Верховний Суд нагадав про обов’язок орендаря земельної ділянки сплачувати земельний податок у формі орендної плати.
Статтею 288 ПКУ законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу з орендної плати за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.
Тому Суд дійшов висновку, що річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам пп. 288.5.1 ст. 288 ПКУ та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.
При цьому, виходячи з принципу пріоритетності норм ПКУ над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у п. 5.2 ст. 5 ПКУ, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений пп. 288.5.1 ст. 288 ПКУ.
