Запитання - відповіді

Строки оскарження
В які строки можна оскаржити рішення контролюючих органів?
Сергій Бойко , заступник директора Департаменту — начальник Управління інформаційно-аналітичної роботи Департаменту адміністративного оскарження та судового супроводження ДФС України

Право на адміністративне оскарження рішень контролюючих органів має бути реалізоване платником податків або уповноваженим ним представником у межах передбачених ПКУ строків. Дотримання платниками податків строків є однією з умов дисциплінування учасників відносин у сфері нарахування та сплати податків у випадку, якщо вони стали спірними.

ПКУ диференціює строки на адміністративне оскарження рішень контролюючих органів залежно від підстав їх винесення (прийняття).

Загальний 10-денний строк на подання скарги, який починає свій перебіг із моменту отримання платником податків рішення контролюючого органу, що оскаржується. Такий строк стосується оскарження всіх рішень контролюючих органів, крім тих, на які поширюється спеціальний строк, а також оскарження рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН (п. 56.3 ПКУ) (особливості процедури оскарження таких рішень буде наведено далі).

Спеціальний 30-денний строк, що починає свій перебіг за днем надходження відповідного рішення, поширюється на випадки, коли контролюючий орган самостійно визначає грошове зобов’язання платника податків за причинами, не пов’язаними із порушенням податкового законодавства (п. 56.12 ст. 56 ПКУ). Зазначений 30-денний строк для оскарження рішень поширюється, у тому числі на:

  • суми грошових зобов’язань з плати за землю чи з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, нарахованих органами доходів і зборів фізичним особам;
  • рішення про:
    • розподіл суми грошових зобов’язань або податкового боргу між платниками податків, що виникають у результаті реорганізації;
    • погашення грошових зобов’язань або податкового боргу, забезпечених податковою заставою, до проведення такої реорганізації;
    • встановлення солідарної відповідальності за сплату грошових зобов’язань платника податків, який реорганізується, щодо всіх осіб, утворених у процесі реорганізації, що тягне за собою застосування режиму податкової застави щодо всього майна таких осіб;
    • поширення права податкової застави на майно платника податків, який створюється шляхом об’єднання інших платників податків, якщо один або більше з них мали грошові зобов’язання або податковий борг, забезпечений податковою заставою.

Пропущення передбаченого ПКУ строку на подання скарги є підставою для залишення її без розгляду, як того вимагає п. 56.7 ст. 56 ПКУ.

Водночас за наявності поважних причин, тобто обставин, які є об’єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов’язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій щодо подання скарги та підтверджені належними доказами, ПКУ передбачає можливість продовження строків адміністративного оскарження за правилами і на підставах, визначених п. 102.6 ст. 102 ПКУ, до яких віднесено обставини, коли платник податків:

  • перебував за межами України;
  • перебував у плаванні на морських суднах за кордоном України у складі команди (екіпажу) таких суден;
  • перебував у місцях позбавлення волі за вироком суду;
  • мав обмежену свободу пересування у зв’язку з ув’язненням чи полоном на території інших держав або внаслідок інших обставин непереборної сили, підтверджених документально;
  • був визнаний за рішенням суду безвісно відсутнім або перебував у розшуку у випадках, передбачених законом.

Додатково зазначимо, що дія п. 102.6 ст. 102 ПКУпоширюється на:

  • платників податків — фізичних осіб;
  • посадових осіб юридичної особи у разі, якщо протягом зазначених граничних строків така юридична особа не мала інших посадових осіб, уповноважених відповідно до законодавства України нараховувати, стягувати та вносити до бюджету податки, а також вести бухгалтерський облік, складати та подавати податкову звітність.