Запитання - відповіді

Зміна режиму роботи
Працівників підприємства попередили про переведення на режим роботи з неповним робочим тижнем: із середи по суботу — робочі дні, з неділі по вівторок — вихідні дні. Чи правомірне таке рішення керівництва?

Згідно зі ст. 52 КЗпП п’ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється роботодавцем спільно з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) з урахуванням специфіки роботи, думки трудового колективу і за погодженням з місцевою радою.

Відповідно до ст. 67 КЗпП при п’яти­денному робочому тижні працівникам надаються два вихідні дні на тиждень, а при шестиденному робочому тижні — один вихідний день.

Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при п’ятиденному робочому тижні, якщо він не визначений законодавством, визначається графіком роботи підприємства, установи, організації, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації, і, як правило, має надаватися підряд із загальним вихідним днем.

Трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням роботодавця і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил (ст. 142 КЗпП).

Отже, режим роботи, тривалість робочого часу і часу відпочинку встановлюються роботодавцем самостійно у правилах внутрішнього трудового розпорядку або у колективному договорі з дотриманням норм законодавства про працю.

Проведення роботодавцем заходів щодо змін в організації виробництва і праці, в тому числі зміни режиму роботи, належить виключно до його компетенції.

Роботодавець має право встановити неповний робочий час для всього підприємства, окремих структурних підрозділів або окремих працівників. Він може змінити тривалість неповного робочого часу чи замінити його на повний у разі, якщо на підприємстві провадяться зміни в організації виробництва і праці, і за умови додержання процедури, передбаченої частиною третьою ст. 32 КЗпП. Про зміну істотних умов праці (встановлення або скасування неповного робочого часу) працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

У випадку якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, трудовий договір припиняється згідно з п. 6 ст. 36 КЗпП.

Зверніть увагу, що п. 10 постанови № 9 встановлено, що припинення трудового договору відповідно до п. 6 ст. 36 КЗпП у разі відмови працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнано обґрунтованим, якщо зміну істотних умов праці при продовженні роботи за тією самою спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликано змінами в організації виробництва та праці.

Якщо при розгляді трудового спору буде встановлено, що зміну істотних умов трудового договору проведено не у зв’язку зі зміною в організації виробництва і праці на підприємстві, в установі, організації, то така зміна з урахуванням конкретних обставин може бути визнана судом неправомірною з покладенням на роботодавця обов’язку поновити працівникові попередні умови праці (п. 31 постанови № 9).

Доступ до матеріалу обмежений і доступний тільки передплатникам після авторизації
Підпишіться на журнал і Ви отримаєте доступ до всіх публікацій друкованого видання