Новини

Судова практика: перевірка, яка одночасно має ознаки як камеральної, так і документальної, є протиправною

16.12.2020 / 09:20

Судами попередніх інстанцій установлено, що перевірка була камеральною, тобто мала б проводитись винятково за документами податкової звітності. Однак податковий орган під час зазначеної перевірки брав до уваги не лише дані податкової звітності позивача, як передбачено ПКУ, а й копії актів державного виконавця про повернення об’єктів фінансового лізингу.

Отже, податковий орган провів перевірку, що одночасно має ознаки як камеральної, так і документальної, що свідчить про порушення порядку проведення перевірок, внаслідок чого перевірка є протиправною.

Крім того, Верховний Суд урахував, що операції платника податків з передачі об’єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу (орендарю) є об’єктом оподаткування ПДВ (п. 185.1 ст. 185 ПКУ). Датою виникнення податкових зобов’язань орендодавця (лізингодавця) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичної передачі об’єкта фінансової оренди у користування орендарю (лізингоотримувачу) (п. 187.6 ст. 187 ПКУ).

Натомість не є об’єктом оподаткування ПДВ операції з передачі майна у схов (відповідальне зберігання), у концесію, а також у лізинг (оренду), крім передачі у фінансовий лізинг (пп. 196.1.2 ст. 196 ПКУ).

Як передбачено п. 189.5 ст. 189 ПКУ, у разі постачання товарів за договорами фінансового лізингу, які були повернуті лізингоодержувачем, не зареєстрованим як платник податку, у зв’язку з невиконанням умов такого договору, базою оподаткування є позитивна різниця між ціною продажу та ціною придбання таких товарів. При цьому ціна продажу визначається за вимогами п. 188.1 ст. 188 ПКУ, а ціна придбання визначається на рівні суми лізингових платежів у частині компенсації вартості об’єкта фінансового лізингу, що не сплачені за такий об’єкт лізингу на дату такого повернення.

Враховуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що повернення об’єкта лізингодавцю у лізингоодержувача прирівняне до його продажу, а тому вилучення лізингодавцем предметів фінансового лізингу у разі розірвання договору фінансового лізингу до моменту закінчення його дії (у тому числі з підстав несплати лізингових платежів) з метою оподаткування ПДВ для лізингоотримувача є об’єктом оподаткування і оподатковується таким податком у загальному порядку.

При цьому Суд радить врахувати, що датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об’єкта фінансового лізингу таким орендарем. У разі повернення об’єкта лізингодавцю від лізингоодержувача датою виникнення податкового зобов’язання слід вважати дату передачі такого об’єкта.

/Постанова ВС від 13.10.2020 р. у справі № 813/7410/14/