Новини

Повторні виклики для допитів: чи завжди вони законні і як їм протидіяти?

01.12.2020 / 16:32

Микита ЗАДОРОЖНИЙ, адвокат ID Legal Group

Особливістю податкових кримінальних проваджень є те, що одночасно з зазначенням у фабулі справи формулювань на кшталт «посадові особи підприємства ухилилися від сплати податків у великому розмірі» слідчий майже завжди тих самих посадових осіб викликає для допиту як свідків.

Якщо йдеться про велике підприємство, де функції виконавчого органу здійснюються колегіально, де бухгалтерія ведеться цілою службою або департаментом, поділеним на відділи, тощо, — то це є більш-менш логічним та виправданим, а у випадку, коли йдеться про підприємство, посадові особи якого представлені одним лише незмінним з моменту державної реєстрації підприємства директором (ну, можливо, ще й головним бухгалтером), логіку слідчого зрозуміти вкрай важко.

Але так чи інакше слідчі, хто свідомо, хто автоматично (за звичкою) у переважній більшості випадків повідомляють викликану особу про її право, передбачене ст. 63 Конституції, ст. 66 КПК, — не давати показань проти себе, близьких родичів та членів сім’ї.

Утім, повідомивши про нього, вони зазвичай не дуже раді, коли свідок — посадова особа все ж вирішить ним скористатись. Напевне, в цей момент слідчий жалкує, що період його професійної діяльності припав не на 30-ті роки минулого століття. Оскільки нічого з цим не вдієш, він має застосовувати більш витончені способи змусити особу врешті-решт заговорити, ніж у згадані часи.

Одним із таких способів є повторний виклик для допиту як свідка. І не у далекому майбутньому, а рівно за три дні від дня прибуття за першим викликом. І начебто, все, на перший погляд, законно: особу викликано завчасно — у строк, передбачений ст. 135 КПК, повісткою, виклик здійснено до особи, яка має право як викликати, так і допитувати. Тоді чому лише на перший погляд? Тому що мета такого виклику не має нічого спільного із законністю.

Так, по-перше, відповідно до частини другої ст. 133 КПК як свідок може бути викликана особа, щодо якої є достатні підстави вважати, що вона може дати показання, які мають значення для справи. Але ж, прибувши вперше, особа вже повідомила слідчому про те, що не стане давати показань. Зазвичай таке рішення є свідомим рішенням повністю дієздатної особи. Тобто немає жодних підстав вважати, що у подальшому у тому самому кримінальному провадженні перестануть існувати ті обставини, які призвели до необхідності використання «свідка» права не відповідати по суті на запитання слідчого.

Отже, повторний виклик особи за умов вже наданої відмови давати показання (незалежно від обґрунтованості такої відмови) не є таким, що ґрунтується на законі, і застосовується лише з метою психологічного тиску на особу: «Ти у мене щодня будеш на допити приходити!».

Утім можна заперечити, що КПК лише для випадку допиту підозрюваного встановлює правило припинення допиту одразу після отримання відмови давати показання, яке на свідка не поширюється. Тому відмова свідка не є перешкодою для подальшого допиту.

Слушно. Але якщо не звертати увагу на приписи частини другої ст. 224 КПК, яка встановлює, що допитувати особу можна до восьми годин на день, розбивши їх на періоди до двох годин.

Доступ до матеріалу обмежений і доступний тільки передплатникам після авторизації
Підпишіться на журнал і Ви отримаєте доступ до всіх публікацій друкованого видання