Новини

Оренда автомобіля у працівника: яких ризиків варто чекати?

11.02.2020 / 16:20
Оренда автомобіля у працівника: яких ризиків варто чекати?

Олександр ЄФІМОВ, канд. юрид. наук, доцент кафедри цивільного та трудового права КНЕУ ім. В. Гетьмана,
керуючий партнер адвокатського об’єднання, адвокат, аудитор


Досить часто підприємства приймають на роботу працівників із власним автомобілем з метою його використання у господарській діяльності підприємства. За таких обставин зазвичай окрім трудового договору укладається договір оренди авто. Інколи в ньому передбачають, що в неробочий час власник автомобіля має право ним користуватися. З якою метою це відбувається та яких податкових ризиків уникати? Розглянемо детальніше.

У чому вигода?

На практиці описана ситуація є досить поширеною. Хоча навіщо так робити, коли ст. 125 КЗпП передбачено право працівників, які використовують свої інструменти для потреб підприємства, на одержання компенсації за їх зношування (амортизацію)? При цьому розмір і порядок виплати цієї компенсації, якщо вони не встановлені в централізованому порядку, визначаються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з працівником.

АКЦЕНТИ
Дохід фізичної особи — орендодавця автомобіля підлягає оподаткуванню ПДФО (ВЗ) у податкового агента під час виплати і за рахунок такої виплати. ЄСВ не нараховується на суму орендної плати, виплаченої на користь фізичної особи за договором найму (оренди) рухомого майна. Існує ризик того, що в акті перевірки податківці зроблять висновок про те, що договір оренди автомобіля, укладений підприємством-орендарем та найманим працівником-орендодавцем, насправді є частиною трудових відносин та вчинений з метою приховати здійснення компенсації у рамках таких трудових відносин.

Цілей тут може бути кілька, у тому числі оптимізація оподаткування.

Так, дохід фізичної особи — орендодавця автомобіля підлягає оподаткуванню ПДФО (ВЗ) у податкового агента під час виплати і за рахунок такої виплати (пп. 164.2.2 ст. 164 ПКУ). Але відносини, які виникають при укладенні договору найму (оренди), не мають ознак правовідносин, що регулюють виконання робіт або надання послуг. Тобто ЄСВ не нараховується на суму орендної плати, виплаченої на користь фізичної особи за договором найму (оренди) рухомого майна (категорія ЗІР 201.03).

І тут усе залежить від «апетиту» роботодавця та його захоплення оптимізацією, адже частина орендної плати де-факто може бути тією самою прихованою зарплатою.

Відповідь на запитання про те, чи залишився би працівник на роботі на ту зарплату, яку йому виплачує роботодавець, якби останній не орендував автомобіль такого працівника і не сплачував би йому орендну плату, багато чого може пояснити. До того ж у підприємства-орендаря виникає можливість збільшувати інші свої витрати без того, аби ці суми виплачувати працівнику та сплачувати ПДФО, ВЗ і ЄСВ. Адже пунктом 9 ПБО 14 «Оренда» орендна плата визнається витратами відповідно до ПБО 16 «Витрати» і відображається за Дт відповідних «витратних» рахунків залежно від того, з якою метою орендується авто. До того інші витрати (на пальне, техобслуговування авто, його стоянку, паркування тощо) йдуть уже без ПДФО і ВЗ.

Зрозуміло, що це не виключний перелік вигід від оренди автомобіля у працівника, які можна собі уявити. Проте частина з них може бути втрачена, якщо замість орендної плати працівник отримуватиме заробітну плату, оскільки компенсація, що виплачується відповідно до ст. 125 КЗпП, не завжди може задовольнити мету оптимізації.

Оренда автомобіля

Оренда автомобіля може здійснюватися в межах господарської діяльності, визначення якої наведено в пп. 14.1.36 ст. 14 ПКУ.

З огляду на ст. 800 ЦКУ орендар автомобіля самостійно його використовує у своїй діяльності і має право без згоди орендодавця укладати від свого імені договори перевезення, а також інші договори відповідно до призначення транспортного засобу.

Повертаючись до цивільного права, зазначимо, що за ст. 759 ЦКУ за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Договір оренди, як і будь-який інший цивільно-правовий правочин, має істотні умови, до яких відносяться предмет, ціна, строк та інші.

Договір оренди авто має бути укладений у письмовій формі, а якщо однією його стороною (наприклад, наймодавцем) є фізична особа, то такий договір підлягає нотаріальному посвідченню (ст. 799 ЦКУ). Без нотаріального посвідчення договір є нікчемним і не тягне жодних наслідків. Ну хіба що окрім тих, що при перевірці усі понесені за ним витрати податківці просто не визнають, донарахують податок на прибуток та зменшать податковий кредит з ПДВ за його наявності.

Предметом договору оренди транспортного засобу можуть бути наземні самохідні транспортні засоби, включаючи й власні авто фізичних осіб (ст. 798 ЦКУ). При цьому договором оренди транспортного засобу може бути встановлено, що він передається в оренду навіть з екіпажем (тобто з водієм, якщо говорити про автомобіль), який його обслуговує. В такому разі члени екіпажу відповідно до ст. 805 ЦКУ не припиняють трудових відносин з орендодавцем, який несе всі витрати на утримання екіпажу. Оскільки у нашому випадку орендодавцем є власник автомобіля — найманий працівник, то передати свій автомобіль в оренду роботодавцю, залишившись при цьому у трудових відносинах з орендодавцем, просто неможливо.

Строк договору оренди

Договір найму укладається на строк, установлений договором (ст. 763 ЦКУ). Строком дії господарського договору є час, упродовж якого існують господарські зобов’язання сторін, що виникли на основі цього договору (частина сьома ст. 180 ГКУ). А відповідно до ст. 631 ЦКУ строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору.

Інакше кажучи, якщо договір оренди укладено на один рік, то зобов’язання орендодавця — передати у користування власне авто орендареві, а отже, не користуватись ним самому, та зобов’язання орендаря, у тому числі нести відповідальність за збереження автомобіля (ст. 801 ЦКУ) та сплачувати орендну плату за час користування автомобіля, складно уявити такими, що перериваються закінченням робочого дня та знову поновлюються з початком нового робочого дня.

Для такої схеми правовідносин необхідно щодня укладати договір оренди автомобіля строком на вісім годин та передавати його за актом орендареві вранці і повертати також за актом орендодавцеві увечері. І кожен такий договір треба посвідчувати у нотаріуса (ст. 799 ЦКУ). Навряд чи хтось у здоровому глузді пристане на таку пропозицію.

Статтею 765 ЦКУ закріплено загальне зобов’язання орендодавця передати орендареві майно у користування негайно або у строк, установлений договором оренди. Якщо це зобов’язання орендодавцем не виконано, то орендар має право за своїм вибором: або вимагати від орендодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою; або відмовитися від договору оренди і вимагати відшкодування завданих йому збитків (ст. 766 ЦКУ). Це означає з точки зору оподаткування, що до передачі автомобіля орендареві та закріплення цього факту передачі відповідним актом або хоча би застереженням у договорі оренди, наприклад, «підписанням цього договору сторони підтверджують, що орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування об’єкт оренди», орендареві не слід визнавати витрати у розмірі сплаченої орендної плати.

І нарешті про ризики

 

Доступ до матеріалу обмежений і доступний тільки передплатникам після авторизації
Підпишіться на журнал і Ви отримаєте доступ до всіх публікацій друкованого видання