Новини

Судова практика: сам факт неперебування у трудових відносинах із суб’єктом господарювання особи, яка здійснила реалізацію алкогольних напоїв, не може бути підставою для звільнення такого суб’єкта від відповідальності

16.04.2021 / 15:20

Верховний Суд визнає, що Закон № 481/95 забороняє здійснювати продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18-ти років, а також здійснювати роздрібну торгівлю алкогольними напоями (крім столових вин) за відсутності відповідної ліцензії. У разі здійснення зазначеної діяльності до суб’єкта господарювання застосовується певна відповідальність.

При цьому визначальним для вирішення питання застосування до суб’єкта господарювання фінансових санкцій є саме факт реалізації алкогольних напоїв і тютюнових виробів без наявності відповідних ліцензій та з порушенням встановленого порядку (у заборонених місцях, забороненими особами або забороненим особам тощо).

Підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є, зокрема, матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб’єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Як встановлено судами, підставою для прийняття рішення про застосування до позивача фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії та 6 800 грн за реалізацію алкогольних напоїв особі, яка не досягла 18-ти років, були матеріали відділу поліції, якими зафіксовано факт продажу алкогольного напою особі, яка не досягла 18-ти років,  і при цьому без наявності відповідної ліцензії.

При цьому колегія суддів зазначає, що Закон № 481/95 не пов’язує відповідальність суб’єкта господарювання з тим, хто саме здійснив правопорушення, у такому випадку — продаж алкогольних напоїв неповнолітній особі (офіціант, бармен, продавець чи інший працівник господарської одиниці), а визначає, що необхідною умовою для відповідальності суб’єктів господарювання є факт реалізації алкогольного напою особі, яка не досягла 18-ти років, ще й без наявності відповідної ліцензії.

У свою чергу, сам факт неперебування у трудових відносинах із суб’єктом господарювання особи, якою здійснено реалізацію алкогольних напоїв, не може бути підставою для звільнення такого суб’єкта господарювання від встановленої відповідальності за зазначені правопорушення.

Зважаючи на вищевикладене, Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що у податкового органу були правові підстави для притягнення позивача до відповідальності та застосування штрафної санкції. Посилання позивача на недоведеність продажу пива неповнолітньому у зв’язку з відсутністю підтвердного реалізацію розрахункового документа Суд не бере до уваги, оскільки обов’язком продавця є видача споживачеві розрахункового документа встановленої форми, який засвідчує факт купівлі товару із відповідною позначкою про дату здійснення такої операції. Однак недотримання цієї вимоги та відсутність розрахункового документа не є однозначним підтвердженням непроведення відповідної касової операції із продажу товару, а може свідчити про інші обставини, зокрема про недотримання суб’єктом господарювання положень Закону про РРО або намір уникнути відповідальності за реалізацію алкогольних/слабоалкогольних напоїв тощо.

/Постанова ВС від 09.03.2021 р. № 804/8054/17/