Новини

ТОП-8 правових висновків Верховного Суду: податковий рейтинг за вересень 2021 року

30.11.2021 / 10:57
ТОП-8  правових висновків Верховного Суду: податковий рейтинг за вересень 2021 року

Максим КВАРАЦХЕЛІЯ,
адвокат, м.Одеса


Що каже законодавство про роль судової практики

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права (ч.5 ст.13 Закону України від 02.06.16 р. № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів»). 

Чинник, який надає змогу застосовувати (або навпаки заперечувати проти застосування) відповідного висновку Верховного Суду - це тлумачення того, чи є відносини у різних справах подібними чи ні. А це вже царина майстерності адвоката та його здатності довести те, що відповідає законним інтересам клієнта.  

У будь-якому разі судова практика – це досвід, що містить судову оцінку певним обставинам. Вона може бути авторитетною під час судового розгляду Вашої справи за подібних обставин. Розумні вчаться на чужих помилках. З урахуванням цього розповімо про нещодавню судову практику в спорах з податківцями. 

8 місце. Оскарження ППР у господарському суді: коли це законно?  

Стисло (коментар адвоката Максима Кварацхелія):

У господарському суді може бути оскаржено податкове повідомлення-рішення (ППР), яким визначено грошові зобов`язання боржника, щодо якого порушено справу про банкрутство. 

Джерело - правовий висновок Великої Палати Верховного Суду: 

«…статтею 7 КУзПБ (прим. М.К.- Кодексу України з процедур банкрутства) як процесуальним законом змінено юрисдикцію розгляду ряду спорів фізичних осіб - боржників щодо їх майна, які раніше розглядалися у цивільних судах, а також віднесено до господарської юрисдикції ряд інших спорів юридичних осіб, які стосуються майна боржника (юридичної чи фізичної особи), зокрема й тих, які виникають з кредиторами - контролюючими органами щодо сплати податків та зборів (тут і далі виділено авт. — М.К.).

з прийняттям КУзПБ (прим. М.К.- Кодексу України з процедур банкрутства) законодавець змінив правила визначення юрисдикції таких спорів (тут і далі виділено авт. — М.К.), сконцентрувавши розгляд усіх майнових та ряду немайнових вимог в межах однієї судової процедури банкрутства в судах господарської юрисдикції, задля повного та комплексного вирішення усіх правових проблем неплатоспроможної особи (як фізичної, так і юридичної), яка може бути визнана банкрутом (ліквідована) за наслідком такої процедури, що матиме наслідком закриття (припинення) провадження з розгляду спорів у всіх інших юрисдикційних органах з вимогами до неї.

…вимога особи, щодо якої порушено справу про банкрутство, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення як майновий спір боржника, підлягає розгляду в межах провадження у справі про банкрутство з визначенням юрисдикційності розгляду такого спору господарському суду.

…у правовідносинах щодо визначення розміру податкових зобов'язань боржника у справі про банкрутство шляхом оскарження рішення податкового органу з 21 жовтня 2019 року підлягають застосуванню положення статті 7 КУзПБ, які визначають юрисдикцію розгляду таких спорів у межах провадження у справі про банкрутство у господарському судочинстві.»

                                      (Постанова від 21.09.2021 р. у справі № 905/2030/19 (905/1159/20))

7 місце. Податкові перевірки. Які процедурні порушення є підставою для скасування ППР  

Стисло (коментар адвоката Максима Кварацхелія):

Процедурні порушення при призначенні або проведенні перевірки можуть бути підставами для визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, лише у одному випадку — коли такі порушення вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки.

Джерело - правовий висновок Великої Палати Верховного Суду: 

«…Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.»

                                                                                       (Постанова від 08.09.2021р у справі № 816/228/17)

6 місце. Строк звернення до суду. Критерії поважності пропуску 

Стисло (коментар адвоката Максима Кварацхелія):

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною за умови її відповідності одночасно чотирьом умовам: 

1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 

2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 

3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 

4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Джерело - правовий висновок Верховного Суду (у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду): 

«Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.»

                                                                                                             (Постанова від 30.09.2021 р. у справі №320/3307/21)

 5 місце. Строк судового оскарження вимоги про сплату ЄСВ

 Стисло (коментар адвоката Максима Кварацхелія):

  1. для адміністративного оскарження: 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником вимоги про сплату ЄСВ (ч.4 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»);
  2. для судового оскарження:
    1.   у разі застосування процедури адміністративного оскарження - 3 або 6 місяців відповідно до приписів ч.4 ст.122 КАС України; 
    2.   у іншому випадку -  6 місяців з дня, коли платник дізнався або повинен  був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2 ст.122 КАС України). 

Джерело - правовий висновок Верховного Суду (у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду):

«…закон про загальнообов'язкове державне соціальне страхування може, зокрема, встановлювати особливості адміністративної процедури досудового врегулювання спорів, але не може регламентувати порядок судового оскарження з порушенням гарантій платника єдиного внеску.

…У пра  ктиці, зокрема, адміністративного судочинства застосовується загальний принцип in dubio pro tributario (пріоритет з найбільш сприятливим для особи тлумаченням норми права): у разі якщо норма закону або іншого нормативного акта, виданого на основі закону, або якщо норми різних законів або нормативних актів дозволяють неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків особи у її взаємовідносинах з державою (в особі відповідних суб'єктів владних повноважень), тлумачення такого закону здійснюється на користь особи (суб'єкта приватного права).

… платник єдиного внеску для захисту своїх законних прав, свобод і законних інтересів відповідно до принципу in dubio pro tributario має право на звернення до суду з позовом про оскарження вимоги у межах гарантованого процесуальним законом строку, встановленого статтею 122 КАС України, а не статтею 25 Закону N 2464-VI (прим.автора - Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» )»

                                                                                                            (Постанова від 29.09.2021 р. у справі № 320/6849/19)

4 місце. Чи можна спростувати преюдиційні обставини? 

Стисло (коментар адвоката Максима Кварацхелія):

Учасник адміністративного процесу вправі спростувати обставини, які встановлені у чинних судових рішеннях у інших адміністративних, цивільних чи господарських справах. 

Джерело - правовий висновок Верховного Суду (у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду):

 «….колегія суддів враховує, що Верховний Суд, зокрема, у постанові від 28 квітня 2020 року (справа N 815/94/16), зазначив, що передбачене частиною четвертою статті 78 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматись судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративний суд не повинен сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях в інших адміністративних, цивільних чи господарських справах. Для спростування преюдиційних обставин, передбачених указаним положенням КАС України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази.»

 (Постанова від 23.09.2021 р. у справі № 260/571/19,
схожий правовий висновок у іншій справі - див.
                                                            Постанову від 17.09.2020 р. у справі № 420/5693/18)

3 місце. Витрати адвоката чи нотаріуса на ПДФО: чи можуть вони зменшувати оподатковуваний дохід?

Стисло (коментар адвоката Максима Кварацхелія):

Витрати особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, на податок на доходи фізичних осіб не можуть бути враховані при розрахунку оподатковуваного доходу. Адже податок на доходи фізичних осіб сплачується не для провадження певного виду незалежної професійної діяльності, а за її результатами.

Джерело - правовий висновок Верховного Суду (у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду):

«Так, умовою для віднесення нотаріусом певних сум до складу витрат є понесення цих витрат з метою провадження незалежної професійної діяльності. При цьому, визначальною ознакою таких витрат є те, що вони спрямовані саме на забезпечення здійснення такої діяльності, тобто за умови їх понесення відбуваються певні якісні зміни у провадженні незалежної професійної діяльності (матеріально-технічне забезпечення, охорона, оренда чи ремонт офісу тощо).

В свою чергу, податок на доходи фізичних осіб сплачується не для провадження певного виду незалежної професійної діяльності, а за її результатами, метою сплати такого податку є виконання обов'язку перед державою щодо сплати податків, а не забезпечення здійснення певної діяльності.

…витрати зі сплати податку на доходи фізичних осіб не є витратами у розумінні положень пункту 178.3 статті 178 Податкового кодексу України, а отже вони не можуть бути враховані при розрахунку сукупного чистого доходу, що є базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження незалежної професійної діяльності.»

(Постанова від 28.09.2021 р. у справі № 809/4194/15)

2 місце. ЄСВ. Як нотаріусу чи адвокату визначати за місяць базу для нарахування ЄСВ?

Стисло (коментар адвоката Максима Кварацхелія):

Особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, самостійно визначає у розрізі кожного місяця відповідного звітного року суму доходу для бази нарахування ЄСВ. З одного боку, визначає відповідно до поданої декларації про майновий стан і доходи. З іншого боку, без обов`язку ділити суму доходу, отриману за рік, на кількість місяців, у яких отримано дохід. А також без обов`язку її відповідності сумі доходу, визначеній у Книзі обліку доходів і витрат за відповідний місяць.

Джерело - правовий висновок Верховного Суду (у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду):

«…позивач здійснила правильний розрахунок загального чистого доходу за перевіряємий період, який оподатковується податком на доходи фізичних осіб і сума якого використовується для нарахування єдиного соціального внеску. Зокрема, у графі 3 таблиці 3 Додатку N 5 вказано базу для нарахування єдиного внеску суму чистого оподаткованого доходу відповідно до поданих декларацій про майновий стан і доходи.

Верховний Суд не погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо обов'язку позивача ділити суму доходу, отриману за рік в рівних частинах (визначення середньоарифметичної величини), для визначення доходу на яку нараховується єдиний внесок та зазначає, що єдиною вимогою до такої особи є відповідність даним річної податкової декларації. Встановлений механізм визначення суми доходу, на яку нараховується єдиний внесок, передбачає, що приватний нотаріус самостійно визначає таку суму доходу кожного місяця та переносить такі дані до таблиці 3 (Додаток N 5 відповідно до Порядку N 454 та Порядку N 22-2).

є безпідставними та необґрунтованими висновки судів про те, що відповідач правильно на власний розсуд застосував максимальну базу нарахування єдиного внеску без відповідного нормативного обґрунтування, керуючись переконанням, що в графі 3 таблиці 3 додатка 5 "Сума доходу, на яку нараховується єдиний внесок з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску" звітності за 2012-2014 роки позивач повинен визначати не будь-яку на власний розсуд суму доходу у розрізі кожного місяця відповідного звітного року, а суму доходів у розрізі кожного місяця відповідного звітного року на підставі отриманих доходів відповідно до Книги обліку доходів і витрат.»

(Постанова від 28.09.2021р у справі № 809/4194/15)

1 місце. Податковий розрахунок за ф. №1ДФ. Коли самозайнята особа вправі не подавати податкову звітність про доходи, виплачені фізичній особі-підприємцю?

Стисло (коментар адвоката Максима Кварацхелія):

Коли самозайнята особа лише виплачує дохід фізичній особі-підприємцю, але не має  обов`язку нараховувати, утримувати і сплачувати з цього доходу податок до бюджету та/або ЄСВ (п.177.8 ст.177 Податкового кодексу України)

Джерело - правовий висновок Верховного Суду (у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду):

«…самозайнята особа є податковим агентом у відношенні до фізичної особи-підприємця і відповідно, повинна подавати звіт за формою N 1-ДФ лише у випадку, коли самозайнята особа виплачує дохід фізичній особі-підприємцю, та нараховує, утримує і сплачує податок до бюджету з цього доходу.

…позивач не є податковим агентом по відношенню до ФОП ОСОБА_2, оскільки податковим агентом визнається особа, яка не лише виплачує дохід фізичній особі, але й нараховує, утримує та сплачує податок до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі та правомірно відповідно до пункту 177.8 статті 177 ПК України позивачем податок на доходи не утримувався, оскільки в даному випадку остання не виступає податковим агентом щодо таких осіб. Обов'язок щодо подання інформації про виплату доходу зазначеним фізичним особам-підприємцям за формою № 1-ДФ у позивача відсутній..» 

(Постанова від 28.09.2021р у справі № 809/4194/15
https://reyestr.court.gov.ua/Review/99977212)