Новини

Що має врахувати роботодавець при вивільненні працівників

05.06.2018 / 09:20
Що має врахувати роботодавець при вивільненні працівників

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом в разі скорочення чисельності або штату працівників.

У разі прийняття рішення роботодавцем щодо скорочення чисельності або штату працівників законодавством про працю України визначено певні процедурні зобов’язання, яких роботодавець повинен дотримуватися при звільненні працівників.

1. Звернення до профспілки щодо проведення консультацій з питань скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно зі ст. 494 КЗпП та ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» роботодавець не пізніше як за три місяці до запланованих звільнень з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв’язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації повинен надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо заходів звільнення працівників та провести з ними консультації, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом’якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

2. Визначення переважного права на залишення на роботі у разі скорочення чисельності працівників.

На підставі змін, що передбачаються в штатному розписі, визначаються конкретні працівники, які підлягають звільненню. При визначенні працівників, які підлягають звільненню, потрібно враховувати переважне право на залишення на роботі, яке надається працівникам із більш високою кваліфікацією й продуктивністю праці, що визначено ст. 42 КЗпП.

При визначенні переважного права на залишення на роботі також слід враховувати пільгові категорії громадян, звільнення яких з ініціативи роботодавця заборонено, а саме згідно зі ст. 184 КЗпП звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років – частина шоста ст. 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до 14 років або дитини-інваліда з ініціативи власника чи уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням.

3. Попередження працівників про можливе скорочення чисельності або штату працівників та пропонування іншої роботи.

Відповідно до вимог ст. 492 КЗпП про звільнення у зв’язку зі скороченням чисельності або штату на підприємстві, в установі, організації працівники попереджаються не пізніше ніж за два місяці.

Одночасно з попередженням про звільнення роботодавець пропонує працівникам іншу роботу на тому самому підприємстві, якщо така є.

У першу чергу пропонується робота за відповідною спеціальністю, а якщо такої немає, — інша робота (як вакантна посада, що відповідає кваліфікації працівника, так і вакантна посада, що передбачає виконання роботи більш низької кваліфікації або з нижчим рівнем оплати праці), яку працівник може виконувати з урахуванням стану здоров’я.

З пропозицією про переведення роботодавець має звертатися до працівника не лише при попередженні про наступне звільнення, але й протягом усього строку попередження, якщо на підприємстві з’являються нові вакансії (наприклад, при звільненні працівників інших категорій).

За відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник за своїм розсудом звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

4. Повідомлення Державної служби зайнятості України про заплановане масове вивільнення.

Частиною третьою ст. 492 КЗпП визначено, що у разі якщо вивільнення є масовим відповідно до ст. 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Згідно зі ст. 48, п. 4 частини третьої ст. 50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавці зобов’язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про заплановане масове вивільнення працівників у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

Наказом Мінсоцполітики України від 31.05.2013 р. № 317 затверджено Порядок подання форми звітності № 4-ПН «Інформація про заплановане масове вивільнення працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці», відповідно до якого зазначена форма заповнюється підприємствами, установами та організаціями у разі запланованого масового вивільнення працівників у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання. Інформація подається підприємствами, установами, організаціями не пізніше ніж за два місяці до вивільнення працівників до територіального органу Державної служби зайнятості України у містах Києві та Севастополі, районі, місті, районі у місті (далі – територіальний орган) за місцем реєстрації як платника єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

5. Звернення до первинної профспілкової організації (профспілкового представника) щодо скорочення чисельності або штату працівників.

Статтею 43 КЗпП визначено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених п. 1 частини першої (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації) ст. 40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Важливим для профспілки є дотримання 15-денного строку розгляду подання роботодавця, як це передбачено частиною першою ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Необхідно також дотримуватися вимог зазначеної статті та частини п’ятої ст. 43 КЗпП, якими встановлено, що профспілковий орган повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний термін після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що профспілковий орган дав згоду на розірвання трудового договору (частина п’ята ст. 43 КЗпП).

6. Звільнення працівника, видача йому трудової книжки та проведення розрахунку.

Звільнення працівників повинно відбуватися не раніше закінчення двомісячного попереджувального строку.

За наявності згоди працівника (заяви про скорочення строку попередження) його звільнення згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП до закінчення двомісячного строку є правомірним. Інше тлумачення означає обмеження встановлених ст. 43 Конституції України прав попередженого про звільнення працівника, який знайшов нове місце роботи, а також щодо вільного вибору роботи та заборони використання примусової праці.

У день звільнення працівнику видаються належно оформлена трудова книжка та копія наказу про звільнення (ст. 47 КЗпП).

Відповідно до ст. 44 цього Кодексу при припиненні трудового договору згідно з п. 1 частини першої ст. 40 кодексу працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації (у тому числі грошової компенсації за всі невикористані ним дні щорічної відпустки згідно зі ст. 38 КЗпП та вихідної допомоги згідно зі ст. 44 цього Кодексу), провадиться в день звільнення згідно зі ст. 116 Кодексу.

Управління Держпраці в Тернопільській області

«Гарячі лінії»

Дата: 19 липня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00