Новини

Судова практика: законодавцем упроваджено ретроактивну дію закону у податкових правовідносинах щодо штрафів, нарахованих платникам податків протягом 2017 — 2019 років

11.11.2020 / 09:00

Верховний Суд визнає, що норма п. 1201.1ст. 1201 ПКУ встановлює юридичну відповідальність за порушення платником ПДВ граничного строку для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної.

Але з 23.05.2020 р. набрали чинності положення Закону України від 16.01.2020 р. № 466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі — Закон № 466). Цим законодавчим актом доповнено підрозділ 2 розділу XX ПКУ пунктом 73. Ним було установлено, що штрафи за порушення платниками ПДВ граничного строку для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування за операціями, що звільняються від оподаткування ПДВ, операціями, що оподатковуються ПДВ за нульовою ставкою, операціями, що не передбачають надання податкової накладної отримувачу (покупцю), а також податкової накладної, складеної відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПКУ у разі здійснення операцій, визначених підпунктами «а» — «г» п. 198.5 ст. 198 ПКУ та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, нараховані платникам податків протягом 2017 — 2019 років, грошові зобов’язання за якими неузгоджені (відповідні ППР знаходяться у процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов’язання за ними не сплачено) станом на дату набрання чинності Законом № 466, застосовуються в розмірі 2 % обсягу постачання (без ПДВ), але не більше 1 020 грн1.

Абзац третій цього пункту визначає, що контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку здійснює перерахунок суми штрафу і надсилає (вручає) такому платнику нове ППР. Попереднє рішення вважається скасованим.

Суд касаційної інстанції визнає, що такий підхід законодавця загалом відповідає принципу «доброго врядування» і «належної адміністрації» у світлі практики ЄСПЛ.

Отже, наведеними приписами платники податків звільняються від надмірного тягаря відповідальності, встановленого раніше чинними нормами податкового законодавства, за наведених у п. 73 підрозділу 2 розділу XX ПКУ умов. Тим паче, що надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Таким чином, станом на час розгляду справи в суді касаційної інстанції чинною і такою, що підлягає до застосування, є редакція п. 73 підрозділу 2 розділу XX ПКУ, якою впроваджено ретроактивну (ретроспективну, тобто таку, яка передбачає, що дата вступу в силу та дата набрання чинності актом збігаються, однак він змінює на майбутнє правові наслідки діянь та подій, які мали місце до набрання ним чинності) дію закону у відповідних правовідносинах. А саме — щодо штрафів, нарахованих платникам податків протягом 2017 — 2019 років за наведених у цій самій нормі умов.

Але потрібно враховувати, що законодавцем для цілей п. 73 підрозділу 2 розділу XX ПКУ закріплено відмінне від загального (п. 56.18 ст. 56 ПКУ) розуміння неузгодженого грошового зобов’язання, а саме — грошове зобов’язання є неузгодженим протягом усієї процедури судового оскарження (без обмеження, в суді якої інстанції знаходиться спір) за умови, що грошове зобов’язання за ними не сплачено.

/постанова ВС від 01.09.2020 р. у справі № 340/1857/19/

______________
1 За Законом України від 14.07.2020 р. № 786-IX — у розмірі 1 % обсягу постачання (без ПДВ), але не більше 510 грн (прим. авт.).