Юридична практика

Визначення митної вартості товару

Суть справи

На думку суб’єкта господарювання, при ввезенні товару на митну територію України ним не було порушено норми чинного законодавства, а отже, орган доходів і зборів неправомірно визначив йому митну вартість товару.

Судове рішення

Вищий адміністративний суд України (далі — ВАСУ), підтримуючи позицію органу доходів і зборів, при розгляді справи № К/800/37192/13 за позовом ПАТ «М» про визнання рішень протиправними та їх скасування зазначив таке.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, ВАТ «С» (нерезидент) згідно з умовами контракту поставило ПАТ «М» товар у кількості 14 660 кг.

ПАТ «М» шляхом подання вантажної митної декларації (далі — ВМД) заявлено митну вартість товару, визначену за першим методом оцінки за ціною контракту з розрахунку 310 дол. США за 1 т, або 44,67 дол. за 1 кг.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару ПАТ «М» надано такі документи: контракт, додаткові угоди, специфікації, рахунки-фактури, сертифікати якості, калькуляції транспортних витрат, платіжні доручення та ВМД іноземної країни.

На підставі п. 11 Порядку № 1766 (чинного на час виникнення спірних правовідносин) орган доходів і зборів запросив додаткові документи для визначення митної вартості, а саме: копії первинних бухгалтерських документів (рахунків), згідно з якими товар було знято з обліку (балансу) виробником, випущено зі складу виробника; видаткові накладні; інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів, які подаються за власним бажанням декларанта.

Органом доходів і зборів на підставі положень ст. 265 Митного кодексу № 92 (чинного на час виникнення спірних правовідносин), вимог п. 14 Порядку № 1766 було застосовано третій метод визначення митної вартості товарів (за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів), а саме: збільшено митну вартість товару з 19 184 652,18 рос. руб. (44,67 дол.  за 1 кг) до 21 594 622 рос. руб. (50,29 дол.  за 1 кг), про що було прийнято відповідне рішення.


ДОВІДКОВО

Згідно зі ст. 266 Митного кодексу № 92 визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами:

  • за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
  • за ціною договору щодо ідентичних товарів;
  • за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
  • на основі віднімання вартості;
  • на основі додавання вартості (обчислена вартість);
  • резервним.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).


Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що об’єктивні обставини та обґрунтовані сумніви щодо достовірності наданих ПАТ «М» відомостей про митну вартість товару за першим методом у митного органу були відсутні, а отже, протиправними є його дії щодо визначення митної вартості товару за третім методом.

Стосовно обґрунтованості сумнівів митниці щодо достовірності наданих ПАТ «М» відомостей про митну вартість товару за першим методом колегія ВАСУ виходила з такого.

Пунктом 3 наказу № 602 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів та прийнятті рішень як джерело інформації використовуються спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси електронної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України.

Враховуючи зазначені норми, ВАСУ дійшов висновку, що наявність в електронній автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби України інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів може бути підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості.

Якщо митну вартість не може бути визначено за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін інформацією, наявною у кожного з них, за умови дотримання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари було продано в Україні.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митну вартість товарів не може бути визначено шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до п. 14 Порядку № 1766 у разі якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Ненадання ПАТ «М» витребуваних документів позбавило митний орган можливості для застосування першого методу. Про неможливість застосування першого методу визначення митної вартості товару митницею зазначено у власному рішенні.

Застосувати другий метод, передбачений ст. 268 Митного кодексу № 92 (оцінка за ціною угоди щодо ідентичних товарів), не було можливим за відсутності умов, про що митниця також зазначила у своєму рішенні.

Отже, помилковими є висновки судів попередніх інстанцій щодо того, що орган доходів і зборів консультацій з підприємством не проводив та не надав доказів послідовності застосування методів визначення митної вартості.

Таким чином, ВАСУ вважає правомірним визначення органом доходів і зборів митної вартості товарів за третім методом (метод оцінки за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів) згідно зі ст. 269 Митного кодексу № 92, що свідчить про правомірність оскаржених рішень, у зв’язку з чим позовні вимоги щодо скасування вказаних рішень є необґрунтованими.

Враховуючи зазначене, за результатами перегляду в касаційному порядку скарги ВАСУ рішення суду першої та апеляційної інстанцій скасував, у задоволенні позову ПАТ «М» відмовив повністю.

«Гарячі лінії»

Дата: 1 листопада, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42