Новини

Залучення працівників до роботи у вихідні/святкові/неробочі дні: оформлення та оплата

12.06.2019 / 11:30

Чинне трудове законодавство передбачає ряд гарантій при залученні працівників до роботи у вихідні, святкові або неробочі дні. За загальним правилом, визначеним частиною першою ст. 71 КЗпП, робота у вихідні дні забороняється. Така заборона поширюється на залучення працівника до роботи не в загальний вихідний день — неділю, а у вихідний день конкретного працівника.

Перелік святкових і неробочих  днів встановлено ст.73 КЗпП. Робота у ці дні не проводиться. Залучення працівників до роботи допускається у випадках та в порядку, передбачених ст. 71 КЗпП. Згідно зі ст. 72 КЗпП та частиною третьою ст. 107 КЗпП робота у вихідний день може компенсуватися —  за згодою сторін — наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.

На практиці цей «інший день відпочинку» зазвичай називають відгулом.

Залучення працівників до роботи у вихідні дні провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу (далі — власник).  Таким чином, для видання наказу про роботу у вихідний день необхідно мати:

  • фактичну підставу, передбачену частиною другою ст. 71 КЗпП;
  • дозвіл профспілкової організації (має надати саме виборний орган, а не його голова) або профспілкового представника;
  • згоду сторін на спосіб компенсації роботи у вихідний день;
  • згоду працівника виконувати доручену роботу, якщо виконання такої роботи не обумовлено трудовим договором, крім випадків тимчасового переведення без згоди працівника.

У наказі про роботу у вихідний день обов’язково зазначається: підстава залучення працівників до роботи; прізвища, імена, по батькові і посади всіх працівників, які працюватимуть у цей день; спосіб компенсації за роботу у вихідний день кожному. Наказ доводиться до відома всіх працівників, які залучаються до роботи у вихідний день.

Оскільки залучення працівників до роботи у вихідний день (святковий, неробочий) день оформлюється наказом, то і надання компенсації (подвійна оплата або інший день відпочинку) за роботу в такий день також має оформлюватись наказом (розпорядженням роботодавця).

Варто зауважити: якщо сторони виберуть грошову компенсацію, оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами ст. 107 КЗпП, яка регулює оплату роботи у святкові та неробочі дні (частина друга ст. 72 КЗпП).

Відповідно до частини першої ст. 107 КЗпП робота у святковий та неробочий день оплачується в подвійному розмірі, залежно від умов оплати праці в такому порядку:

  • відрядникам — за подвійними відрядними розцінками;
  • працівникам, робота яких оплачується за годинними або денними ставками, — у розмірі подвійної годинної або денної ставки;
  • працівникам, які одержують місячний оклад, — у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий та неробочий день провадилася в межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму. 

При цьому згідно з частиною другою ст. 107 КЗпП оплаті в подвійному розмірі підлягають тільки години, фактично відпрацьовані працівником у святковий чи неробочий день. Частина третя  ст. 107 КЗпП також передбачає можливість надання працівнику, який працював у  святковий чи неробочий день, іншого дня відпочинку (відгулу) за його бажанням, проте слід урахувати, що інший день відпочинку надається працівнику тільки за наявності згоди сторін, оскільки законодавством не передбачено такий обов’язок роботодавця. 

Таким чином, спосіб компенсації роботи у вихідний день завжди визначається угодою сторін (незалежно від того, від кого виходить ініціатива), а робота у святковий та неробочий день завжди оплачується в подвійному розмірі і лише по досягненні згоди сторін працівнику за його бажанням може бути надано інший день відпочинку (відгул).

Управління Держпраці у Кіровоградській області