Новини

Податкові спори: огляд практики Верховного Суду

11.09.2020 / 09:26

Маріна ШЕМЯТКІНА, адвокат

Суперечливі пояснення платника податків по суті господарських операцій, що перевірялись, можуть свідчити на користь висновків контролюючого органу  про штучне формування податкового кредиту з ПДВ

Після перевірки контролюючий орган дійшов висновків, з якими надалі погодився суд першої інстанції, що підприємством (позивачем) не надано будь-яких документів, у тому числі товарно-транспортних накладних, які б підтверджували факт здійснення поставки товарів. Крім того, позивач не мав взаємовідносин із виробниками та імпортерами товарів, що придбавались, а ті підприємства, що вказані як постачальники товарів, придбавали продукцію, відмінну від реалізованого позивачу товару.

Тому долучені під час розгляду справи товарно-транспортні накладні суд першої інстанції розцінив як такі, що не складались та не оформлювались на час здійснення господарської операції, а тому не можуть сприйматись як належний доказ у справі. Оцінивши наявні первинні документи разом та врахувавши наявну у конт­ролюючого органу податкову інформацію, суд першої інстанції дійшов висновку про непідтвердженість господарських операцій між позивачем та ТОВ у частині здійснення поставки товару.

Надалі, з одного боку,  Верховний Суд погодився, що правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об’єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин.

До того ж відсутність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та ПДВ  не є обов’язковими  при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу або поставки. Вони є обов’язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже, відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій.

Натомість Суд переконаний, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання, ні відсутність товарно-транспортних накладних при оформленні операцій з постачання товару самі по собі справді не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас разом з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтверд­ження позиції контролюючого органу.

Тому суд першої інстанції у цій справі обґрунтовано звернув увагу на поведінку платника податків під час проведення перевірки та у ході судового розгляду, яка виявилась у наданні супе­речливих пояснень по суті господарських операцій, що перевірялись. Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно погодився із висновками контролюючого органу  про те, що вказані обставини призвели до штучного формування податкового кредиту з ПДВ щодо товарів, походження, рух, кількість та якість яких  відстежити неможливо, що свідчить про неможливість фактичного здійснення поставки товарів.

/постанова ВС від 03.08.2020 р. у справі № 826/7917/17/

Лише сукупність обставин може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення господарських операцій

Верховний Суд традиційно наполягає на тому, що наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов’язковою умовою для формування податкового кредиту та визначення оподатковуваного прибутку, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами.

Про відсутність фактичного характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов’язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Водночас кожна з наведених вище обставин не може бути самостійним та беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій. Проте наявність таких обставин разом може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій. З метою дослідження фактичного постачання товарів/послуг у межах господарської діяльності необхідно встановити зміст господарських операцій,  договірні умови, фактичний порядок надання поставок, обсяги і зміст, мету придбання, належним чином дослідити первинні бухгалтерські документи, складені щодо господарських операцій, з’ясувати, чи розкривають первинні документи зміст операцій, та оцінювати такі докази кожний окремо та разом, а також разом з іншими доказами у справі.

Натомість під час розгляду справи податковий орган  наполягав, що у контрагентів позивача була відсутня об’єктивна можливість поставити відповідні товари та здійснити роботи через відсутність основних фондів, виробничих потужностей та трудових ресурсів. Разом з тим суди попередніх інстанцій не перевірили, чи здійснення відповідних поставок товарів (робіт, послуг) потребувало  значні обсяги відповідних ресурсів, як і не перевірили наявність у контр­агентів позивача об’єктивної можливості вчинити відповідні операції.

Доступ до матеріалу обмежений і доступний тільки передплатникам після авторизації
Підпишіться на журнал і Ви отримаєте доступ до всіх публікацій друкованого видання