Юридична практика

Заниження податкового зобов’язання з ПДВ

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Під час розгляду справи щодо правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень про визначення суми грошового зобов’язання з ПДВ судом було взято до уваги те, що платником не доведено суду економічної та ділової доцільності господарських взаємовідносин із контрагентом.

Як установлено судом у справі № 826/1047/15, контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку платника податку з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету ПДВ щодо взаємовідносин з контрагентами за період з 01.07.2014 р. по 31.07.2014 р.

Перевіркою встановлено порушення платником податку п. 198.6 ст. 198, п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу, що призвело до заниження податкового зобов’язання з ПДВ на суму 111 121 грн.

За результатами перевірки складено акт від 23.12.2014 р. та прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.01.2015 р., яким платнику податків визначено грошове зобов’язання з ПДВ у розмірі 138 901 грн., у тому числі: 111 121 грн. — основний платіж, 27 780 грн. — штрафні (фінансові) санкції.

Досліджуючи надані сторонами докази, судом було взято до уваги таке.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не належать до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, такий платник несе відповідальність згідно з Податковим кодексом.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу.

Згідно з абзацом 11 ст. 1 Закону про бухоблік первинний документ — це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо — безпосередньо після її закінчення.

Як зазначено в абзаці другому п. 2.1 Положення № 88, господарські операції — це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов’язань і фінансових результатів.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з акта перевірки, висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між платником податків та його контрагентом  у липні 2014 р.

З матеріалів справи вбачається, що між контрагентом (продавцем) та платником податків (покупцем) укладено договір поставки від 03.07.2014 р., згідно з яким продавець зобов’язується в порядку та на умовах, визначених договором, поставити та передати у власність покупця товар, номенклатура та кількість якого визначається відповідно до поданого покупцем замовлення, а покупець зобов’язується в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти та своєчасно оплатити товар.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів у процесі здійснення господарських операцій платником податків надано суду копії договору поставки від 03.07.2014 р., товарно-транспортних накладних, видаткових та податкових накладних за відповідний період.

При цьому замовлень, які передбачені умовою договору поставки від 03.07.2014 р. і мають містити дані про кількість, асортимент, строки і місце поставки, позивачем суду не надано.

Водночас з наданих документів вбачається, що платником податків здійснювалася купівля портативних крісел, стільців та ізотермічних сумок.

У свою чергу, контролюючим органом під час проведення перевірки встановлено, що згідно з базою Єдиного реєстру податкових накладних товар (ізотермічні сумки, портативні крісла і стільці) придбано платником у контрагента у звітному періоді із зазначенням коду УКТ ЗЕД, проте згідно з базою Автоматизованої інформаційної системи «Митниця» імпортні операції в 2014 р. у контрагента відсутні. При відпрацюванні даних податкового обліку контрагента не встановлено придбання товару, який реалізовано платнику.

Платником податку не надано до суду доказів щодо наявності у нього власних або орендованих транспортних засобів, доказів списання пального у зв’язку з перевезенням продукції та пов’язаних з цим витрат, що загалом дає підстави для висновку про недоведеність виконання спірних операцій контрагентом платника.

Також платником не надано до суду довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей (витяг із журналу реєстрації довіреностей), документів, що підтверджують право власності або оренду складського приміщення, оборотно-сальдових відомостей, не доведено суду економічної та ділової доцільності господарських взаємовідносин із контрагентом.

Крім того, за результатами зіставлення даних податкового обліку платника із даними податкового обліку контрагента контролюючим органом встановлено значні відхилення, чим порушено фіскальні інтереси держави.

Отже, враховуючи відсутність доведеної платником податків наявності ділової мети та економічної доцільності здійснених правочинів позивачем не спростовано висновків акта перевірки щодо необґрунтованого формування даних свого податкового обліку за липень 2014 р.

З урахуванням зазначеного суд дійшов висновку про правомірність винесеного контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 15.01.2015 р., а позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення визнав необґрунтованими, недоведеними і такими, що не підлягають задоволенню.

«Гарячі лінії»

Дата: 15 листопада, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42