Юридична практика
Тема: Адміністрування податків, ПДФО, Перевірки та відповідальність, Труд і зарплата

Податок на доходи фізичних осіб перераховано з порушенням строків

Суть справи

ДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ «С» з питань дотримання вимог податкового законодавства, за результатами якої складено акт перевірки.

В акті перевірки зазначено, що в періоді, який перевіряється, підприємством було допущено несвоєчасне перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб в сумі 100 000 грн. із нарахованої та виплаченої заробітної плати за грудень 2014 р.

З матеріалів справи встановлено, що в січні 2015 р. підприємством несвоєчасно перераховано до бюджету нарахований та утриманий податок з доходів фізичних осіб при виплаті доходу працівникам у вигляді заробітної плати за грудень 2014 р. в сумі 100 000 грн. При граничному строку сплати 30.01.2015 р. податок фактично сплачено 01.02.2015 р., тобто із затримкою два дні.

Актом перевірки констатовано порушення в періоді, що перевіряться, ТОВ «С» підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу, а саме підприємством не перераховано податок з доходів фізичних осіб в строки, встановлені Кодексом для місячного податкового періоду.

За результатами перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб на суму застосованих штрафних санкцій з посиланням на ст. 127 зазначеного Кодексу.

Важливо

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу платник податків зобов’язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Позиція платника

Платник податків не погоджується з нарахуванням штрафних санкцій з податку на доходи фізичних осіб, просить скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення та наполягає на тому, що штрафні санкції за несвоєчасну сплату вищезазначеного податку не мають нараховуватися згідно зі ст. 127 Податкового кодексу, а лише відповідно до ст. 126 цього Кодексу.

Витяг з рішення

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу платник податків зобов’язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 зазначеного Кодексу визначено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому ст. 18 та розділом IV цього Кодексу.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку (п. 171.1 ст. 171 Податкового кодексу).

Статтею 168 цього Кодексу встановлено порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету і, зокрема, п. 168.1 -цієї статті визначено порядок оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Податкового кодексу (пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу).

Відповідно до пп. 168.1.2 зазначеного пункту податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

У разі якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені Податковим кодексом для місячного податкового періоду (пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Кодексу).

Пунктом 176.2 ст. 176 Податкового кодексу встановлено, що податкові агенти зобов’язані:

  • своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;
  • подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок (форма № 1ДФ) до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається. У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до контролюючого органу за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу в установленому порядку;
  • подавати на вимогу платника податку відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку;
  • подавати контролюючому органу інші відомості про оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та згідно з процедурою, визначеною цим розділом та розділом II Подакового кодексу;
  • нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.

 

Відповідальність платників податків за податкові порушення регламентується главою 11 розділу ІІ Податкового кодексу, який передбачає, зокрема, відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) податків (ст. 126 Кодексу) та за порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела виплати (ст. 127 Кодексу).

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

  • при затримці до 30 календарних днів включно, що настають за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу;
  • при затримці більше 30 календарних днів, що настають за останнім днем строку сплати суми грошового зобо-в’язання, - у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу.

 

Пунктом 127.1 ст. 127 Податкового кодексу передбачено, що ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25% суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50% суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75% суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Верховним Судом України винесено постанову від 10.11.2015 р., в якій висловлено правову позицію щодо застосування статей 126 та 127 Податкового кодексу.

Аналіз правової позиції суду дає змогу дійти висновку про те, що для того щоб визначити, норми якої саме статті (126 або 127 Податкового кодексу) підлягають застосуванню до правовідносин з порушення порядку нарахування (утримання, сплати) податку на доходи фізичних осіб при виплаті доходу на користь громадян, слід з’ясувати та відобразити в акті перевірки, яка з дій сталася першою - виплата доходу чи сплата податку, хоч і з порушенням строку.

Таким чином, якщо до моменту виплати доходу на користь громадян податковий агент хоч і з порушенням передбаченого ст. 168 Податкового кодексу строку сплачує суму податку, застосуванню підлягає ст. 126 цього Кодексу. Аналогічні наслідки мають місце у разі їх одночасної сплати.

Водночас якщо виплата доходу передувала сплаті податку, податковий агент має нести відповідальність на підставі ст. 127 зазначеного Кодексу.

Як вбачається із матеріалів справи, виплату доходу та податку ТОВ «С» було здійснено одночасно.

Відповідно до п. 55.1 ст. 55 Податкового кодексу податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобо-в’язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Враховуючи зазначене, рішенням, прийнятим за розглядом повторної скарги, податкове повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб на суму застосованих штрафних санкцій з посиланням на ст. 127 Податкового кодексу скасовано, скаргу платника податків частково задоволено, а ДПІ зобов’язано винести нове податкове повідомлення-рішення на суму грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб на суму застосованих штрафних санкцій, розрахованих відповідно до ст. 126 Податкового кодексу.

До уваги!

Верховним Судом України винесено постанову від 10.11.2015 р., в якій висловлено правову позицію щодо застосування статей 126 та 127 Податкового кодексу.

«Гарячі лінії»

Дата: 29 листопада, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42