Новини

Адміністрування екологічного податку: відповіді на запитання «гарячої лінії»

22.01.2020 / 09:50

«Гаряча лінія» завідувача сектору адміністрування екологічного податку та рентної плати управління податків і зборів з юридичних осіб Головного управління ДПС у Дніпропетровській області Тетяни Копильченко на тему «Адміністрування екологічного податку»


Запитання 1. Товариство запитує: який порядок справляння екологічного податку у 2020 році?

Відповідь. Порядок справляння екологічного податку регламентується статтями 240 — 250 розділу VIII ПКУ, а саме ст. 250 ПКУ для екологічного податку визначено базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу.

Відповідно до п. 250.2 ст. 250 ПКУ платники екологічного податку складають податкові декларації екологічного податку за формою, затвердженою наказом Мінфіну від 17.08.2015 р. № 715, зареєстрованим у Мін’юсті 03.09.2015 р. за № 1052/27497, та подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до контролюючих органів та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації:

  • за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти, розміщення протягом звітного кварталу відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах — за розміщення стаціонарних джерел, спеціально відведених для цього місць чи об’єктів;
  • за утворення радіоактивних відходів та тимчасове зберігання радіоактивних відходів понад установлений особливими умовами ліцензії строк — за місцем перебування платника на податковому обліку у контролюючих органах.

При цьому до внесення змін до форми декларації з екологічного податку слід врахувати пропозиції, викладені у листах ДФС України:

  • від 16.01.2019 р. №1422/7/99-99-12-03-04-17 щодо обов’язковості складання платниками екологічного податку окремого додатка 1 до декларації в частині зобов’язань за викиди в атмосферне повітря двоокису вуглецю стаціонарними джерелами забруднення за кодом 19011000;
  • від 26.04.2019 р. №13932/7/99-99-12-03-04-17 щодо особливостей податкового адміністрування екологічного податку за викиди двоокису вуглецю.

Граничними термінами подання податкових декларацій та сплати податкових зобов’язань з екологічного податку у 2020 році вважаються за:

  • IV квартал 2019 р. — 10 лютого 2020 року, а останнім днем сплати податку — 19 лютого 2020 року;
  • І квартал поточного року — 12 травня та 20 травня 2020 року відповідно;
  • ІІ квартал поточного року — 10 серпня та 19 серпня 2020 року відповідно;
  • ІІІ квартал поточного року — 9 листопада та 19 листопада 2020 року відповідно;
  • IV квартал поточного року — 9 лютого та 19 лютого 2021 року відповідно.

Запитання 2. Суб’єкт господарювання має газову колонку для підігріву води та опалення приміщення, чи є він платником екологічного податку за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря?

Відповідь. Відповідно до пп. 240.1.1 п. 240.1 ст. Кодексу платниками екологічного податку є суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються, зокрема, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення.

Об’єктом та базою оподаткування екологічним податком є, зокрема, обсяги та види забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (пп. 242.1.1 ст. 242 Кодексу).

Стаціонарне джерело забруднення — підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об’єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу та/або скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти (пп. 14.1.230ст. 14 Кодексу).

Частиною п’ятою ст. 11 Закону України від 16.10.92 р. № 2707-ХІІ «Про охорону атмосферного повітря» зі змінами та доповненнями (далі — Закон № 2707) передбачено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб’єкту господарювання, об’єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади АР Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб’єкту господарювання, об’єкт якого належить до першої групи, суб’єкту господарювання, об’єкт якого знаходиться на території зони відчуження, зони безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення (частина шоста ст. 11 Закону № 2707).

До першої групи належать об’єкти, які взяті на державний облік і мають виробництва або технологічне устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування.

До другої групи належать об’єкти, які взяті на державний облік і не мають виробництв або технологічного устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування.

До третьої групи належать об’єкти, які не належать до першої і другої груп (частина сьома ст. 11 Закону № 2707).

Крім того, згідно з п. 1.9 Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, затвердженої наказом Мінохорони природи від 10.02.95 р. № 7 (зі змінами та доповненнями), підприємство несе відповідальність за виконання в установлені терміни інвентаризації викидів, а також за своєчасне представлення необхідної інформації, щодо ведення техпроцесів (техрегламенти, режимні карти, сировини, що використовується тощо) та створення необхідних умов по проведенню вимірів.

Отже, до стаціонарних джерел забруднення належать підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об’єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу та/або скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти.

Також до стаціонарних джерел забруднення можна віднести генератори, міні електростанції, газозварювальне обладнання (установки), які працюють на пальному при спаленні якого утворюються та викидаються в атмосферне повітря забруднюючі речовини або суміш таких речовин, що є об’єктом та базою оподаткування екологічним податком за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами.

За матеріалами ГУ ДПС у Дніпропетровській області

«Гарячі лінії»

Дата: 12 березня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42