Новини

Наявність процедури судового оскарження ППР — підстава для застосування процедури податкового компромісу

29.08.2019 / 16:00

Особливості уточнення податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та ПДВ під час застосування податкового компромісу врегульовано підрозділом 92 розділу XX ПКУ.

Податковий компроміс передбачає звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та/або ПДВ за будь-які податкові періоди до 01.04.2014 р. з урахуванням строків давності, встановлених ст. 102 ПКУ. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, та/або суму завищення податкового кредиту з ПДВ.

Водночас процедура податкового компромісу поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та/або ПДВ, визначені у ППР, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав ППР, за яким податкові зобов’язання не узгоджено. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов’язань, визначених у ППР, є день подання такої заяви до відповідного контро­люючого органу.

Процедура податкового компромісу щодо розміру та строків сплати заниженого податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств та/або ПДВ поширюється також на випадки, коли у платника податків незалежно від процедури податкового компромісу за рішенням контролюючого органу розпочато документальну перевірку або складено акт за наслідками такої перевірки. У таких випадках платник податків має право подати до контролюючого органу, який призначив документальну перевірку або склав акт за результатами такої перевірки, відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов’язань до податкових декларацій за звітні податкові періоди.

Отже, враховуючи, що на момент подання позивачем заяви про досягнення податкового компромісу тривала процедура судового оскарження ППР, а тому визначені ними податкові зобов’язання не були узгодженими, касаційний суд дійшов висновку про протиправність рішення ДПІ від 13.03.2015 р. про непогодження застосування процедури податкового компромісу та наявність підстав для його скасування.

/Постанова ВС від 24.06.2019 р. у справі № 803/571/15-а/