Новини

Судова практика: ВС про сплату земельного податку

19.10.2020 / 16:20

Законодавство прямо передбачає суб’єктів владних повноважень, які мають виняткове право звертатися до суду про стягнення податків (зокрема, земельного податку). Водночас рада не є таким суб’єктом.

Земельний податок є формою плати за землю та входить до складу податку на майно. Податок на майно належить до місцевих податків. Отже, зобов’язання відповідача сплачувати земельний податок є податковим зобов’язанням.

Збитки та земельний податок є різними за правовою природою зобов’язаннями. Обов’язок особи відшкодувати збитки виникає з деліктних правовідносин та є фактично заходом відповідальності за вчинене особою правопорушення. Земельний податок це плата за землю у складі податку на майно, обов’язок сплатити який виникає не внаслідок вчиненого особою правопорушення, а поза межами деліктних правовідносин — у межах чинних податкових зобов’язань, які прямо передбачені законом та виникають унаслідок виникнення в особи права постійного користування земельною ділянкою.

У користувача земельної ділянки обов’язок сплатити земельний податок та, відповідно, податкові правовідносини виникають лише після реєстрації за такою особою права користування земельною ділянкою. У такому разі належним способом захисту є стягнення земельного податку, а не збитків. Виходячи з установленого судами попередніх інстанцій факту державної реєстрації відповідачем права постійного користування земельною ділянкою належним способом захисту є стягнення земельного податку, а не збитків, а належним позивачем має бути орган доходів і зборів, а не міська рада як уповноважена власником землі особа.

Позивач міг би звернутися до суду з вимогою про повернення раді не сплачених відповідачем коштів за користування землею, але лише за період безпідставного користування відповідачем земельною ділянкою до часу належного оформлення ним права користування. Позивач міг би звернутися про стягнення безпідставно збережених грошових коштів (у порядку ст. 1212 ЦКУ), а не збитків (у порядку глав 82, 83 ЦКУ), які є різними за своєю правовою природою грошовими зобов’язаннями.

Отже, у спорах про стягнення грошових коштів за користування земельною ділянкою до моменту оформлення особою права користування такою земельною ділянкою власник має право на отримання безпідставно збережених грошових коштів, а не відшкодування збитків. У такому разі суд виходить з того, що фактичний користувач земельної ділянки без достатньої правової підстави коштом власника цієї ділянки зберіг у себе грошові кошти, які мав заплатити за користування нею. Отже, він зобов’язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої ст. 1212 ЦКУ.

/постанова ВС від 20.09.2018 р. у справі № 925/230/17/

_____________________

За матеріалами правових позицій Верховного Суду  щодо юрисдикції спорів та порушення норм матеріального права