Новини

Розумні строки і податкові кримінальні провадження – чи бути їм колись разом?

12.11.2019 / 10:50

Микита Задорожний, адвокат ID Legal Group


Не такі вже й давні зміни до КПК України про встановлення строків досудового розслідування після внесення відомостей до ЄРДР подарували надію на те, що ера безкінечних податкових кримінальних проваджень (а відтак і негативних наслідків заходів їх забезпечення) відійшла у минуле.

Але як зазвичай відбувається, практикою правозастосування було доведено, що реальних змін як таких не відбулося, оскільки виявилось, що продовжити строк досудового розслідування, відомості про яке було внесено до ЄРДР після 15.03.2018 р., не набагато складніше, ніж взагалі не перейматись його продовженням у провадженнях, відкритих до 15.03.2018 р. — дата, з якою  пов’язується момент набрання чинності відповідними змінами.

Отже, спроби змусити сторону обвинувачення вкладатися у конкретно визначені КПК України строки і припинити знущання над вітчизняним бізнес середовищем, здійснюючи досудові розслідування за фактами вчинення податкових злочинів «невстановленими посадовими особами» підприємств (у т.ч. тих, де єдиною посадовою особою є їх директор), майже у 100 % випадків залишаються марними.  

Втім, представники адвокатської спільноти, не бажаючи миритись із таким станом речей, час від часу намагаються донести до розуміння як сторони обвинувачення, так і суддівського корпусу те, що навіть у тому випадку, коли чинний КПК України не визначає для строку здійснення досудового розслідування конкретного значення його тривалості чи дозволяє неодноразово продовжувати конкретно визначений строк, він незмінно та обов’язково повинен відповідати критерію розумності, тобто бути таким, який об’єктивно необхідний для вчинення процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

При цьому адвокати наводять, здавалося б, більше, ніж слушні доводи, як от: не вчинення протягом тривалого (2 — 3 роки і більше) строку без будь-яких поважних причин жодних дій із вилученим під час обшуку та арештованим майном, визнаним речовими доказами, аж ніяк не можна назвати виправданим та розумним. Адже в клопотанні про арешт майна прокурор ще б трохи — і присягнув, що за допомогою цих речових доказів він з легкістю і в найкоротші строки здобуде стільки інформації, що жоден «злочинець» не уникне заслуженої відповідальності. В особливо «запущених» випадках у кримінальних провадженнях з певного моменту взагалі не проводиться ніяких слідчих та інших процесуальних дій і такому факту також не знаходиться жодного розумного пояснення. А якщо слідчі дії не проводяться, то правильним є висновок про те, що доказів у справі вже достатньо і можна повідомляти про підозру та невдовзі завершувати досудове розслідування.

З таких обставин логічним було б розраховувати на розуміння та підтримку слідчих суддів, які, начебто, і покликані здійснювати судовий контроль та без зайвих зволікань ставати на захист безпідставно порушених прав осіб, яких тим чи іншим чином «зачепило» кримінальним провадженням.

Але дійсність і в цьому випадку суттєво відрізняється від логічних висновків.

Так, не бажаючи визнавати очевидне, переважна більшість слідчих суддів навіть із посиланням (хоч і безвідносним) на практику ЄСПЛ, зокрема, Рішення ЄСПЛ у справі «Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands» від 27.10.1993 р., опікується тим, щоб не поставити сторону обвинувачення у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. При цьому, звісно, у відповідних ухвалах нічого немає про те, яку саме «другу сторону» слідчий суддя має на увазі, адже за відсутності повідомлення про підозру у провадженні є лише одна (на думку слідчого судді – ледь не потерпіла) сторона і це сторона обвинувачення. Не йдеться також і про те, яким чино, додержання вимог розумності під час розслідування може зробити становище сторони обвинувачення невигідним. Прикладом такого підходу є ухвала слідчого судді Печерського районного суду від 14.02.2019 р. у справі № 757/5895/19-к.

Але трапляються й інші випадки, які вселяють надію на те, що колись знайдеться той перший законник, який надасть перевагу принципу верховенства права перед формальним підходом до здійснення судового контролю і примусить слідчих та прокурорів до дотримання процесуальної дисципліни. Можливо, і законодавець прийде на допомогу слідчому судді, усунувши будь-які сумніви прямою вказівкою на наявність у слідчих суддів відповідних повноважень (в існуванні яких і на сьогодні ми особисто не сумніваємось).

Втім, це сподівання на майбутнє, а поки що маємо лише перші «паростки». Так, в ухвалі від 16.01.2019 р. у справі № 760/33215/18 слідчий суддя зазначив буквально таке: «Хоч у цілому зволікання з проведенням оперативного досудового розслідування і не було спростоване прокурором або слідчим, а надання на огляд постанови про призначення експертизи, прийнятої вже після звернення Заявника з даним клопотанням, суд розглядає лише як спробу створення вигляду наявності слідчих дій у кримінальному провадженні, слідчий суддя все ж позбавлений можливості встановити будь-які строки для прийняття прокурором процесуального рішення в даному кримінальному провадженні».

Таким чином, сьогодні не варто розраховувати на можливість добровільного або примусового дотримання стороною обвинувачення розумних процесуальних строків, але і залишати відповідні спроби також не варто. Ніхто за нас формувати необхідну нам практику не стане. Однак, і обмежуватись лише цим аспектом не слід, оскільки чинний КПК України передбачає достатню кількість способів, комплексно застосовуючи які можна змусити сторону обвинувачення працювати відповідно до закону. Про деякі з них ми писали у наших попередніх публікаціях.

«Гарячі лінії»

Дата: 12 грудня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42