Новини

Послуги з лікування та медобслуговування для працівників: податкові наслідки для роботодавця

09.02.2018 / 11:10

Вартість послуг з лікування та медичного обслуговування, що надаються медичним центром, який є структурним підрозділом товариства і має відповідну ліцензію, або іншим закладом охорони здоров’я на підставі укладеного договору про медичне обслуговування (лікування), фізичній особі (працівнику) за рахунок коштів роботодавця, у тому числі витрати роботодавця на придбання ліків та виробів медичного призначення, не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків за умови дотримання вимог, визначених пп. 165.1.19 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу.

Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується ЄСВ на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2010 р. № 1170, відповідно до п. 13 розділу II якого ЄСВ не нараховується на витрати на оплату послуг з лікування працівників, які були надані установами охорони здоров’я.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Статтями 138 — 140 Кодексу визначено чіткий перелік операцій, за якими платники податку на прибуток проводять коригування фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до п. 44.2 ст. 42 Кодексу для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Мінфіну України від 31.12.99 р. № 318, зі змінами та доповненнями (далі — ПБО 16).

Згідно з п. 6 цього ПБО витратами звітного періоду визнається або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до п. 7 ПБО 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Пунктом 9 зазначеного ПБО встановлено, що не визнаються витратами й не включаються до Звіту про фінансові результати, зокрема, зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам, наведеним у п. 6 ПБО 16.

Таким чином, формування витрат при визначенні фінансового результату до оподаткування за звітний податковий період здійснюється виходячи з національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

(Лист ДФС України від 30.01.2018 р. № 355/6/99-99-13-02-03-15/ІПК)

«Гарячі лінії»

Дата: 3 травня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42