Новини

Фінмоніторинг-2021: що очікує бізнес?

17.03.2021 / 10:00

Станіслав ЛУГОВИЙ, експерт SPF Expert, партнер адвокатського об’єднання «Юнімайндс»

Початок року відзначився не лише несподіваними «форс-мажорами», а й численними новаціями. Одна з них — набрання чинності  змінами до «антивідмивного» Закону України від 06.12.2019 р. № 361-ІХ (далі — Закон 361), які відобразились у Положенні про здійснення банками фінансового моніторингу.

Про що йдеться?

Головна мета — це спроба наблизити чинне законодавство й практику функціонування банківської системи до вимог ЄС. Перейнято головні підходи у сфері протидії відмиванню коштів та здійснення фінансового моніторингу. Зауважу, що ще зарано говорити про кардинальні зміни у цій сфері, але, вочевидь, синхронізація нашого законодавства з міжнародним розкриває для бізнесу додаткові можливості здійснювати міжнародну економічну діяльність.

Що несуть ці зміни для бізнесу?

Нові підходи не варто розглядати як «закручування гайок», що може здаватися на перший погляд для клієнтів банків. Адже бізнес вже зіткнувся з незвичною для них вимогою при відкритті нових рахунків, поповненні статутного капіталу, здійсненні платежів.

Зауважу, що запровадження будь-яких нововведень у наших реаліях іноді завершується сюрпризами. У теорії ідея цього підходу в тому, аби клієнт банку, де він довгий час обслуговується, не переймався надвеликими вимогами щодо його моніторингу. Іншими словами, на початку відносин «банк-клієнт» фінустанова здійснює максимальне вивчення операцій свого клієнта. Але чим далі, тим більш лояльним стає ставлення банку до клієнта у рамках звичної для обох сторін діяльності.

Отже, нагадаю, що в теорії це має привабливий вигляд. Та на практиці призводить до значного ускладнення при відкритті нових рахунків у банках. Непоодинокими є випадки відмови у відкритті за умови подання усіх документів, але через брак так званої суттєвої інформації. Проблемою стає й вимога щодо встановлення кінцевих бенефіціарних власників бізнесу.

Вітчизняний бізнес не готовий до подібних викликів. Нові правила покладають на банк обов’язок не використовувати прямо інформацію з реєстрів, але зобов’язують проводити свій власний пошук, у тому числі з відкритих джерел та інших реєстрів.

Ті, хто вже зіткнувся з такою ситуацією, знають, скільки чорного піару можна знайти таким шляхом щодо будь-якого бізнесу в Україні. У цих умовах логічними є запитання з боку учасників відносин «банк-клієнт».

Для однієї зі сторін відносин — що робити менеджеру банку з цією інформацією? Не враховувати знайдену інформацію про репутацію клієнта, незважаючи на ризики, що вона несе? Звертатись до клієнта щодо спростування цих даних, іноді замовлених його конкурентами? Цей шлях зазвичай призводить до погіршення відносин з клієнтом банку. Також часто отриману інформацію спростувати або підтвердити документально неможливо. Спроба знайти відповіді через ЗМІ — також не вихід. Адже подібна практика додає простору для маневрів з боку конкурентів клієнта банку щодо розміщення у мережах неправдивої, негативної інформації.

За наведених причин банки, як правило, не заглиблюються у питання  перевірки даних про клієнта. Але зрозуміло, що це лише до першого гучного факту настання відповідальності за порушення. А вони обов’язково  трапляться!

Отже, із застарілою практикою все  зрозуміло. Вона не підходить і несе масу ризиків для обох учасників відносин «банк-клієнт».

Нагадаю і повторюся! Практика свідчить, що банки, як правило, не здійснюють детальну перевірку даних про клієнта. Але зрозуміло, що таку застарілу практику потрібно змінювати, оскільки вона несе масу ризиків для обох учасників відносин «банк-клієнт».

Перехід на новий рівень відносин: які перспективи?

Нова практика застосування фінансового моніторингу надасть взаємні переваги.

По-перше, для банківської системи — це поява зворотної лояльності з боку клієнтів. Адже за складнощів з відкриттям нових рахунків, які з’являтимуться, корпоративним користувачам банківських послуг буде вкрай вигідно розвивати відносини саме з обслуговуючим банком. За таких підстав лояльність клієнта винагороджуватиметься спрощеним ставленням до нього щодо питань фінмоніторингу, документообігу та проходження платежів.

Наступним позитивом нового регулювання є введення правил дистанційної ідентифікації. Відтепер банки можуть здійснювати ідентифікацію нових клієнтів дистанційно за допомогою відеозв’язку із застосуванням повної або спрощеної моделі.

Не вдаючись до технічної сторони цього питання, хочу зазначити одне — новація дасть можливість банкам спростити процедуру залучення нових клієнтів. Все стане простіше, доступніше й оперативніше. А відсутність потреби витрачати значний час на поїздку до відділення для ідентифікації та вирішення нагальних питань дасть можливість громадянам і компаніям обирати банк за потребами, а не за принципом «де найближче». Для банків це обернеться зменшенням витрат на утримання відділень, а для клієнтів — не лише зручністю у користуванні послугами, а й покращенням обслуговування через зростання конкуренції банків.

Не варто забувати й про карантин, оскільки умови соціальної ізоляції диктують нові правила. У такому разі нова практика гарантує можливість продовжувати звичні процеси у нових реаліях.

Підсумовуючи вищезазначене, зауважу, що розвиток вимагає нових підходів. Банкам і клієнтам доводиться переглядати свої підходи до роботи аби відповідати новітнім вимогам. Але на цьому шляху ще виникатиме чимало проблемних питань, які потребуватимуть практичної відповіді.