Юридична практика

Порушення вимог земельного законодавства

Суть справи. Податковим органом під час проведення перевірки встановлено, що суб’єкт господарювання всупереч вимогам закону не враховував нові показники грошової оцінки земельної ділянки під час сплати орендної плати.

Суб’єкт господарювання вважає, що підвищення плати за земельну ділянку можливо лише за умови внесення відповідних змін до договору оренди, оскільки договором оренди не було передбачено твердого, незмінного розміру річної орендної ставки.

Рішення суду. ВАСУ, підтримуючи позицію податкового органу, зазначив таке. Органом ДПС відповідно до норм законодавства проведено перевірку ПП «А» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати до бюджету орендної плати за землю, за результатами якої складено акт. На підставі цього акта було прийнято податкове повідомлення-рішення, яким визначено податкове зобов’язання за платежем орендної плати з юридичних осіб.

Не погоджуючись із донарахованими сумами, суб’єкт господарювання звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено. Проте суд апеляційної інстанції, погодившись із позицією органу ДПС, прийняв нове рішення, яким рішення суду першої інстанції скасував та у задоволенні позову відмовив.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, ПП «А» звернулося до ВАСУ із касаційною скаргою, в якій просило скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

За результатами перегляду касаційної скарги суб’єкта господарювання ВАСУ дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню, а рішення суду апеляційної інстанції відповідає вимогам законодавства, з огляду на таке.

На підставі договору оренди міськрадою було надано в оренду ПП «А» земельну ділянку. Відповідно до цього договору річну орендну плату було встановлено у розмірі 1,3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Крім того, договором оренди передбачалося, що розрахунок розміру річної орендної плати підлягає щорічному коригуванню.

Нарахування розміру орендної плати за землю мало здійснюватися з урахуванням індексу інфляції. Розмір річної орендної плати підлягав щорічному перерахунку  до 1 лютого залежно від щорічно індексованої грошової оцінки земельної ділянки. Щорічний розрахунок орендної плати та її сплата мали здійснюватися орендарем відповідно до умов цього договору та вимог чинного законодавства України.

Крім того, договором оренди передбачалося зобов’язання орендаря — ПП «А» до 1 лютого надавати щорічний розрахунок орендної плати, узгоджений з орендодавцем, до податкового органу за місцем розташування земельної ділянки.

Тобто договором оренди обов’язок розраховувати розмір орендної плати з урахуванням змін нормативної грошової оцінки земельної ділянки, узгоджувати його з орендодавцем і надавати до податкового органу було покладено на орендаря  — ПП «А».

Відповідно до частини першої ст. 2 Закону № 2535 використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розмір податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначається до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Частинами другою та третьою ст. 21 Закону № 161 визначено, що розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Договором оренди не передбачалась обов’язковість внесення змін щодо розміру орендної плати, а передбачалась безумовність підвищення орендної плати щороку, що пов’язано зі зміною індексу інфляції та грошової оцінки земельної ділянки. Причому обов’язок здійснювати щорічний розрахунок орендної плати з урахуванням зазначених показників та її сплати було покладено договором на орендаря  — ПП «А».

Рішенням міськради протягом періоду, що перевірявся, було введено в дію нову нормативну грошову оцінку земель в адміністративних межах міста.

Судом встановлено, що всупереч договору оренди розрахунок розміру орендної плати ПП «А» було здійснено без урахування фактичної нормативної грошової оцінки землі.

Отже, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним висновок апеляційного суду, що позивач зобов’язаний був урахувати нові показники грошової оцінки земельної ділянки та сплачувати орендну плату у підвищеному розмірі.

Враховуючи зазначене, ВАСУ за результатом перегляду у касаційному порядку справи скаргу суб’єкта господарювання залишив без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції, яким у задоволені позову відмовлено повністю, — без змін.


Владислав КОЧКАРОВ,
директор Департаменту правової роботи ДПС України

Ольга СИРОТІНА,
заступник начальника відділу представництва інтересів
органів ДПС у судах касаційної інстанції та узагальнення
судової практики Юридичного управління