Статті

Податкові пільги: стимул до інновацій чи пожиттєвий бонус

Пільгове оподаткування — доволі поширений спосіб допомогти «звестися на ноги» певним секторам чи галузям економіки або пережити кризові часи. Однак в Україні податкові пільги у багатьох випадках замість стимулювання ефективного виробництва допомагають мінімізації оподаткування.


Заколисані преференціями

Українські аналітики наголошують на необхідності змінити вплив фіскальних інструментів з компенсаторного на стимулювальний. Адже у переважній більшості країн на податкові пільги можуть розраховувати передусім новостворені і фінансово слабкі підприємства. Крім того, захід цей тимчасовий, бо результат має бути помітним за два — три роки. До того ж за кордоном пільги надають не галузям, як це спостерігається в Україні, а процесам технологічного і технічного оновлення, незалежно від галузевої приналежності чи місця розташування.

Як свідчить європейська практика, статус адресатів допомоги також відрізняється від вітчизняних. Якщо у країнах ЄС — це переважно дрібні та середні підприємства, то у нас такими «підйомними» ще донедавна мали змогу користуватися навіть холдинги.

Доволі розгалужена система податкових пільг, яка діяла в Україні, останніми роками дедалі більше піддавалася сумніву через їх низьку ефективність. І не випадково.

Приміром, ще в 2010-у законодавці вирішили підтримати конкурентоспроможність вітчизняної легкої промисловості, звільнивши підприємства галузі, крім тих, що працюють за давальницькими схемами, від податку на прибуток на 10 років. Втім, уже в 2012 році довелося констатувати: податкові пільги очікувань не виправдали. Більше того, за підсумками 2012 року в легкій промисловості прослідковувалася тенденція до зниження виробництва на 5,3%, імпортозаміщення не відбувалося. І це попри те, що за результатами експертного аналізу вироблених в Україні закордонних марок, який свого часу провів Укрлегпром, виявилося, що вітчизняні швейні фабрики випускають продукцію всіх відомих європейських брендів. Однак щоб вивести галузь із цейтноту, майстерності фахівців та пільгового оподаткування виявилося замало. Бракувало підтримки малому й середньому підприємництву, який міг би створити альтернативний імпортному продукт, як це було свого часу у Польщі, де у перехідний період активно створювали промислові кластери й запроваджували пільговий податковий режим тільки для підприємств, які дають позитивний результат.

Зворотний бік успіху

Натомість успішним прикладом стало пільгове оподаткування агросектору. В Україні такий режим для сільгоспвиробників діяв з 1998 року, включаючи фіксований сільгоспподаток, спецрежим оподаткування ПДВ. Відповідно до підпункту 4 пункту 2 розділу XIX «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України спеціальний режим оподаткування сільгоспвиробників мав діяти до 31 грудня 2017 року. Однак згідно з положеннями Меморандуму про економічну і фінансову політику, підписаного з МВФ, на весь сільськогосподарський сектор відповідно до міжнародної практики з 1 січня 2016 року мала поширитися дія загального режиму оподаткування ПДВ. У попередні роки сільськогосподарські підприємства, які застосовували спеціальний режим, не сплачували ПДВ до бюджету, а перераховували 100% суми податку на свої спеціальні рахунки. У процесі дискусій народилося компромісне рішення: платник залишатиме собі не всю суму ПДВ, а лише певну частину, яку використовуватиме виключно у виробництві сільськогосподарських товарів/послуг; решту суми ПДВ — переказуватиме до бюджету. У процентному співвідношенні сума ПДВ, яка залишатиметься у розпорядженні платника, залежить від виду здійснюваної сільськогосподарської діяльності.

До останнього моменту аграрії як представники одного з найуспішніших секторів вітчизняної економіки сподівалися на те, що зміни не запровадять. Адже спеціальний режим оподаткування ПДВ фактично був єдиною дієвою системою державної підтримки підприємств, які безпосередньо виробляють сільськогосподарську продукцію, а його скасування найболючіше вдаряло по малому і середньому агробізнесу і, зі слів представників галузі, навіть могло обвалити сільське господарство. Тому скасування податкових пільг для аграріїв викликало справжню бурю серед представників сільськогосподарської галузі, які масово протестували проти нововведень. Втім, за підрахунками деяких фахівців, частка АПК у ВВП країни становить близько 10%, тоді як у загальних обсягах сплачених податків рівно вдесятеро менша і становить 1% податкових надходжень до бюджету. У 2014 році, за даними аналітиків, через надання податкових пільг бюджет України недоотримав 18,2 млрд. грн. На думку експерта Олексія Голобуцького, такі обсяги пільг мали б спрямовуватися на підтримку малих і середніх фермерських господарств. Але об’єктивно найбільшу частку допомоги отримують найбільші підприємства АПК. Таким є зворотний бік успіху: замість того, щоб бути стимулом для стрімкого зростання конкурентоспроможності галузі, податкові пільги стали джерелом збагачення деяких великих компаній. Тоді як у ЄС розвивається насамперед дрібний і середній бізнес, в Україні спостерігається домінування аграрних холдингів та великих сільгосппідприємств. Дрібний та середній господарник на селі поступово зникає.

Крім того, аналітики зауважують, що пільги спотворюють конкурентне середовище та збільшують податкове навантаження на інші бізнеси. За підрахунками експертів, фактична ставка податку на прибуток сільськогосподарських виробників становить 1,4%, тоді як фактична ставка податку на прибуток інших галузей — 16%. Тож зменшити податкове навантаження на інші галузі за таких обставин просто неможливо.

Тому для допомоги дрібним і середнім господарствам пропонують запровадити пряму фінансову підтримку у вигляді адресних цільових дотацій для сільгоспвиробників, щоб сприяти розвитку всієї аграрної галузі і підвищити справедливість оподаткування різних галузей економіки в цілому.

Як утримати IT-патріотів

Водночас стрімка зміна фіскальних правил, навіть на думку посадовців, несе не-абиякі ризики передусім для інвесторів. Йдеться насамперед про IT-галузь. Як експеримент з 2013 року терміном на десять років в Україні запровадили пільги для IT-підприємців. Так, операції з постачання програмної продукції тимчасово звільнили від сплати ПДВ, а ставку податку на прибуток встановили на рівні 5%. Однак вже на початку 2014 року і минулого року Мінфін, аби збільшити надходження до держбюджету, планував скасувати податкові пільги ІT-компаніям.

Та вже після діалогів і консультацій урядовців, експертів, представників ринку та інвесторів у Мінфіні відмовилися від спішного підвищення податків для IТ-індустрії. Поки що йдеться про поступове й послідовне підвищення єдиного податку для підприємців третьої групи, а не стрімке збільшення оподаткування.

Про необхідність всебічної підтримки перспективної IТ-індустрії на державному рівні заявила й міністр фінансів України Наталія Яресько. Україна посіла перше місце в Європі не лише за кількістю IТ-фахівців, а й за темпами збільшення їх кількості. Очікується, що до 2020 року кількість айтішників в Україні зросте до майже 200 тисяч.

За даними порталу IT Outsoursing News, на сьогодні понад 100 тисяч українських програмістів працюють в різноманітних компаніях, водночас спостерігається тенденція до зростання попиту на IТ-фахівців на світовому ринку.

Якщо держава обере стратегічний підхід і створить умови для стимулювання галузі та її розвитку, то, зі слів голови Комітету з питань промислової політики та підприємництва Віктора Галасюка, індустрія може продемонструвати п’ятикратне зрocтання упродовж кількох років. «Із 2 — 3 млдр.  дол. вийти на 10 млрд.  дол. можна за лічені роки, адже індустрія не є капіталоємною. Це можна зробити без масштабних інвестицій або запозичень». На думку депутата, якщо будуть створені привабливі та комфортні умови, у країні буде започаткована абсолютно інша економічна реальність. Державі наразі важливо розробити такі механізми, щоб та частина IT-патріотів, яка залишилася в Україні, розвивала економіку.

«Підприємства «нової економіки», що провадять інтелектуально місткі та науково місткі види діяльності, а також нові виробництва, — переконаний Віктор Галасюк, — мають сплачувати значно нижчі податки, ніж сировинні підприємства та існуючі низькотехнологічні виробництва. Ці податки також мають бути нижчими за ті, що діють для такого бізнесу в інших країнах для вирівнювання глобальних конкурентних умов в інтересах української економіки». Водночас, на думку економіста, у жодному разі не можна ставитися до різних галузей та видів діяльності як до рівних. Адже вони є абсолютно різними як джерела економічного зростання. А фіскальну політику потрібно використовувати як інструмент структурної перебудови і модернізації.

Економічна доцільність по-німецьки

Навіть у цілком успішних в економічному сенсі країнах час від часу податкові пільги піддаються ревізії. Так, понад рік тому в Німеччині вирішили скасувати податкові пільги при спадкуванні сімейних підприємств. За німецьким податковим законодавством компанії можна передати у спадщину (як до, так і після смерті поточного власника) без сплати податків, якщо спадкоємець потім вестиме бізнес протягом семи років або більше без істотного скорочення персоналу. Авторитетні німецькі фахівці зі спадкового права вважають такі правила не зовсім справедливими, а найпростішим і правильним рішенням — застосування закону в рівній мірі до активів різних типів.

Однак опоненти ініціативи висунули вагомий аргумент: переважна більшість компаній є сімейними, а їх внесок у ВВП Німеччини становить понад 50%. Такі зміни поставили б під удар не тільки фірми та їх власників, а й економіку країни в цілому. Аналітики підрахували, якщо податкову пільгу все ж буде скасовано, то майже дві третини німецьких підприємств були б змушені знизити обсяги інвестицій, а близько половини — скоротити робочі місця. Крім того, на думку прихильників пільгового оподаткування, сімейні підприємства, як правило, намагаються підтримати своїх працівників у кризові часи, не звільняючи їх, пом’якшуючи таким чином різкі коливання на ринку праці.

Представники бізнесу назвали кращим рішенням повне скасування такого податку для всіх підприємств або ж запровадження для всіх тривідсоткової фіксованої ставки. Іншими словами, економічна доцільність має підпорядковуватися одному з головних принципів оподаткування — рівним правилам гри для всіх.

«Гарячі лінії»

Дата: 15 листопада, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42