Новини

Податкові спори: огляд практики Верховного Суду

02.07.2020 / 11:39

Маріна ШЕМЯТКІНА, адвокат

Ритмічність постачання як умова господарського договору не є тотожною ритмічному характеру поставок у розумінні податкового законодавства

Положення п. 201.4 ст. 201 ПКУ свідчать про надання платникам ПДВ (постачальнику товарів/послуг) права складати зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають безперервний або ритмічний характер, не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця. Ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць.

Податковий орган був переконаний, що постачання товару від контрагентів товариству не мали ритмічного або безперервного характеру, оскільки умовами договорів поставки такий характер поставок не визначено. При цьому податковий орган  послався  на ст. 267 ГКУ, частиною другою якого передбачено, що строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Натомість Верховний Суд не прийняв посилання відповідача про відсутність у договорах товариства з його контрагентами умови ритмічності поставок. На його думку, порядок та умови укладання договорів між суб’єктами господарювання є їх вільним вибором у межах господарських відносин, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності, яка не регулюється ПКУ.

При цьому сам факт постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць свідчить про ритмічний характер таких поставок, що прямо передбачено п. 201.4 ст. 201 ПКУ, і саме ці обставини мають бути встановлені судами попередніх інстанцій, оскільки в межах правовідносин, що склались між учасниками справи, вони впливають на право постачальника складати зведені податкові накладні.

Внаслідок чого ритмічність постачання як умова господарського договору при реалізації суб’єктом господарювання його господарської компетенції не є тотожною ритмічному характеру поставок у розумінні податкового законодавства. На відміну від господарських правовідносин, у яких передбачена свобода договору (диспозитивна норма), норма ПКУ встановлює імперативний характер.

Отже, право платників податків складати зведені податкові накладні безпосередньо пов’язано з ритмічним характером поставок. Такий характер поставок є обставиною, яка має встановлюватися судами в кожних окремих правовідносинах.

/постанова ВС від 12.05.2020 р. у справі № 560/2648/19/

Недоліки в оформленні документів не можуть бути підставою для відмови у формуванні витрат та податкового кредиту, якщо з інших даних вбачається господарська  діяльність

Верховний Суд традиційно забороняє платникам податків формувати показники  податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених первинними документами.

Адже витрати для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об’єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені та підтверд­жені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні витрат та податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі платника у зв’язку з його господарською діяльністю.

/постанова ВС від 12.05.2020 р. у справі № 813/2749/16/

Доступ до матеріалу обмежений і доступний тільки передплатникам після авторизації
Підпишіться на журнал і Ви отримаєте доступ до всіх публікацій друкованого видання