Новини

Замість КЗпП буде новий Закон України «Про працю»

08.01.2020 / 14:10

Минулого року, 28 грудня, Кабмін зареєстрував на сайті ВРУ законопроєкт № 2708 «Про працю». Як свідчить пояснювальна записка, він покликаний замінити чинний КЗпП. Адже прийнятий у 1971 році Кодекс є радянським як за змістом, так і за духом та демонструє яскраво виражену домінацію регулюючої функції патерналістської держави у сфері трудових відносин, яка була притаманною для планової соціалістичної економіки, в умовах якої фактичним роботодавцем у всіх господарських відносинах виступала держава.

Чинний Кодекс формувався в умовах орієнтації на індустріальну економіку та існування системних великих підприємств, які були флагманами економіки. За нинішніх умов, коли чисельність працівників у виробничій сфері скоротилась з 2000 року більш ніж утричі, є нагальна необхідність адаптувати трудове законодавство до потреб нових відносин та нових сфер економіки, які абсорбують вивільнений трудовий ресурс і сповідують іншу філософію трудових відносин.

Хоча до Кодексу неодноразово і вносилися точкові зміни, базові принципи, на яких побудоване законодавство про працю, залишалися без змін. Протягом останніх 20-ти років спроби прийняти новий Трудовий кодекс містили в собі ті самі проблеми і, зокрема, через це вони були недостатньо результативними.

Протягом тривалого часу становлення в Україні ринкової економіки чинний Кодекс не встигає за тенденціями розвитку ринку праці, серед яких потреба у врахуванні процесів глобалізації і посилення конкуренції та, як наслідок, необхідність бізнесу до оптимізації витрат, у тому числі на соціальну інфраструктуру, збільшення іноземного інвестування в національну економіку, суттєва зміна ставлення сторін трудових відносин до традиційних форм їх організації. При цьому не досягається одне з головних завдань державного регулювання — забезпечення гідного рівня оплати праці та недопущення бідності серед працюючих.

Характерною особливістю сучасного трудового права є те, що йому належить значна кількість підзаконних нормативно-правових актів. Вони містять безліч норм, які часто вступають у суперечність з нормами актів вищої юридичної сили. Така «трудова бюрократія» суттєво ускладнює застосування трудового законодавства як для роботодавця, так і для захисту прав працівників.

Отже, Кодекс — це суміш правових норм, прийнятих за різних історичних та економічних умов, більшість з яких є застарілими і не можуть адекватно регулювати сучасні трудові відносини.

Нагальною необхідністю реформи також є імплементація до національного законодавства положень міжнародних правових документів, які є обов’язковими для України, а також актів Європейського Союзу.

Реформування та лібералізація трудового законодавства має на меті забезпечити рівність сторін трудового договору, підвищити конкурентоспроможність бізнесу та дати можливість йому вийти на нові ринки, збільшити приток інвестицій, запровадити сучасні форми трудової зайнятості (дистанційна праця, сезонна праця, гнучкий робочий час тощо).

Ліберальне трудове законодавство дає можливість роботодавцям легко створювати нові якісні робочі місця, підвищувати ліпших працівників та платити їм вищі зарплати.

Через встановлення рівних правил гри та надання стимулів для бізнесу, який створює офіційні робочі місця, створюються умови, за яких роботодавцям та працівникам буде вигідніше працювати за законами, ніж ховатися «у тіні». Спрощення трудового законодавства у сфері найму, зокрема за рахунок запровадження широкого спектра трудових договорів (короткострокові, сезонні, дистанційні, учнівські, домашні працівники), сприятиме легалізації найму працівників та розширенню сфери укладення трудових договорів.

Суть проєкту

Проєкт закону «Про працю» складається з десяти глав (98 статей).

Головними принципами розробки проєкту Закону України «Про працю» стали:

  • збалансування інтересів сторін трудових відносин;
  • зниження рівня державного втручання в індивідуальні відносини у сфері праці;
  • визнання трудового договору основним джерелом регулювання індивідуальних трудових правовідносин;
  • розмежування колективно-договірних та індивідуальних відносин;
  • спрощення процедур входу-виходу працівників на ринок праці;
  • стимулювання суб’єктів господарювання до створення робочих місць;
  • «дебюрократизація» трудових відносин;
  • дотримання конвенцій МОП та директив Європейського Союзу;
  • забезпечення недискримінації працівників та реалізація принципу рівної оплати чоловіків та жінок за працю рівної цінності;
  • оптимізація соціально-трудових гарантій та зменшення навантаження на трудові відносини;
  • забезпечення захисту материнства, дітей та молоді.

До проєкту Закону України «Про працю» повністю інкорпоровані норми законів України «Про оплату праці», «Про відпустки».

Порівняно з чинним трудовим законодавством до проєкту Закону України «Про працю» додатково включено регулювання питань щодо:

  • порядку укладення обов’язкового письмового трудового договору та різних видів строкових трудових договорів;
  • визначення на законодавчому рівні поняття трудових відносин та ознак їх наявності;
  • урегулювання гнучких форм організації праці, надомної, дистанційної праці та праці домашніх працівників;
  • виплата грошової компенсації за кожен день зменшення строку попередження при розірванні трудового договору;
  • посилення захисту прав працівників у випадку порушення строків виплати заробітної плати;
  • упровадження нових підходів до врегулювання індивідуальних трудових спорів, зокрема на основі процедур медіації;
  • унормування процедури організації та проведення страйків, поширення норм колективних договорів та угод.