Новини

Судова практика: податковий орган наділений повноваженнями щодо застосування вже прийнятих нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування, норми яких є чинними на час їх застосування та обов’язковими

27.10.2020 / 08:45

Предметом оскарження у цій справі стали винятково податкові повідомлення-рішення податкового органу щодо визначення податкового зобов’язання. Правомірність рішення органу місцевого самоврядування, яким змінився порядок застосування пільги зі сплати податку, не була предметом оскарження в цій справі.

У межах спірних правовідносин прийняте міською радою рішення про затвердження місцевих податків є нормативно-правовим актом, приписи якого, зокрема, змінюють для позивача права та обов’язки. Це рішення не було скасовано в судовому або іншому порядку, внаслідок чого є обов’язковим як для позивача, так і для відповідача (податкового органу) у справі.

Верховний Суд констатував, що позивач не скористався правом звернення до суду з позовом про оскарження рішення органу місцевого самоврядування, яким, зокрема, керувався відповідач, приймаючи податкові повідомлення-рішення.

Касаційний суд визнав, що встановлення місцевих податків і зборів належить до компетенції органів місцевого самоврядування. Податковий орган, у свою чергу, наділений повноваженнями щодо застосування в межах своєї компетенції вже прийнятих нормативно-правових актів, зокрема рішень органів місцевого самоврядування, норми яких є чинними на час їх застосування та обов’язковими.

Отже, навіть за наявності порушення принципу стабільності через прийняття радою рішення без участі контролюючого органу в процесі внесення змін до порядку застосування податкової пільги потрібно враховувати чинність такого рішення ради на час прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень. Тому Верховний Суд погодився з висновком судів попередніх інстанцій, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені законами України.

Натомість Верховний Суд зазначив, що суд має вирішувати лише ті питання, про розв’язання яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Отже, суд пов’язаний предметом і розміром заявлених вимог. Ураховуючи, що позивач позовом ставить під сумнів правомірність податкових повідомлень-рішень з огляду на порушення принципу стабільності, не ставить питання про скасування нормативно-правового акта, а також не визначає належний суб’єктивний склад відповідачів, суд позбавлений можливості відновити порушене право позивача (якщо це буде доведено) у межах цієї конкретної справи.

Таким чином, відповідач прийняв спірні ППР відповідно до чинного законодавства з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення. Податковому органу при реалізації владних управлінських функцій необхідно застосовувати норму права, яка була чинною на момент прийняття спірних рішень, чого дотримувався контролюючий орган у межах цих правовідносин.

/постанова ВС від 15.05.2019 р. у справі № 825/1496/17/

_____________
За матеріалами
правових позицій Верховного Суду  щодо юрисдикції спорів та порушення норм матеріального права