Запитання - відповіді

Витрати на страхування
Чи має право фізична особа — підприємець, яка застосовує загальну систему оподаткування, основним видом діяльності якої є перевезення вантажів, враховувати у складі витрат витрати на обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності?
Галина Жук , начальник відділу адміністрування податків і зборів із самозайнятих осіб Управління адміністрування податків і зборів з фізичних осіб Департаменту податків і зборів з фізичних осіб ДФС України
Вікторія Шоломій , головний державний ревізор-інспектор

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб — підприємців визначено ст. 177 Податкового кодексу, згідно з п. 177.2 якої об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи — підприємця.

Перелік витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів фізичною особою — підприємцем, установлено п. 177.4 ст. 177 Кодексу.

До зазначених витрат, зокрема, належать:

  • витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфаб­рикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат (пп. 177.4.1 п. 177.4 ст. 177 Кодексу);
  • інші витрати, до складу яких включаються витрати, пов’язані з веденням господарської діяльності і не зазначені в підпунк­тах  177.4.1 — 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв’язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт і експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов’язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов’язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (пп. 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 Кодексу).

Відносини у сфері обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон № 1961, ст. 10 якого визначено, що є два види договорів обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності:

  • внутрішній договір обов’язкового страхування, що діє виключно на території України;
  • договір міжнародного обов’язкового страхування, що діє на території країн, зазначених у таких договорах.

Договори міжнародного страхування, які діють на території країн — членів міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка», посвідчуються відповідним уніфікованим сертифікатом «Зелена картка», що визнається і діє в цих країнах.

У разі виїзду транспортного засобу, зареєстрованого в Україні, до країн — членів міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка» власник такого транспортного засобу зобов’язаний мати чинний договір міжнародного страхування, посвідчений відповідним уніфікованим страховим сертифікатом «Зелена картка».

Виїзд з України до країн — членів міжнародної системи автострахування «Зелена картка» транспортного засобу, зареєстрованого в Україні, у разі відсутності договору міжнародного страхування, укладеного зі страховиком — повним членом МТСБУ і посвідченого відповідним уніфікованим страховим сертифікатом «Зелена картка», забороняється (ст. 16 Закону № 1961).

Водночас експлуатація транспортного засобу без поліса обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, заборонена ст. 21 Закону № 1961 та пп. «ґ» п. 2.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою № 1306.

Таким чином, договори страхування цивільно-правової відповідальності є обов’яз­ковим видом страхування власників наземних транспортних засобів і прямо пов’язані з наданням транспортних послуг, а отже, витрати на їх придбання фізична особа — підприємець, основним видом діяльності якої є перевезення вантажним автомобільним транспортом, може віднести до складу витрат відповідно до пп. 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу.

При цьому оскільки витрати на страхування неможливо безпосередньо пов’язати з отриманням конкретного доходу і враховуючи те, що такі витрати забезпечують одержання економічної вигоди протягом тривалого періоду, вони включаються до складу витрат фізичної особи — підприємця рівномірно протягом такого періоду.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

Податковий кодекс — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI. Закон № 1961 — Закон України від 01.07.2004 р. № 1961-ІV «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».