Юридична практика

Податковий облік сум витрат у зв’язку з придбанням маркетингових послуг

Суть справи. Під час проведення перевірки податковим органом встановлено неправомірне віднесення суб’єктом господарювання сум податку на додану вартість до податкового кредиту за операціями з надання маркетингових послуг у зв’язку з невикористанням їх у власній господарській діяльності.

Платник податків не погоджується з позицією органу ДПС, оскільки вважає, що він не порушив норми законодавства та правомірно сформував податковий кредит на підставі належним чином оформлених первинних документів.

Рішення суду. Вищий адміністративний суд України (далі — ВАСУ), підтримуючи позицію податкового органу, зазначив таке. Органом ДПС відповідно до норм законодавства проведено планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ «М» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої складено акт перевірки, яким установлено порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ у зв’язку з включенням до складу податкового кредиту податку на додану вартість за операціями з надання маркетингових послуг. На підставі акта перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення, яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість.

Не погоджуючися з донарахованими сумами, суб’єкт господарювання звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення.

Рішенням суду першої інстанції в задоволенні позовних вимог відмовлено. Однак суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу суб’єкта господарювання задовольнив, рішення суду першої інстанції скасував, позовні вимоги ТОВ «М» задовольнив у повному обсязі.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, податковий орган звернувся до ВАСУ з касаційною скаргою.

За результатами перегляду касаційної скарги ВАСУ дійшов висновку, що рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції — залишенню в силі, з огляду на таке.

Відповідно до підпунктів 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. У разі коли платник податків придбаває товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, сплачені у зв’язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

Згідно з пунктами 5.1, 5.2 ст. 5 Закону про прибуток валові витрати виробництва та обігу — це сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 — 5.7 ст. 5 Закону про прибуток.

Таким чином, визначальною підставою віднесення тих чи інших витрат підприємства до складу валових витрат є їх безпосереднє використання у господарській діяльності підприємства.

Пунктом 1.32 ст. 1 Закону про прибуток визначено, що господарська діяльність — це будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Установивши, що ТОВ «М» укладено договір щодо забезпечення якісного надання інформації замовнику (перевірених, економічно обґрунтованих даних, вивчення ступеня розвитку інфраструктури, прогнозу стану кон’юнктури ринку, попиту на продукцію та перспектив його розвитку, визначення дійсних та потенційних конкурентів), на підтвердження виконання якого надано акти виконаних робіт та кошториси, які не містять інформації щодо змісту виконаних робіт та їх результатів, за конкретних цифрових даних на підтвердження проведених досліджень, посилань на інформаційні джерела, висновків виконавців про результати проведених робіт та як саме замовник зможе використовувати їх в господарській діяльності, а також ураховуючи невідповідність винагороди понесеним витратам, суд дійшов висновку, що за відсутності доказів того, що отримані маркетингові послуги були використані ТОВ «М» в його господарській діяльності, дії податкового органу з визначення податкових зобов’язань з ПДВ є правомірними.

Висновки суду апеляційної інстанції про відсутність у ТОВ «М» обов’язку підтверджувати зв’язок отриманих послуг з господарською діяльністю підприємства, а не з оподатковуваними операціями у межах його господарської діяльності, на думку суду касаційної інстанції є помилковими, оскільки відсутність підстав для віднесення витрат на оплату маркетингових досліджень до складу валових витрат виключає можливість формування податкового кредиту за наслідками виконання зазначених операцій, що є підставою для висновку про правомірність доводів податкового органу про завищення суб’єктом господарювання податкового кредиту.

Враховуючи зазначене, ВАСУ за результатом перегляду у касаційному порядку справи скаргу податкового органу задовольнив, рішення суду апеляційної інстанції скасував, а рішення суду першої інстанції, яким у задоволені позову відмовлено, повністю залишив без змін.


Владислав КОЧКАРОВ,
директор Департаменту правової роботи ДПС України

Ольга СИРОТІНА,
заступник начальника відділу представництва інтересів
органів ДПС у судах касаційної інстанції та узагальнення
судової практики Юридичного управління