Новини

Помилки у податковій накладній: критичні та не критичні

23.09.2020 / 17:49
Помилки  у податковій накладній: критичні та не критичні

Юлія ГАНИЧ, внутрішній аудитор

Від помилок ніхто не застрахований. Регуляторні акти, присвячені веденню бухгалтерського та податкового обліку, це теж враховують і містять правила виправлення помилок.

Але помилки можуть бути як критичними, так і не критичними. Наприклад, помилки, допущені при складанні податкової накладної, можуть як не вплинути на її реєстрацію, так і позбавити таку податкову накладну статусу податкового документа. Розглянемо ці питання через призму судової практики.

Ризики невизнання податкової накладної

Варто зазначити, для того щоб податкова накладна визнавалась податковим документом і була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі — ЄРПН), вона повинна містити усі необхідні реквізити, встановлені п. 201.1 ст. 201 ПКУ.

Утім на практиці може скластися ситуація, коли податкова накладна містить усі необхідні реквізити, встановлені зазначеним пунктом, але не повністю відповідає приписам підзаконного акта — Порядку № 1307, який встановлює особливості порядку складення податкових накладних, наприклад, за операціями з отримання послуг від нерезидентів, які складаються безпосередньо отримувачем послуг — резидентом.

Необхідно сказати, що п. 201.1 ст. 201 ПКУ містить пряму норму, де наголошується: «Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов’язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді».

Ця норма дає можливість платникам податків захищати свої права у випадках претензій податківців. З цього питання вже склалася позитивна судова практика.

Так, наприклад, у постанові Верховного Суду від 12.09.2019 р. у справі № 820/3511/16, де розглядався спір за адміністративним позовом КП «К» до ГУ ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення (далі — ППР), винесеного на підставі планової виїзної перевірки позивача. На думку податкового органу, підприємством було неправомірно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу контрагентом за наслідками здійснення господарських операцій із придбання послуг з комплексно-технічного обслуговування та поточного технічного обслуговування, оформлених неналежним чином, а саме — неправильно визначена ціна постачання послуги без урахування ПДВ та кількість (об’єм, обсяг). При цьому реальність зазначених поставок органом ДФС під сумнів не ставилася, а єдиною причиною для висновку про порушення підприємством вимог податкового законодавства послугували наявні помилки у податкових документах.

Розглядаючи справу, Верховний Суд висловив таку позицію:

  • «…при оцінці відповідності заповнення податкових накладних вимогам чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства необхідно враховувати, що окремі недоліки в їх заповненні не тягнуть за собою втрату податковими накладними статусу належних податкових документів, якими вони є в силу пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)»;
  • «податкові накладні є належними та підтверджують право покупця на податковий кредит і в тому разі, якщо вони заповнені з окремими недоліками, що зумовлені, зокрема, результатом описок чи механічних помилок, проте при цьому дають змогу ідентифікувати продавця, містять достатні дані про зміст господарських операцій, підтверджують фактичність здійснення таких операцій та інші обставини, що підлягають відображенню в податковому обліку».

Додатково Суд зазначив, що на користь такого висновку свідчить і внесення до п. 201.10 ст. 201 ПКУ змін Законом від 24.12.2015 р. № 909-VIII, який набрав чинності з 01.01.2016 р., згідно з яким податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених п. 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачається), період, сторони та суму податкових зобов’язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту. На думку суду «це уточнення не змінило регулювання, воно конкретизувало дійсний зміст відповідної норми».

В іншому судовому рішенні — постанові Верховного Суду від 11.06.2019 р. у справі № 826/2244/18 Суд зауважив, що помилки в реквізитах, визначених п. 201.1 ст. 201 ПКУ (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачається), період, сторони та суму податкових зобов’язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних в електронному вигляді.

Ще одне рішення касаційної інстанції — постанова Верховного Суду від 11.06.2019 р. у справі № 320/6688/18 стосувалося спору платника податків з ДФС України з приводу відмови в реєстрації податкової накладної, яка містила всі необхідні реквізити, визначені п. 201.1 ст. 201 ПКУ. Суди першої та апеляційної інстанцій позов задовольнили. Задовольняючи позов, суди встановили, що у квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних, з приводу відмови в реєстрації яких виник спір, контролюючий орган не вказав конкретного критерію оцінки ступеня ризиків, у зв’язку з чим зупиняється реєстрація податкових накладних в ЄРПН, та переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних. Після зупинення реєстрації позивач надавав контролюючому органу пояснення та копії документів на підтвердження реальності господарських операції, за наслідками яких виписані податкові накладні.

Відповідно, суд зробив висновок, що незначні помилки в реквізитах, визначених п. 201.1 ст. 201 ПКУ (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачається), період, сторони та суму податкових зобов’язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних в електронному вигляді. Та суд визнав, що норми податкового законодавства достатньо прозорі і не дають приводу для різних тлумачень: «правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права до встановлених обставин є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення».

Таким чином, можна вважати, що з цього питання сформувалася чітка позиція судів.

Неправильно вказаний код УКТ ЗЕД

Що ж стосується неправильно вказаного коду УКТ ЗЕД (для послуг — Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)), то судова практика сформувала жорсткі критерії наявності коду УКТ ЗЕД у податковій накладній на етапі її реєстрації.

Верховний Суд дотримується правової позиції, яка була висловлена у постанові від 20.06.2018 р. у справі № 819/1383/17, відповідно до якої:

«…відсутність у податкових накладних такого реквізиту як код товару згідно з УКТ ЗЕД за обставин реєстрації таких податкових накладних у ЄРПН є неналежним виконанням контролюючим органом своїх обов’язків при такій реєстрації, а тому подальше виключення сум податкового кредиту за такими податковими накладними, як і застосування до цього платника податків штрафних санкцій є неправомірним, так як за змістом вказаних норм обов’язок перевірки податкових накладних на відповідність п. 201.10 ст. 201 ПКУ при їх реєстрації покладений на контролюючий орган».

Виправлення у податкових накладних дати операції

Про це йдеться у постанові Верховного Суду від 23.03.2020 р. у справі № 560/4309/18. Щоб відвернути нарахування штрафних (фінансових) санкцій за прострочення в реєстрації податкової накладної, підприємство вдалося до зміни дати операції. Та вирішуючи справу, Верховний Суд зауважив, що суди помилково не звернули увагу на те, що виправлення дати податкової накладної, обране позивачем, суперечить Порядку № 1307, за змістом п. 21 якого не допускається виправлення даних щодо дати складання податкової накладної та її порядкового номера. Суд також вказав, що це питання вже було предметом його дослідження. Так, у постанові від 26.06.2018 р. у справі № 813/4556/16 Верховний Суд дійшов правового висновку, відповідно до якого помилка, допущена в номері чи даті податкової накладної, не може бути виправлена шляхом складання розрахунку коригування. Касаційну скаргу податкового органу було задоволено.