Новини

Податкові злочини: а якщо штраф не сплатити?

10.09.2019 / 14:25
Податкові злочини: а якщо штраф не сплатити?

Микита ЗАДОРОЖНИЙ, адвокат ID Legal Group


Попередньо ми розглядали штрафи як покарання, що призначаються за вчинення злочинів, передбачених ст. 212 КК України. Наразі розглянемо більш детально цю форму покарання.

Як ми вже зазначали, санкціями ст. 212 КК України за вчинення відповідних злочинів передбачено покарання у вигляді штрафу від 1000 НМДГ (неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) до 25000 НМДГ.

Ця інформація міститься в тексті ст. 212 КК України, і з точки зору пересічного громадянина нею цілком можна обмежитись.

Щоправда, в житті не завжди все відбувається так, як ми уявляємо. Щоб розібратися з видами та межами покарань, передбачених ст. 212 КК України, доцільно проаналізувати ст. 53 цього Кодексу.

Вона розчарує будь-якого «стратега», який вважає, що за відсутності зареєстрованого на його ім’я майна (за умови єдиного офіційного джерела доходу — заробітної плати на рівні мінімальної) йому не варто  хвилюватись, бо виплату штрафу він розтягне на 400 років, сплачуючи його мізерними частинами.

Хибна думка, адже за приписами частини п’ятої ст. 53 КК України у разі несплати штрафу в розмірі не більше 3000 НМДГ (такий може бути призначено за вчинення злочинів, передбачених частинами першою та другою ст. 212 КК України) суд замінює його громадськими або виправними роботами.

У разі несплати штрафу понад 3000 НМДГ (тобто такого, який може бути призначений відповідно до частини третьої ст. 212 КК України) штраф заміняється на позбавлення волі.

Однак, вид «похідного» покарання — не єдине і навіть не головне, що відрізняє наслідки вчинення злочинів, передбачених різними частинами ст. 212 КК України. Більший інтерес становить різниця у визначенні передбачених ними меж відповідальності.

І якщо в цьому питанні частини перша та друга ст. 212 КК України «справляються власними силами»: межі покарання прописані в санкціях цих частин, а ст. 53 КК України визначає лише порядок заміни покарання, передбаченого санкцією, то для частини третьої ст. 212 КК України все набагато складніше.

З цього приводу насамперед  хотілося б звернути увагу на правило, яке міститься в реченні другому частини другої ст. 53 КК України і стосується покарання за злочин, передбачений частиною третьою ст. 212 КК України. Воно зобов’язує суд призначати штраф у розмірі не менше розміру фактичних ненадходжень до бюджету.

Начебто нічого дивного і, як казали древні римляни: «Culpae poena par esto!» («Нехай покарання буде рівним провині!»), але навіть найбільший розмір штрафу, передбачений санкцією частини третьої ст.212 КК України, є меншим за найменший розмір фактичних ненадходжень до бюджету, що дає змогу  кваліфікувати діяння за цією частиною.

Тобто якщо кваліфікуючою ознакою діяння (єдиною або в сукупності з іншими) є розмір фактичних ненадходжень до бюджету, то штрафи в межах, передбачених санкцією частиною третьою ст. 212 КК України, в жодному разі не можуть бути призначені. Вони можуть бути лише більшими за  найбільший розмір штрафу, передбачений у ній безпосередньо.

Як вже зазначалося вище, при несплаті штрафу понад 3000 НМДГ, суд замінює несплачену суму штрафу покаранням у вигляді позбавлення волі. Використовуючи правило, встановлене абзацом другим частини п’ятої ст. 53 КК України, можна дійти такого висновку: якщо б за вчинення будь-якого злочину, передбаченого частиною третьою ст. 212 КК України, розмір штрафу регламентувався лише її санкцією, то максимальний строк позбавлення волі у разі несплати штрафу був би трохи більший за вісім з половиною років. Найменший — трохи більше п’яти.

До внесення відповідних змін до ст. 212 КК України Законом України від 15.11.2011 р. № 4025-VI її частина третя передбачала основне покарання у вигляді позбавлення волі саме на строк від 5 до 10 років. Згодом відповідальність була «пом’якшена». Чому в лапках —  стане зрозуміло після пояснення.

Як вже зазначалося, за частиною третьою ст. 212 КК України штраф не може бути меншим за  розмір ненадходжень, отже, наприклад, у 2019 році найменший розмір штрафу (якщо кваліфікуючою ознакою є саме розмір ненадходжень) може бути 4 802 500 грн, що дорівнює 282500 розмірам НМДГ (17 грн).

Отже, у разі несплати (якби  КК України не встановлював відповідних обмежень) його можна  було б замінити на позбавлення волі строком майже 97 років! І це найнижча межа. Таке собі «пом’якшення». Але, можливо, встановлені КК України обмеження виправлять ситуацію?

Для відповіді на це запитання насамперед необхідно звернутись до приписів ст. 12 КК України, яка встановлює правила кваліфікації злочинів. Так, злочин, за який передбачено основне покарання у вигляді штрафу в розмірі понад 25000 НМДГ, є особливо тяжким.

До того ж варто зауважити, що норма частини п’ятої ст. 12 КК України не обмежує нас лише санкцією статті (частини статті) Особливої частини КК України, а відтак покарання може бути передбачено і в інших «місцях» КК України (оскільки це  — єдиний Закон, який визначає злочинність діяння, його караність та інші кримінально-правові наслідки).

Оскільки кваліфікуючою ознакою, яка підводить діяння під дію частини третьої ст.212 КК України, є розмір фактичних ненадходжень до бюджету, то штраф буде завжди більшим 25000 НМДГ. Саме тому з урахуванням норми частини п’ятої ст.12 КК України таке діяння є нічим іншим як  особливо тяжким злочином.

Можна було б заперечити, що в реченні другому частини другої ст. 53 КК України штраф понад 3000 НМДГ визначається як такий, що передбачений як покарання, а штраф не менший за розмір майнової шкоди  — як такий, що призначається судом, а тому використання другого для кваліфікації діяння є некоректним. Однак відповідно до частини першої ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується за вироком суду і полягає в передбаченому законом обмеженні прав.

Інакше кажучи, суд просто позбавлений можливості призначити покарання, якщо воно не передбачене законом, а тому і штрафи, що перевищують межу, встановлену в санкції частини третьої ст. 212 КК України, також є такими, що ним передбачені та можуть слугувати мірилом тяжкості вчиненого злочину.

Як це стосується обмежень щодо визначення строків позбавлення волі на заміну несплаченого штрафу? Відповідь — у тому самому абзаці другому частини п’ятої ст. 53 КК України. Адже ним встановлено, що на відміну від штрафу, призначеного за вчинення тяжкого злочину, який може бути замінений на позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, штраф, призначений за вчинення особливо тяжкого злочину, може бути замінений позбавленням волі вже на строк від 10 до 12 років.

Тобто у випадку, який ми розглядаємо, особі доведеться провести за ґратами хоча і не 97 років, але, безумовно, більше, ніж було передбачено санкцією частини третьої ст. 212 КК України до її «пом’якшення».


Читайте також: Питання кваліфікації злочинів, передбачених статтею 212 КК України, та покарання за їх вчинення

«Гарячі лінії»

Дата: 19 вересня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42