Новини

Ви запитували на семінарі (частина І)

28.02.2018 / 11:40
Ви запитували на семінарі (частина І)

Пропонуємо вашій увазі відповіді на запитання, поставлені під час проведення бухгалтерських семінарів-практикумів «Закриваємо рік: звітність та виправлення помилок».

Податок на прибуток підприємств

Зміна системи оподаткування

Юридична особа з III кварталу 2017 р. перейшла зі спрощеної системи оподаткування на загальну. Чи застосовуються різниці на суму коштів, отриманих на загальній системі оподаткування, від операції з реалізації товарів, відвантажених  на спрощеній системі оподаткування?

Згідно з пп. 140.5.12 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу фінансовий результат до оподаткування податкового (звітного) періоду збільшується на суму доходу, отриманого як оплата за товари (роботи, послуги), відвантажені (надані) під час перебування на спрощеній системі оподаткування. Положення цього підпункту не поширюються на платників податків, які були платниками єдиного податку четвертої групи.

Податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених п. 137.5 ст. 137 Податкового кодексу, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду (п. 137.4 вищезазначеної статті).

Підпунктом «а» п. 137.5 ст. 137 Податкового кодексу визначено, що для платників податку, які зареєстровані протягом звітного (податкового) року (новостворені) і сплачують податок на прибуток на підставі річної податкової декларації за період діяльності у звітному (податковому) році,  встановлюється річний податковий (звітний) період.

Отже, платник єдиного податку, який з 01.07.2017 р. перейшов на загальну систему оподаткування, сплачує податок на прибуток на підставі податкової декларації за річний податковий (звітний) період (як новостворений), який для такого платника починається з 01.07.2017 р. та закінчується 31.12.2017 р., і враховує у декларації показники доходу від будь-якої діяльності та фінансового результату до оподаткування, визначеного відповідно до правил бухобліку, за цей період.

Водночас пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу передбачено, що для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період, не перевищує 20 млн грн, об’єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень розділу ІІІ Податкового кодексу.

Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухобліку за останній річний звітний (податковий) період, не перевищує 20 млн грн, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень розділу ІІІ Податкового кодексу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років, у кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік у такій безперервній сукупності років. У подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо платник податку на прибуток прийняв рішення про незастосування коригування фінансового результату до оподаткування, такий платник має право задекларувати в річній податковій декларації з податку на прибуток підприємств рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування та відповідно не визначати податкові різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років) за такий податковий (звітний) рік.

Таким чином, якщо платник податку на прибуток, який з 01.07.2017 р. перейшов зі спрощеної системи оподаткування на загальну і річний дохід якого за 2017 р. не перевищив 20 млн грн, приймає рішення про незастосування коригування фінансового результату до оподаткування, то такий платник не збільшує фінансовий результат до оподаткування на суму доходу, отриману у 2017 р. за товари (роботи, послуги), відвантажені (надані) під час перебування на спрощеній системі оподаткування.

Прискорена амортизація

Підприємство у листопаді 2017 р. придбало та ввело в експлуатацію нові вантажопідйомні машини, які є основними засобами четвертої групи. Чи має право підприємство застосовувати прискорену амортизацію, якщо планує здавати їх в оренду?

Право на нарахування прискореної амортизації передбачено п. 43 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу. Так, платникам податку надано право застосування з 01.01.2017 р. мінімально допустимого строку амортизації (два роки) основних засобів (далі — ОЗ) четвертої групи (машини та обладнання) для розрахунку амортизації за прямолінійним методом — щодо нових ОЗ, якщо витрати на їх придбання понесено (нараховано) платником податків після 01.01.2017 р. і для таких ОЗ забезпечується одночасне виконання вимог:

  • не були введені в експлуатацію та не використовувалися на території України;
  • введені в експлуатацію в межах одного з податкових (звітних) періодів починаючи з 01.01.2017 р. до 31.12.2018 р.;
  • використовуються у власній господарській діяльності та не продаються або не надаються в оренду іншим особам (за винятком платників податків, основним видом діяльності яких є послуги з надання в оренду майна).

Водночас у разі недотримання встановлених вимог починаючи з дати введення таких ОЗ в експлуатацію платник податку у податковому (звітному) періоді, в якому відбувся факт невикористання ОЗ у власній господарській діяльності або їх продаж, зобов’язаний відкоригувати фінансовий результат до оподаткування на такі різниці:

  • збільшити фінансовий результат до оподаткування  на суму нарахованої амортизації ОЗ відповідно до п. 43 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу протягом податкових (звітних) періодів, у яких здійснювалося нарахування амортизації із застосуванням мінімально допустимих строків амортизації ОЗ;
  • зменшити фінансовий результат до оподаткування  на суму розрахованої амортизації таких ОЗ згідно з п. 138.3 ст. 138 Податкового кодексу за відповідні податкові (звітні) періоди.

Таким чином, платник податку не має право застосувати прискорену амортизацію (два роки) для ОЗ четвертої групи (машини та обладнання), які є новими, придбані після 01.01.2017 р. і введені в експлуатацію до 31.12.2018 р., якщо такі ОЗ надаються в оренду іншим особам і при цьому основним видом діяльності не є послуги з надання в оренду майна.

Списання дебіторської заборгованості

Чи коригується фінансовий результат до оподаткування при списанні дебіторської заборгованості в результаті визнання боржника банкрутом?

Статтею 139 Податкового кодексу визначено порядок коригування фінансового результату до оподаткування на різниці, які виникають при формуванні резервів (забезпечень), у тому числі резервів сумнівних боргів.

Фінансовий результат до оподаткування збільшується:

  • на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до НПБО або МСФЗ;
  • на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів.

Фінансовий результат до оподаткування зменшується:

  • на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів, на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до НПБО або МСФЗ;
  • на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів), яка відповідає ознакам, визначеним пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу.

Зокрема, безнадійною заборгованістю є заборгованість суб’єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв’язку з їх ліквідацією.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону № 2343 банкрутство — визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Банкрут — боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов’язання встановлено господарським судом (п. 1 ст. 37 Закону № 2343)

Таким чином, у разі наявності постанови господарського суду про визнання боржника банкрутом, прийнятої у судовому засіданні за участю сторін, заборгованість визнається безнадійною відповідно до вимог пп. «з» пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу і фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму такої списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів).

Відчуження земельних ділянок

Чи коригується фінансовий результат до оподаткування при здійсненні операцій з відчуження земельних ділянок?

Підпунктом 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 Податкового кодексу визначено групи ОЗ (необоротних активів) та мінімально допустимі строки їх амортизації у податковому обліку. Зокрема, для групи 1 (земельні ділянки) мінімально допустимі строки корисного використання не встановлено. Враховуючи зазначене, вартість земельних ділянок у податковому обліку не підлягає амортизації.

Результат від відчуження земельних ділянок визначається згідно з правилами бухобліку та відображається у складі фінансового результату до оподаткування без коригувань.

Відповідно до п. 7 ПБО 7 придбані (створені) ОЗ зараховуються на баланс підприємства/установи за первісною вартістю. При цьому вартість земельних ділянок та природних ресурсів не є об’єктом амортизації (п. 22 цього ПБО).

Строки подання річної декларації

Який граничний строк подання податкової декларації з податку на прибуток за 2017 р.?

Законом № 2245 доповнено п. 49.18 ст. 48 Податкового кодексу новим пп. 49.18.6, згідно з яким податкова декларація з податку на прибуток, яка розраховується наростаючим підсумком за рік, подається протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Відповідні зміни також внесено до п. 49.19 ст. 49 Кодексу щодо непоширення на податкову декларацію з податку на прибуток, яка розраховується наростаючим підсумком за рік, строку подання цієї декларації, визначеного для базового звітного (податкового) періоду.

Таким чином, для податкової декларації з податку на прибуток підприємств за звітний (податковий) рік визначено єдиний строк її подання — протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року, незалежно від базового звітного (податкового) періоду складання декларації — квартал або рік.

Положення пп. 49.18.6 п. 49.18 та п. 49.19 ст. 49 Податкового кодексу застосовуються для подання податкової декларації з податку на прибуток підприємств за звітний (податковий)
2017 р., граничним строком подання якої є 01.03.2018 р.

Відсотки на користь нерезидента

Відсотки нараховано на користь нерезидента у минулі роки. Як включити їх до податкових різниць?

Пунктом 140.2 ст. 140 Податкового кодексу встановлено, що для платника податку, у якого сума боргових зобов’язань, визначених в п. 140.1 цієї статті, що виникли за операціями з пов’язаними особами — нерезидентами, перевищує суму власного капіталу більш ніж в 3,5 раза (для фінансових установ та компаній, що займаються виключно лізинговою діяльністю, —  більш ніж в 10 разів), фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму перевищення нарахованих у бухобліку процентів за кредитами, позиками та іншими борговими зобов’язаннями над 50 % суми фінансового результату до оподаткування, фінансових витрат і суми амортизаційних відрахувань за даними фінансової звітності звітного податкового періоду, в якому здійснюється нарахування таких процентів.

Сума боргових зобов’язань та власного капіталу для цілей цього пункту визначається як середнє арифметичне значень боргових зобов’язань та власного капіталу на початок та кінець звітного податкового періоду з урахуванням процентів, зазначених у п. 140.3 ст. 140 Податкового кодексу.

Під борговими зобов’язаннями для цілей цього пункту слід розуміти зобов’язання за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, операціями РЕПО, зобов’язання за договорами фінансового лізингу та іншими запозиченнями незалежно від їх юридичного оформлення (п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу).

Відповідно до п. 140.3 цієї статті проценти, що перевищують суму обмеження, визначеного п. 140.2 цієї статті, які збільшили фінансовий результат до оподаткування, зменшують фінансовий результат до оподаткування майбутніх звітних податкових періодів у сумі, зменшеній щороку на 5 % до повного її погашення з урахуванням обмежень, установлених п. 140.2 цієї статті.

Отже, якщо проценти, нараховані на користь пов’язаних осіб — нерезидентів у звітному році, збільшено на суму неврахованих процентів станом на початок такого року та зменшених на 5 %, не перевищують обмеження, визначені п. 140.2 ст. 140 Податкового кодексу, то сума таких несписаних процентів станом на початок року, зменшена на 5 %, враховується у зменшення фінансового результату до оподаткування у податковій декларації з податку на прибуток підприємств такого звітного року.

Ірина РОМАНЮК,
головний державний інспектор відділу розгляду звернень Управління
вдосконалення методології податку на прибуток підприємств
Департаменту методологічної та нормотворчої роботи
ДФС України

Податок на додану вартість

Відображення зобов’язань у звітності

У якому звітному періоді відображати у звітності податкові зобов’язання з розблокованих податкових накладних — у періоді блокування чи в періоді розблокування таких накладних?

Відповідно до ст. 187 Податкового кодексу на дату виникнення податкових зобо­в’язань платник податку повинен скласти податкову накладну на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг або на попередню оплату.

Згідно з нормою п. 201.10 ст. 201 цього Кодексу відсутність факту реєстрації платником податку — продавцем товарів/послуг податкових накладних не звільняє такого продавця від обов’язку включення суми ПДВ, зазначеної в такій податковій накладній, до суми податкових зобов’язань за відповідний період.

Факт зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН не скасовує здійснення платником господарських операцій і відповідно дати виникнення саме першої події (постачання товарів/послуг або отримання коштів), що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Тобто платник податку у податковій декларації з ПДВ має зазначати обсяги операцій з постачання товарів/послуг, що фактично здійснювалися ним за відповідний звітний (податковий) період, незалежно від того, чи зареєстровані в ЄРПН податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних за такими операціями.

Аванс на частину вартості послуги

Платником податку отримано попередню оплату за будівельно-монтажні роботи. Відповідно до умов договору одиниця виміру — гривня. Як правильно заповнити графу «Кількість» у податковій накладній — зазначити цифру «1» чи її частку залежно від частки попередньої оплати та суми договору?

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу та п. 18 Порядку № 1307 податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При цьому податкова накладна повинна містити загальні дані у розрізі номенклатури постачання товарів/послуг, що зазначено в первинних документах та в частині, яка оплачена контрагентом-покупцем.

Тобто при отриманні попередньої оплати у графі 2 податкової накладної «Номенклатура товарів/послуг продавця» зазначаються дані у розрізі номенклатури постачання товарів/послуг, а саме має бути відображено перелік товарів згідно з укладеним договором, який після фактичної поставки товару слід відкоригувати.

До графи 6 податкової накладної вносяться дані щодо кількості (об’єму, обсягу) постачання товарів/послуг.

У разі складання податкової накладної на повне постачання послуги або на суму коштів, що надійшла на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) у повному обсязі, у графі 6 податкової накладної зазначається «1».

У разі складання податкової накладної на часткове постачання послуги або на суму попередньої оплати частини вартості послуги у графі 6 зазначається відповідна частка наданої (оплаченої) послуги у вигляді десяткового дробу. 

Наприклад, у разі постачання частини послуги, яка відповідає половині обсягу, зазначеного у договорі, або у разі отримання передоплати у сумі, що дорівнює половині договірної вартості послуги, у графі 6 зазначається «0,5».

Надання послуг за рахунок бюджетних коштів

Комунальне підприємство надає послуги з утримання мереж зовнішнього освітлення Департаменту міської ради та є одержувачем бюджетних коштів. Обслуговування здійснюється через Казначейство. Податкові зобов’язання нараховуються датою надходження коштів від Департаменту. Як правильно відображати комунальному підприємству податковий кредит на придбання матеріалів та послуг для виконання зазначених робіт (за іншими видами робіт розрахунки здійснюються через банківський рахунок, а податкові зобов’язання та кредит нараховуються за першою подією)?

Датою виникнення податкових зобо­в’язань з ПДВ у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов’язаннями перед бюджетом.

Зазначену норму передбачено п. 187.7 ст. 187 Податкового кодексу.

Водночас оскільки визначено особливий порядок виникнення податкових зобо­в’язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів, а не визначено, що на зазначені операції поширюється касовий метод, то дата виникнення права на податковий кредит при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів визначається у загальному порядку за правилом першої події відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу.

Податковий кредит на підставі ВМД

Юридична особа — платник ПДВ помилково не включила до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену при ввезенні (імпорті) товару за ВМД у червні 2016 р. Чи можна подати у січні 2018 р. уточнюючий розрахунок з ПДВ до декларації за червень 2016 р. та відобразити суму в рядку 11.1 декларації?

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

  • дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг;
  • дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.6 зазначеної статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. Це правило поширюється не на всі документи, на підставі яких формується податковий кредит, а лише на податкові накладні/розрахунки коригування.

Пунктом 50.1 ст. 50 Податкового кодексу визначено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених ст. 50 Кодексу), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Таким чином, суми ПДВ, відображені у податкових накладних/розрахунках коригування, які були зареєстровані в ЄРПН та які не було включено до складу податкового кредиту, платник податку може включити до податкового кредиту шляхом подання уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за той звітний період, у якому таку податкову накладну було складено (якщо вона була вчасно зареєстрована в ЄРПН), або за звітний період, у якому таку податкову накладну було зареєстровано в ЄРПН (якщо реєстрація відбулася з порушенням терміну), з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 Податкового кодексу, тобто за умови, що з дати складання податкової накладної не минуло 1095 днів.

Якщо платником ПДВ у періоді виникнення права на податковий кредит помилково не було включено до складу податкового кредиту суми ПДВ на підставі митних декларацій або інших документів, які без отримання податкової накладної дають право на податковий кредит, то такий платник зазначені суми податку може включити до складу податкового кредиту шляхом подання за звітний період, в якому виникло таке право, уточнюючого розрахунку (з урахуванням строків давності, передбачених ст. 102 Податкового кодексу).

Кодування програмної продукції

З 01.01.2018 р. розширено поняття програмної продукції. Зокрема, до неї належать послуги доступу до онлайн-сервісів. Який код слід зазначати у податковій накладній на таку продукцію?

Відповідно до змін, внесених до п. 261 підрозділу 2 розділу ХХ  Податкового кодексу, тимчасово, з 01.01.2013 р. до 01.01.2023 р., звільняються від оподаткування ПДВ операції з постачання програмної продукції, а також операції з програмною продукцією, плата за які не вважається роялті згідно з абзацами другим — сьомим пп. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу.

Для цілей зазначеного пункту до програмної продукції належить, зокрема, результат комп’ютерного програмування у вигляді операційної системи, системної, прикладної, розважальної
та/або навчальної комп’ютерної програми (їх компонентів), а також у вигляді інтернет-сайтів та/або онлайн-сервісів та доступу до них.

Обов’язкове заповнення коду товару відповідно до УКТ ЗЕД, для послуг — коду послуги згідно з ДКПП при складанні податкових накладних запроваджено з 01.01.2017 р. Законом № 1797. При складанні податкової накладної платник податку самостійно визначає відповідність таких товарів певному коду товарної класифікації згідно з УКТ ЗЕД, керуючись Законом № 584 та Поясненнями до УКТ  ЗЕД, затвердженими наказом № 401. У разі необхідності визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД слід звертатися до Торгово-промислової палати України (її регіональних відділень).

Умовні коди товарів, що відсутні в УКТ ЗЕД, згідно з п. 16 Порядку № 1307 визначає ДФС та забезпечує їх оприлюднення на власному офіційному веб-порталі для використання платниками податку при складанні податкових накладних відповідно до ст. 201 Податкового кодексу.

Коди послуг визначаються згідно ДКПП. У разі виникнення необхідності визначення коду послуг відповідно до цього Класикатора, враховуючи лист № 3411, платник податку може звернутися до ДП «Науково-дослідний інститут метрології вимірювальних і управляючих систем», яке є розробником ДКПП, за адресою: 79008 м. Львів, вул. Кри­во­носа, 6.

Алла КОНОНОВА,
начальник відділу розгляду звернень з ПДВ
Управління вдосконалення непрямого оподаткування
Департаменту методологічної та нормотворчої роботи ДФС України

Єдиний соціальний внесок

Недоїмка у ФОП

Чи підлягає списанню недоїмка з ЄСВ, що виникла у фізичної особи — підприємця, яка перебуває на обліку у 
контролюючих органах, розташованих у зоні АТО?

Згідно з п. 94 розділу VIII Закону про ЄСВ (норма діяла до 01.01.2016 р.) платники єдиного внеску, зазначені у ст. 4 цього Закону, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону № 1669, звільняються від виконання своїх обов’язків, передбачених частиною другою ст. 6 Закону про ЄСВ на період з 14.04.2014 р. до закінчення АТО або військового чи надзвичайного стану.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені Законом про ЄСВ за невиконання, несвоєчасне виконання, виконання не в повному обсязі обов’язків у зазначений період, до платників єдиного внеску, які не пізніше 30 календарних днів, що настають за днем закінчення АТО, подали до контролюючогооргану заяву та сертифікат Торгово-промислової палати України, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в контролюючих органах, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, де здійснювалася АТО (Закон № 1669), визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом для списання безнадійного податкового боргу.

Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася АТО, затверджений розпорядженням № 1053, діяв з 30.10.2014 р. до 04.11.2014 р. (дію зупинено розпорядженням № 1079).

Розпорядженням № 1275 затверджено остаточний перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася АТО, та визнано такими, що втратили чинність, деякі розпорядження Кабінету Міністрів України, зокрема розпорядження № 1053 та № 1079.

Водночас Законом № 911 внесено зміни до Закону № 1669, зокрема виключено пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону № 1669, в якому скасовано норму, зазначену в п. 94 розділу VIII Закону про ЄСВ, щодо звільнення від виконання обов’язків, передбачених частиною другою ст. 6 Закону про ЄСВ, платників єдиного внеску, які перебувають на обліку у контро­люючих органах, розташованих на території населених пунктів, де проводилася АТО.

Отже, з 01.01.2016 р. законодавством про єдиний внесок не передбачено особливих умов щодо виконання зобов’язань платниками єдиного внеску, які перебувають або перебували на обліку у контролюючих органах, розташованих на території населених пунктів, де проводилася АТО.

Таким чином, якщо фізичною особою — підприємцем у період з 30.10.2014 р. до 04.11.2014 р. (дія розпорядження № 1053) та в період з 02.12.2015 р. по 31.12.2015 р. (період між дією розпорядження № 1079 та набранням чинності Законом № 911) заява і сертифікат Торгово-промислової палати України до контролюючого органу не надавались, підстави для визнан­ня недоїмки з єдиного внеску безнадійною і такою, що підлягає списанню, відсутні.

Платник єдиного внеску зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок та подавати звітність до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника у строки, порядку та за формою, що визначені законодавством (пунк­ти  1 та 4 частини другої ст. 6 Закону про ЄСВ).

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина  12 ст. 9 цього Закону).

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом про ЄСВ, є недоїмкою (п. 6 частини першої ст. 1 Закону).

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (частина третя ст. 25 цього Закону).

Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується (частина 16 зазначеної статті).

Перехід на інший вид пенсійного забезпечення

Фізична особа — підприємець (вік — 63 роки) до квітня 2015 р. отримувала пенсію по інвалідності, а з квітня 2015 р. перейшла на пенсію у зв'язку із втратою годувальника. Чи звільнялася вона від сплати ЄСВ за себе за 2015 р.?

До 01.01.2017 р. відповідно до частини четвертої ст. 4 Закону про ЄСВ фізичні особи — підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільнялися від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони були пенсіонерами за віком або інвалідами та отримували згідно із законом пенсію або соціальну допомогу. Такі особи могли бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Позицію з питання тлумачення терміна «пенсіонер за віком» було надано Верховним Судом України у постановах від 15.04.2014 р. у справах № 21-57а14 та № 21-70а14, згідно з якими у 2015 р. термін «пенсіонер за віком» в аспекті частини четвертої ст. 4 Закону про ЄСВ поширювався на фізичних осіб — підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, а саме на осіб:

  • які отримували пенсію за віком після досягнення віку 60 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років (ст. 26 Закону про пенсійне страхування);
  • яким пенсію за віком було призначено на пільгових умовах відповідно до ст. 55 Закону № 796, тобто до досягнення 60-річного віку;
  • яким пенсію за віком було призначено на пільгових умовах згідно зі ст. 13 Закону про пенсійне забезпечення, тобто до досягнення 60-річного віку.

Отже, якщо фізична особа — підприємець, яка перебувала на спрощеній системі оподаткування, з 01.01.2015 р. до 01.04.2015 р. була отримувачем пенсії по інвалідності, то така особа з січня по березень 2015 р. включно звільнялася від сплати єдиного внеску. Якщо ж така особа з квітня 2015 р. перейшла на інший вид пенсійного забезпечення, а саме стала отримувачем пенсії у зв’язку з втратою годувальника, то така особа була платником єдиного внеску на загальних підставах за період з квітня 2015 р. по грудень 2015 р. включно.

ЄСВ для ФОП-пенсіонерів

Фізична особа — підприємець (пенсіонер) була платником єдиного податку до січня 2017 р., а з лютого 2017 р. застосовувала загальну систему оподаткування. Чи звільняється вона від сплати ЄСВ за себе за 2017 р.?

З 01.01.2017 р. відповідно до частини четвертої ст. 4 Закону про ЄСВ усі фізичні особи — підприємці незалежно від обраної системи оподаткування звільнялися від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони були пенсіонерами за віком або особами з інвалідністю та отримували згідно із законом пенсію або соціальну допомогу. Такі особи могли бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.

У ситуації, наведеній у запитанні, неможливо однозначно надати відповідь, оскільки невідомо, отримувачем якого виду пенсійного забезпечення була фізична особа — підприємець у 2017 р., а також неможливо визначити, чи була вона у 2017 р. пенсіонером за віком у розумінні Закону про ЄСВ.

Слід зауважити, що з 01.01.2018 р. особи, зазначені, зокрема, у п. 4 частини першої ст. 4 Закону про ЄСВ (фізичні особи — підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування), звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого ст. 26 Закону про пенсійне страхування, та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Додаткове нарахування

Як враховується до страхового стажу особи нарахування з кодом типу нарахувань 13 (донарахування до мінімальної зарплати)?

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загально­обов’язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до п. 5 частини першої ст. 1 Закону про ЄСВ мінімальний страховий внесок — сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Частиною п’ятою ст. 8 цього Закону визначено: якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

Тобто особам, яким заробітну плату нараховано в розмірі меншому, ніж мінімальна заробітна плата, з якої сплачено внесок (менший, ніж мінімальний страховий внесок), і роботодавцем здійснено доплату до мінімального страхового внеску (у звітності відображено з типом нарахувань 13), зазначений період зараховується до страхового стажу як повний місяць.

Світлана КЕПІНА,
начальник Управління адміністрування єдиного внеску та методології

Департаменту податків і зборів з фізичних осіб ДФС України,
та Анжеліка РОГОВЕЦЬ,
головний державний ревізор-інспектор