Новини

Складні нематеріальні активи: які правила трансфертного ціноутворення?

11.03.2021 / 09:25

Максим ТРЕБИН, консультант групи трансфертного ціноутворення KPMG в Україні

Євгенія МАРУЩЕНКО, менеджерка групи трансфертного ціноутворення KPMG в Україні

ОЕСР опублікувала результати опитування 40 країн щодо прийняття ними правил трансфертного ціноутворення для складних нематеріальних активів (hard-to-value intangibles або HTVI) відповідно до Настанов ОЕСР з трансфертного ціноутворення для транснаціональних компаній та податкових служб (далі — Настанови ОЕСР).

Термін HTVI охоплює нематеріальні активи або права на нематеріальні активи, для яких на момент їх передачі між асоційованими підприємствами:

  • не існує надійних порівняльних даних;
  • на момент укладення операцій прогнози майбутніх грошових потоків або доходів, які передбачається отримати від переданого активу, або припущення, що використовуються при оцінці активу, є дуже невизначеними, що ускладнює прогнозування рівня кінцевого успіху активу на момент передачі.

Підхід трансфертного ціноутворення до складних нематеріальних активів (далі — підхід HTVI) має на меті захистити податкові органи від інформаційної асиметрії, дозволяючи їм розглядати результати постфактум для того, щоб висунути припущення щодо доцільності попередніх домовленостей про ціноутворення. Платникам податків надається можливість спростувати це припущення.

В оприлюднених рекомендаціях ОЕСР щодо складних нематеріальних активів закріплено такі принципи для податкових органів:

  • там, де застосовується підхід HTVI, податкові адміністрації можуть розглядати результати постфактум як передбачувані докази щодо обґрунтованості припущень щодо попередніх механізмів ціноутворення;
  • результати підходу HTVI надають інформацію щодо оцінок, які мали б бути здійснені вже на момент проведення операції. Проте неправильно покладатися на оцінку фактичного прибутку або грошових потоків без урахування того, чи могли асоційовані підприємства володіти такою інформацією, чи знати про неї на момент передачі нематеріального активу;
  • якщо за результатами переглянутої оцінки засвідчується, що створена вартість використання нематеріального активу не відповідає принципу «витягнутої руки» і було проведено коригування (збільшення або зменшення) вартості використання нематеріального активу, таку переглянуту ціну використання нематеріального активу може бути використано для обчислення оподаткованого прибутку;
  • податкові адміністрації під час перевірок повинні застосовувати всі необхідні методи та дії, щоб переконатися, що припущення, висунуті на базі результатів постфактум, були ідентифіковані та застосовані якомога раніше.

Підхід до трансфертного ціноутворення був розроблений ОЕСР як частина Звіту BEPS щодо кроків 8 — 10 «Aligning Transfer Pricing Outcomes with Value Creation», затвердженого ОЕСР та країнами G20 у 2015 р. Це керівництво було згодом додано до Настанов ОЕСР до Розділу D.4 Глави VI.

Серед сорока респондентів багато хто зазначив, що їх країна або прийняла конкретні закони про складні нематеріальні активи, або що їх податкові системи створені таким чином, що Настанови ОЕСР щодо трансфертного ціноутворення є складовою їхніх законів, саме тому правила трансфертного ціноутворення були прийняті. Серед країн, які відповіли таким чином, були Бельгія, Данія, Естонія, Ірландія, Японія та Нідерланди.

Інші респонденти наголосили, що незважаючи на те, що їхня країна не має спеціальних правил трансфертного ціноутворення на складні нематеріальні активи, ніщо не заважає застосовувати ці правила за допомогою податкових органів. Серед таких країн, наприклад, Малайзія та Португалія.

Наприкінці деякі респонденти чітко вказали, що їх країна не застосувала підхід ОЕСР щодо HTVI. До них належать Канада, Франція, Німеччина та Індія.

Операції зі складними активами для нашої країни не є характерними (враховуючи її сировинну спеціалізацію). Однак з огляду на теперішні темпи технологічного розвитку через HTVI з України може відбуватись «вимивання» податкової бази. Актуальність такої теми підтверджується тим, що з 01.01.2019 р. до ПКУ були внесені зміни щодо оцінки нематеріальних активів (пп. 39.2.2.9 ст. 39 ПКУ). Таким чином, світовий досвід з оцінки нематеріальних активів може бути корисним як для податкових органів, так і для українських компаній.