Новини

Вина як підстава для штрафу: чи можуть камеральні перевірки дати достатньо доказів для висновків про умисел платника податків?

13.05.2021 / 17:15

Антон ПОЛЯНИЧКО, адвокат, радник АО «ЛНМ»

Якщо ви раніше сплачували податки і знаєте, як і коли це потрібно робити, але одного разу не зробили це вчасно, — ви мали умисел на вчинення податкового правопорушення. Саме так вважає ДПС України.

Усвоєму листі від 26.03.2021 р. № 7485/7/99-00-18-02-02-07 ДПС України надала територіальним органам Рекомендації щодо реалізації концепції притягнення до фінансової відповідальності платника податків за умови доведення його вини за результатами проведення камеральних перевірок.

Методологи ДПС України впевнені, що умисна вина у несвоєчасній сплаті податків може бути доведена, зокрема, тим, що під час проведення камеральної перевірки виявлено аналогічне порушення податкового законодавства в частині несвоєчасності сплати податкових зобов’язань у попередніх звітних періодах (термін — 1095 днів, з окремого податку і збору).

Отже, податківці мають намір активно використовувати камеральні перевірки для застосування штрафів за умисні податкові правопорушення.

На думку автора, такий підхід суперечить чинному законодавству, зокрема змісту п. 109.1 ст. 109 ПКУ, і ось чому.

ПКУ називає діяння платника податків умисним у тому разі, коли він цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання податкових зобов’язань. І факт створення цих умов — а це певна поведінка платника податків — має бути доведений контролюючим органом.

Сама по собі несплата податку в установлені строки, на думку автора, жодним чином не свідчить про те, що платник податків створює якісь певні умови для невиконання свого обов’язку. Такі умови матимуть місце лише тоді, коли платник, наприклад, маючи кошти на сплату податків, спрямовуватиме їх на інші цілі або свідомо створюватиме дефіцит коштів на поточних рахунках тощо.

Якщо коштів було недостатньо — так, це вина платника податків, бо він діяв нерозумно, недобросовісно і без належної обачності, і не подбав завчасно про необхідні ресурси для сплати податків. Але це не умисел!

Як такі обставини можна встановити під час камеральної перевірки, яка проводиться винятково на підставі даних декларацій і електронних баз? Ці джерела хіба містять інформацію про рух коштів на рахунках платника податків? Авжеж ні!

Отже, на думку автора, камеральні перевірки не можуть дати достатньо доказів для висновків про умисел платника податків.

А якою буде думка адміністративних судів із цього приводу — покаже час... Утім, впевнені, що буде гаряче — податківці налаштовані рішуче, про що свідчать згадані вище Рекомендації. Тож суддям буде непереливки! Хоча їм не звикати…

Принагідно зазначимо, що аналіз поняття умислу в податкових правопорушеннях та можливість його встановлення будуть незабаром розглянуті в окремій статті.