Новини

Україна — Австрія: які наслідки внесення змін до Конвенції про уникнення подвійного оподаткування?

01.02.2021 / 12:31

Тетяна ШЕВЦОВА, СЕО Капітал Плюс,

та Костянтин КРАСНОУХОВ, CЕO Капітал Плюс

Міжнародні тенденції боротьби з ухиленням від сплати податків призводять до того, що дедалі частіше переглядаються міжнародні угоди, які не змінювалися вже кілька десятиріч. Так, наприклад, наприкінці позаминулого року Україною було ратифіковано зміни до Конвенції про уникнення подвійного оподаткування з Кіпром. А вже наприкінці 2020 року дійшла черга до іншої популярної в українському бізнесі юрисдикції — Австрії.

Верховна Рада ратифікувала «Протокол про внесення змін до Конвенції між Урядом України і Урядом Републіки Австрія про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно» (далі — Протокол) (Закон України від 16.12.2020 р. № 1099-IX). Нагадаємо, що зазначена Конвенція була підписана ще 16.10.97 р. і набрала чинності для України з 20.05.99 р.

Основні зміни стосувалися статей 10 «Дивіденди», 11 «Проценти» та 12 «Роялті». Усі зміни передбачають певне погіршення умов оподаткування.

ДИВІДЕНДИ

Як і раніше, у разі якщо фактичний власник дивідендів є резидентом іншої держави, податок, що справляється в державі, яка виплачує дивіденди, не має перевищувати 5 % від загальної суми дивідендів за умови, якщо:

  • фактичним власником дивідендів є компанія (інша, ніж партнерство);
  • така компанія безпосередньо володіє щонайменше 10 % капіталу компанії, яка виплачує дивіденди.

В усіх інших випадках податок не має перевищувати 15 % від загальної суми дивідендів. Конвенція в останньому випадку обмежувала ставку оподаткування 10 %.

ПРОЦЕНТИ

Якщо фактичний власник процентів є резидентом іншої держави, проценти можуть оподатковуватись у державі, в якій вони виникають. При цьому ставка податку, що застосовується, не має перевищувати 5 % від загальної суми процентів.

Нагадаємо, що в Конвенції ставка 5 % застосовувалась «в усіх інших випадках». Водночас в окремих (і доволі поширених) випадках застосовувалась ставка 2 %. Це було можливо, зокрема, при оподаткуванні процентів, що сплачувалися:

  • у зв’язку з продажем у кредит будь-якого промислового, комерційного або наукового обладнання;
  • у зв’язку з продажем або наданням у кредит будь-яких виробів чи послуг одним підприємством другому підприємству;
  • за позиками будь-якого виду, що надаються банком або другою фінансовою установою.

РОЯЛТІ

Якщо фактичний власник роялті є резидентом іншої держави, податок, що сплачується в країні, в якій нараховується роялті, не має перевищувати:

  • 10 % — у разі виплати роялті, за користування або за надання права користування будь-яким авторським правом на літературні твори або твори мистецтва, включно з кінематографічними фільмами, фільмами або плівками для радіомовлення чи телебачення;
  • 5 % — у разі виплати роялті, за надання права користування будь-яким авторським правом на наукову працю, патент, торгову марку, дизайн або модель, план, таємну формулу або процес, або за інформацію, що стосується промислового, комерційного або наукового досвіду.

Конвенція передбачала оподаткування обох видів роялті за ставкою, що не перевищувала 5 %.

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ

Конвенція доповнена вже традиційним застереженням, що передбачені нею вигоди не надаються щодо певного виду доходу або майна, якщо з урахуванням усіх відповідних фактів та обставин можна дійти обґрунтованого висновку, що отримання такої вигоди було однією з головних цілей угоди чи операції. Зазначена норма застосовується, якщо не встановлено, що надання такої вигоди за таких обставин узгоджується з метою та цілями відповідних положень Конвенції. В українських реаліях це спричиняє ризики суттєвого ускладнення застосування норм Конвенції.

ОБМІН ІНФОРМАЦІЄЮ

Суттєво розширено ст. 26 «Обмін інформацією». За новими правилами компетентні органи договірних держав обмінюються інформацією, яка є значущою для виконання положень цієї Конвенції або адміністрування чи виконання національних законів, що стосуються податків будь-якого виду та визначення. Якщо інформація запитується договірною державою, інша держава для отримання інформації, щодо якої здійснено запит, повинна застосувати всі свої заходи зі збору інформації, навіть якщо ця інша держава може не потребувати такої інформації для своїх власних податкових цілей.

КОЛИ ЗАПРАЦЮЮТЬ ЗМІНИ

Як зазвичай передбачено подібними угодами, процедура набрання ними чинності доволі складна. Статтею 9 Протоколу встановлено, що кожна з договірних держав письмово повідомляє іншу дипломатичними каналами про завершення внутрішньодержавних процедур, необхідних для набрання цим Протоколом чинності. Протокол набирає чинності на 30 день із дати отримання другого письмового повідомлення про завершення договірними державами всіх внутрішньодержавних процедур, необхідних для набрання ним чинності.

Від редакції

Про внесені зміни див. також тут, тут і тут.