Бухоблік

Річна інвентаризація

07.11.2016 / 12:25

Закінчується фінансовий рік, і підприємствам усіх форм власності необхідно провести щорічну інвентаризацію. Обов’язок з проведення інвентаризації передбачено ст. 10 Закону про бухоблік.

Метою проведення інвентаризації є забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації перевіряються і документально підтверджуються наявність і стан активів та зобов’я­зань, проводиться їх оцінка.

Об’єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов’язковим.

Порядок проведення інвентаризації

Порядок проведення інвентаризації активів і зобов’язань та оформлення її результатів регулюється Положенням № 879.

Відповідно до зазначеного Положення суцільною інвентаризацією охоплюються всі види зобов’язань та всі активи підприємства незалежно від їх місцезнаходження, у тому числі предмети, що передані у прокат, оренду або перебувають на реконструкції, модернізації, консервації, у ремонті, запасі або резерві незалежно від технічного стану.

Також інвентаризації підлягають активи і зобов’язання, які обліковуються на позабалансових рахунках, зокрема цінності, що не належать підприємству, але тимчасово перебувають у його користуванні, розпорядженні або на зберіганні (об’єкти оперативної (операційної) оренди основних засобів, матеріальні цінності на відповідальному зберіганні, переробці, комісії, монтажі), умовні активи і зобов’я­зання підприємства (застави, гарантії, зобов’язання тощо), бланки документів суворої звітності, інші активи.

Слід зазначити, що інвентаризувати усі об’єкти одночасно немає потреби. Положенням № 879 визначено строки та періодичність проведення інвентаризацій (табл. 1).

Таблиця 1


з/п

Об’єкт
інвентаризації

Періодичність

Строк
проведення

1

Земельні ділянки, будівлі, споруди та інші нерухомі об’єкти (крім нерухомого майна державних підприємств, їх об’єднань, установ та організацій, у тому числі майна, переданого в оренду, концесію, та державного майна, яке не увійшло до статутного капіталу господарських організацій, утворених у процесі приватизації та корпоратизації, інвентаризація яких проводиться відповідно до вимог законодавства щодо інвентаризації об’єктів державної власності)

Один раз
на три роки

Протягом трьох місяців до дати балансу (з 1 жовтня по 31 грудня фінансового року, що закінчується 31 грудня)

2

Необоротні активи (крім незавершених капітальних інвестицій, об’єктів основних засобів, які на момент інвентаризації перебуватимуть поза підприємством, зокрема автомобілів, морських і річкових суден, які відбудуть у тривалі рейси, тощо)

Щороку

3

Запаси (крім незавершеного виробництва та напівфабрикатів, інших матеріальних цінностей, які на момент інвентаризації перебуватимуть поза підприємством)

4

Поточні біологічні активи

5

Дебіторська та кредиторська заборгованості

6

Витрати і доходи майбутніх періодів

7

Зобов’язання (крім невикористаних забезпечень, розрахунків з бюджетом та відрахувань на загальнообов’язкове державне соціальне страхування)

8

Незавершені капітальні інвестиції

Щороку

Протягом двох місяців до дати балансу (з 1 листопада
по 31 грудня фінансового року, що закінчується 31 грудня)

9

Незавершене виробництво, напівфабрикати

10

Фінансові інвестиції

11

Грошові кошти

12

Кошти цільового фінансування

13

Зобов’язання у частині невикористаних забезпечень

14

Зобов’язання у частині розрахунків з бюджетом

15

Зобов’язання у частині відрахувань на загальнообов’язкове державне соціальне страхування

16

Об’єкти основних засобів, зокрема автомобілі, морські та річкові судна, які відбудуть у тривалі рейси, інші матеріальні цінності, які на дату інвентаризації перебуватимуть поза підприємством

Щороку

До тимчасового вибуття з підприємства

17

Інструменти, прилади, інвентар (меблі)

Щороку

За рішенням керівника підприємства в обсязі не менше ніж 30 % усіх зазначених об’єктів з обов’язковим охопленням інвентаризацією всіх інструментів, приладів, інвентарю (меблів) протягом трьох років

Організація проведення інвентаризації

Для проведення інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з представників апарату управління підприємства, бухгалтерської служби (представників аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, суб’єкта підприємницької діяльності — фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах) та досвідчених працівників підприємства, які знають об’єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери). Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства.

 

Об’єкти, періодичність та строки проведення інвентаризації у звітному році затверджуються розпорядчим документом керівника підприємства.

До початку інвентаризації перевіряється справність усіх ваговимірювальних приладів, завершується опрацювання всіх документів щодо руху активів та формуються останні на момент інвентаризації реєстри прибуткових і видаткових документів, визначаються залишки на дату інвентаризації. Активи групуються, сортуються та розкладаються за назвами, сортами, розмірами у порядку, зручному для підрахунку.

Голова інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) візує всі прибуткові та видаткові документи, що додаються до реєстрів (звітів), із зазначенням «До інвентаризації на (дата)». Для бухгалтерської служби ці документи є підставою для визначення залишків активів на початок інвентаризації за даними обліку.

Матеріально відповідальні особи дають в інвентаризаційному описі розписки про те, що до початку інвентаризації всі прибуткові та видаткові документи на активи здано в бухгалтерію, що всі цінності, які надійшли під їх відповідальність, оприбутковано, а ті, що вибули, списано.

Первинними документами процесу інвентаризації є інвентаризаційні описи, акти інвентаризації, звіряльні відомості. Зазначені документи оформлюються відповідно до вимог, установлених Положенням № 88 для первинних бухгалтерських документів (з урахуванням обов’язкових реквізитів), а також інших вимог, що передбачені Положенням № 879.

Інвентаризаційні описи складаються при проведенні інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, незавершених капітальних інвестицій та запасів. Вони застосовуються для фіксування наявності, стану та оцінки активів підприємства і тих активів, які належать іншим підприємствам і обліковуються поза балансом.

В інвентаризаційному описі активи наводяться за найменуваннями в кількісних одиницях виміру, прийнятих в обліку, окремо за місцезнаходженням таких цінностей та особами, відповідальними за їх зберігання, з можливим виділенням за субрахунками та номенклатурою.

На кожній сторінці інвентаризаційного опису зазначаються словами кількість порядкових номерів активів та загальна кількість у натуральних вимірах усіх активів, що записані на цій сторінці, незалежно від того, в яких одиницях виміру (штуках, метрах, кілограмах тощо) вони відображені.

Акти інвентаризації складаються при проведенні інвентаризації грошових коштів, документів суворої звітності, фінансових інвестицій, дебіторської та кредиторської заборгованостей, доходів і витрат майбутніх періодів, забезпечень і резервів.

В акті інвентаризації фіксуються наявність готівки, грошових документів, бланки документів суворої звітності, фінансових інвестицій, а також повнота відображення грошових коштів на рахунках у банку (реєстраційних рахунках), дебіторської та кредиторської заборгованостей, зобов’язань, коштів цільового фінансування, витрат і доходів майбутніх періодів, забезпечень (резервів), які створюються відповідно до вимог національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку у державному секторі, міжнародних стандартів та інших актів законодавства.

Акти інвентаризації заповнюються з урахуванням об’єктів інвентаризації, при цьому мають бути забезпечені їх ідентифікація та зіставлення з даними бухгалтерського обліку.

Звіряльні відомості активів і зобов’язань складаються бухгалтерською службою. У них відображаються розбіжності між даними бухгалтерського обліку і даними інвентаризаційних описів (актів інвентаризації).

Основні засоби

До початку інвентаризації перевіряються наявність і стан технічних паспортів та іншої технічної документації на основні засоби, а також наявність документів на такі активи, здані чи прийняті підприємством в оренду, на зберігання, у тимчасове користування.

При виявленні розбіжностей і неточностей у бухгалтерському обліку або технічній документації вносяться відповідні виправлення й уточнення.

Інвентаризаційний опис складається за об’єктами основних засобів чи їх групами та окремо за кожною матеріально відповідальною особою.

Основні засоби вносяться до інвентаризаційного опису за найменуванням відповідно до основного призначення об’єкта із зазначенням інвентарного номера, виробника, заводського номера (за його наявності), року випуску, первісної (переоціненої) вартості, суми зносу, строку корисного використання та інших відомостей.

Приклад оформлення інвентаризаційного опису наведено в додатку 1 (для прикладу використано форму, затверджену наказом № 572).

У разі встановлення факту невідображення виконаних робіт капітального характеру (добудова поверхів, прибудова нових приміщень тощо) або часткової ліквідації будівель і споруд (знесення окремих конструктивних елементів) у бухгалтерському обліку підприємства визначається сума збільшення або зменшення балансової вартості об’єкта і в описі відображаються дані про проведені зміни.

Під час інвентаризації машин, обладнання і транспортних засобів перевіряються заводські номери кузова, двигуна, шасі тощо.

Багаторічні насадження вносяться до інвентаризаційного опису за культурами, ботанічними сортами із зазначенням року закладення, площі, кількості дерев або кущів, за категоріями та їх балансовою вартістю. Іригаційні і меліоративні споруди записуються за видом і родом споруд із зазначенням їхніх розмірів, року спорудження, балансової вартості та інших відомостей, що характеризують їх призначення і стан.

Під час проведення інвентаризації земельних ділянок, будівель, споруд, іншої нерухомості, водоймищ та інших об’єктів природних ресурсів перевіряється наявність документів, що підтверджують право власності підприємства на ці об’єкти.

У разі виявлення придатних для використання об’єктів основних засобів, залишкова вартість яких дорівнює нулю, інвентаризаційна комісія (робоча інвентаризаційна комісія) передає відповідні матеріали керівнику підприємства.

Якщо виявляються об’єкти, що не перебувають на обліку, а також об’єкти, дані про які відсутні в обліку, до інвентаризаційного опису відомості і технічні показники про такі об’єкти вносяться, наприклад, так: про будівлі — зазначаються їх призначення, основні матеріали, з яких вони побудовані, об’єм (зовнішній чи внутрішній обмір), площа (загальна корисна площа), кількість поверхів, підвалів, напівпідвалів, рік побудови тощо.

Оцінка виявлених об’єктів проводиться за справедливою вартістю.

Основні засоби, що ремонтуються на інших підприємствах, вносяться до інвентаризаційного опису на підставі документів про передачу об’єктів у ремонт.

На основні засоби, які не придатні до експлуатації і не підлягають відновленню, складається окремий інвентаризаційний опис із зазначенням часу введення в експлуатацію та причин, що довели ці об’єкти до стану непридатності.

Списання таких об’єктів проводиться у порядку, встановленому законодавством.

Допускається складання групових інвентаризаційних описів малоцінних необоротних матеріальних активів, виданих в індивідуальне користування працівників, із зазначенням у них відповідальних за ці предмети осіб (на яких ведуться особові картки) з їх розпискою в інвентаризаційному описі.

Такі матеріальні цінності, як, наприклад, білизна, постільні речі, одяг та взуття одного найменування, близькі за розмірами, якостями матеріалу і ціною, вносяться до інвентаризаційного опису сумарно із зазначенням кількості цих предметів та їх номенклатурних номерів.

Предмети спецодягу і столової білизни, передані у прання та ремонт, вносяться до інвентаризаційного опису на підставі відомостей-накладних або квитанцій надавача послуг.

Інвентаризація бібліотечних фондів оформлюється груповими інвентаризаційними описами. Під час її проведення виявляються помилки, що допущені при шифруванні документів, розстановці фонду, оформленні видачі документів користувачам, а також встановлюється заборгованість користувачів перед бібліотекою. Виявляються дублетні документи, документи, що не відповідають профілю комплектування фонду підрозділу чи бібліотеки в цілому, та документи, що потребують ремонту, оправи тощо.

У разі встановлення факту відсутності документа проводиться його розшук у строк, визначений правилами користування бібліотекою щодо користування документом читачем, але не більше ніж один рік.

Нематеріальні активи

При інвентаризації нематеріальних активів їх наявність установлюється за документами, що були підставою для оприбуткування, або за документами, якими оформлено майнові права. Одночасно на підставі цих документів перевіряється обґрунтованість їх оприбуткування.

До інвентаризаційного опису вносяться дані про назву нематеріального активу, характеристику, призначення, дату придбання (введення в експлуатацію), первісну (переоцінену) вартість, суму накопиченої амортизації, строк корисного використання, кількість і вартість об’єкта чи групи об’єктів нематеріальних активів. Інвентаризаційний опис складається за об’єктами нематеріальних активів чи групами однотипних за призначенням і умовами використання таких об’єктів та окремо за кожною матеріально відповідальною особою.

У разі виявлення залишків об’єктів нематеріальних активів до інвентаризаційного опису вони вносяться із зазначенням необхідних даних. Оцінка таких об’єктів проводиться за справедливою вартістю. Суб’єкти державного сектору економіки визначають вартість об’єктів прав інтелектуальної власності, що перебувають у державній власності або були створені (придбані) за державні кошти згідно із законодавством.

Незавершені капітальні інвестиції

Наявність і обсяг незавершених капітальних інвестицій встановлюються під час проведення інвентаризації шляхом перевірки їх у натурі.

В інвентаризаційних описах незавершених капітальних інвестицій зазначаються найменування об’єкта, обсяг виконаних і оплачених робіт за видами, конструктивними елементами, устаткуванням.

На збудовані об’єкти, що фактично введено в експлуатацію повністю або частково, але прийняття і введення яких не оформлено належними документами, а також завершені, але з якихось причин не введені в експлуатацію об’єкти, складається окремий інвентаризаційний опис, у якому додатково зазначаються причини затримки оформлення здавання в експлуатацію цих об’єктів.

На об’єкти, будівництво яких припинено, а також на проектно-вишукувальні роботи щодо нездійсненого будівництва, які мають бути списані з балансу, складаються окремі інвентаризаційні описи, в яких наводяться дані про характер виконаних робіт і їх вартість згідно з кошторисом із зазначенням причин припинення (нездійснення) будівництва. Списання таких витрат проводиться відповідно до чинного законодавства.

Під час інвентаризації перевіряється наявність у складі незавершених капітальних інвестицій обладнання та устаткування, переданого для монтажу, який фактично не розпочато, а також встановлюється стан законсервованих і тимчасово зупинених будівельних об’єктів, розробок, нематеріальних активів, на які складається окремий інвентаризаційний опис.

Запаси

Інвентаризація запасів проводиться за місцями їх зберігання та окремо за матеріально відповідальними особами. Матеріальні запаси при інвентаризації записуються в інвентаризаційні описи за найменуванням із зазначенням номенклатурного номера (за його наявності), виду, групи, сорту, одиниці виміру, ціни, суми та кількості (рахунок, маса або міра), фактично встановлених на дату інвентаризації, і за даними бухгалтерського обліку.

Приклад форми інвентаризаційного опису запасів наведено в додатку 2 (приклад наведено на основі інвентаризаційного опису запасів, затвердженого наказом № 572).

На малоцінні та швидкозношувані предмети, які обліковуються в оперативному порядку, інвентаризаційні описи не складаються, а перевіряється фактична наявність цих предметів у матеріально відповідальних осіб шляхом зіставлення з відомістю оперативного обліку. Виявлена при цьому нестача предметів оформлюється актом.

Спецодяг та предмети індивідуального користування, передані у прання та ремонт, перевіряються на підставі документів надавача послуг.

Інвентаризаційна комісія у присутності матеріально відповідальних осіб перевіряє фактичну наявність запасів шляхом їх перерахунку, переважування чи перемірювання. Не допускається вносити до інвентаризаційних описів дані про залишки активів зі слів матеріально відповідальних осіб або за даними обліку без перевірки їх фактичної наявності.

Кількість запасів, що зберігаються в непошкодженій упаковці постачальника, може визначатися на підставі документів з обов’яз­ковою перевіркою наявності в натурі частини зазначених цінностей.

На запаси, що перебувають в дорозі, не оплачену у строк покупцями відвантажену продукцію (товари) та на запаси, що перебувають на складах інших підприємств (на відповідальному зберіганні, на комісії, у переробці), складається окремий інвентаризаційний опис та перевіряється обґрунтованість сум, відображених на рахунках бухгалтерського обліку. Такі суми може бути визнано, якщо вони підтверджені належно оформленими документами, зокрема рахунками постачальників, копіями платіжних вимог (рахунків-фактур),  пред’явлених покупцям, охоронними розписками, які переоформлено на дату проведення інвентаризації або наближену до такої дати.

Виявлені під час інвентаризації непридатні або зіпсовані запаси вносяться до окремого інвентаризаційного опису, в якому зазначаються найменування відповідних запасів, їх кількість, причини, ступінь і характер псування, пропозиції щодо їх знецінення, списання або можливості використання цих предметів у господарських цілях.

Тара наводиться в інвентаризаційному описі за видами, цільовим призначенням і якісним складом (нова, що була у вжитку, що потребує ремонту, тощо). На тару, що стала непридатною, складається акт на списання із зазначенням причин псування.

При інвентаризації незавершеного виробництва в інвентаризаційних описах зазначаються найменування заділу, стадія та ступінь їх готовності, кількість або обсяг виконаних робіт.

Сировина, матеріали і покупні напівфабрикати, що перебувають біля робочих місць і не піддавались обробці, до опису незавершеного виробництва не включаються, а фіксуються в окремих інвентаризаційних описах.

Кількість сировини і матеріалів, що входять до складу неоднорідної маси або суміші в незавершеному виробництві, визначається технічними розрахунками у порядку, встановленому на підприємстві, якщо інше не передбачено законодавством.

На незакінчений ремонт будівель, споруд, машин, обладнання, енергетичних установок та інших об’єктів складається окремий інвентаризаційний опис, у якому зазначаються: найменування об’єкта, що ремонтується, опис і відсоток виконаних робіт.

Інвентаризація незавершених науково-дослідних робіт проводиться за темами (договорами), при цьому встановлюються:

  • наявність договору із замовником;
  • правильність відображення фактичних витрат за темою та наявність невикористаних матеріальних цінностей;
  • причини значного або необґрунтованого відхилення фактичних витрат від кошторисної вартості;
  • врахування витрат за закінченими і сплаченими замовником роботами.

Біологічні активи

Довгострокові біологічні активи рослинництва до інвентаризаційного опису вносяться за культурами, ботанічними сортами із зазначенням року закладення, площі, кількості дерев або кущів, за категоріями та їх балансовою вартістю.

Довгострокові біологічні активи тваринництва, зокрема доросла продуктивна і робоча худоба, вносяться до інвентаризаційних описів із зазначенням номера худоби (бирки), клички, віку, породи, вгодованості, живої маси (ваги) (маса (вага) коней, мулів не зазначається).

Велика рогата худоба, робоча худоба, свині (матки і кнури) й особливо цінні екземпляри овець та іншої худоби вносяться до окремих інвентаризаційних описів.

Інша худоба основного стада, що враховується у груповому порядку, вноситься до інвентаризаційних описів за групами згідно з віком і статтю із зазначенням кількості голів і живої маси (ваги) за кожною групою.

Поточні біологічні активи тваринництва в частині молодняку тварин на вирощуванні та тварини на відгодівлі вносяться до інвентаризаційних описів окремо із зазначенням інвентарних номерів, кличок, статі, масті, породи тощо. Інші поточні біо­логічні активи тваринництва, що обліковуються у груповому порядку, вносяться до інвентаризаційного опису за віком і статевими групами із зазначенням кількості голів та живої ваги у кожній групі.

Інвентаризаційні описи щодо біологічних активів тваринництва складаються за видами тварин окремо на фермах, цехах, відділеннях, бригадах і за матеріально відповідальними особами.

Інвентаризація поточних біологічних активів рослинництва проводиться за видами таких активів, при цьому перевіряються натуральні показники (площі, засіяні озимими культурами, кількість рослин у парниках і теплицях, закладених садах, ягідниках і виноградниках).

Готівка, грошові кошти та їх еквіваленти, бланки документів суворої звітності

Наявність готівки, грошових коштів, цінних паперів, грошових документів (сплачених санаторно-туристичних путівок, поштових марок тощо) і бланків документів суворої звітності встановлюється інвентаризацією та оформлюється актом інвентаризації.

Інвентаризація кас на підприємстві проводиться відповідно до Положення № 637.

В акті інвентаризації наявності готівки зазначаються фактичний залишок та залишок за даними обліку і визначається результат інвентаризації.

Відомості про готівку в іноземній валюті вносяться до акта інвентаризації із зазначенням назви і суми іноземної валюти, курсу Нацбанку України на початок робочого дня інвентаризації, суми іноземної валюти в перерахунку на грошову одиницю України.

До акта інвентаризації грошових документів, бланків документів суворої звітності вносяться дані про назву, номер, серію і номінальну вартість. Форму акта інвентаризації наявних коштів підприємства затверджено Положенням № 637 і наведено нижче.

Для інвентаризації наявності грошових документів, бланків документів суворої звітності може бути використано дещо іншу форму акта інвентаризації.

Приклад такого акта інвентаризації на основі форми, затвердженої для бюджетних установ, наведено в додатку 3.

При інвентаризації коштів, що перебувають у дорозі, звіряються суми, зазначені в рахунку, з даними квитанцій установи банку, поштового відділення, копій супровідних відомостей на здавання виручки інкасаторам банку.

Інвентаризація коштів на розрахункових, поточних, валютних, реєстраційних та інших рахунках, на акредитивах проводиться шляхом звіряння залишків сум за даними бухгалтерського обліку підприємства з даними виписок банку.

Інвентаризація цінних паперів проводиться за окремими емітентами із зазначенням в акті назви, серії, номера, номінальної і балансової вартості, строків їх погашення.

При інвентаризації цінних паперів у бездокументарній формі, переданих підприємством на зберігання депозитарним установам, звіряються залишки, відображені на відповідних рахунках бухгалтерського обліку підприємства, з даними виписок з рахунків в цінних паперах підприємства, виданих депозитарними установами.

Дані про довготермінові та короткотермінові фінансові інвестиції в частки (паї) в статутних капіталах інших підприємств вносяться до окремого акта інвентаризації. Інвентаризація проводиться шляхом звіряння установчих документів з даними бухгалтерського обліку підприємства.

В акті інвентаризації зазначаються: назва фінансової інвестиції (акції, облігації, частки (паї) тощо), назва цінних паперів, якими оформлено фінансові інвестиції, дата і термін вкладу, номер і серія цінних паперів, назва документа, що підтверджує фінансові інвестиції (засновницький договір, інші угоди, виписки банків, накладні на передачу устаткування тощо), сума, вид вкладу.

Приклад форми акта інвентаризації фінансових інвестицій наведено в додатку 4 на основі форми акта, затвердженого наказом № 572 для бюджетних установ.

Дебіторська та кредиторська заборгованості

Інвентаризація дебіторської та кредиторської заборгованостей полягає у звірянні документів і записів у реєстрах обліку і перевір­ці обґрунтованості сум, відображених на відповідних рахунках, та оформлюється відповідним актом.

При інвентаризації усім дебіторам підприємства повинно бути передано виписки з аналітичних рахунків про їх заборгованість, які надаються інвентаризаційній комісії (робочій інвентаризаційній комісії) для підтвердження реальності заборгованості. Підприємства-дебітори мають підтвердити таку заборгованість або заявити свої заперечення.

На практиці дебіторам і кредиторам підприємства бухгалтерською службою розсилаються акти звіряння. При значній кількості дебіторів і кредиторів акти розсилаються тільки тим, сумарна кількість заборгованості яких покриває 75 — 80 % всієї заборгованості підприємства.

Згідно з актом у ТОВ «Альфа» обліковується дебіторська заборгованість і ТОВ «Альфа» є кредитором ТОВ «Бета».

Після отримання даних від ТОВ «Бета» (якщо вони не розходяться з даними бухгалтерського обліку ТОВ «Альфа») заборгованість вважається підтвердженою.

В окремих випадках, коли до кінця звітного періоду розбіжності не усунено або залишилися нез’ясованими, розрахунки з дебіторами і кредиторами відображаються кожною стороною в сумах, що випливають із записів у бухгалтерському обліку і визнаються нею правильними.

Дебіторська і кредиторська заборгованості перевіряються щодо дотримання строку позовної давності, обґрунтованості сум, які обліковуються на рахунках обліку розрахунків з покупцями, замовниками, постачальниками, підрядниками, одержаних і виданих векселів, одержаних позикових коштів, наданих кредитів (позик)  з підзвітними особами, депонентами, іншими дебіторами і кредиторами.

В акті інвентаризації зазначаються найменування проінвентаризованих суб­рахунків і суми виявленої неузгод­женої дебіторської і кредиторської заборгованостей, безнадійних боргів та кредиторської і дебіторської заборгованостей, щодо яких строк позовної давності минув.

До акта інвентаризації розрахунків додається довідка про дебіторську і кредиторську заборгованості, щодо яких строк позовної давності минув, із зазначенням найменування і місцезнаходження таких дебіторів або кредиторів, суми, причини, дати і підстави виникнення заборгованості (для бюджетних установ — листи до установ вищого рівня з приводу виділення коштів для погашення такої заборгованості).

В акті інвентаризації розрахунків щодо відшкодування матеріальних збитків зазначаються прізвище боржника, за що і коли виник борг, дата прийняття судового рішення або іншого органу (добровільної згоди боржника) про відшкодування суми матеріальної шкоди, а якщо таке рішення не прийнято, то зазначаються дата пред’явленого підприємством позову і сума заборгованості на дату інвентаризації.

Окремо складається акт інвентаризації кредиторської заборгованості, строк позовної давності якої минув і яка планується до списання. В бюджетних установах такий акт затверджується керівником бюджетної установи.

Форму акта інвентаризації розрахунків з дебіторами і кредиторами може бути розроблено підприємством самостійно  з урахуванням вимог положень № 88 та № 879.

Водночас підприємством може використовуватися форма акта, затверджена наказом № 572, передбачена для бюджетних установ.

Приклад оформлення акта інвентаризації дебіторської та кредиторської заборгованостей наведено.

Кошти цільового фінансування

Інвентаризація коштів цільового фінансування полягає у перевірці обґрунтованості їх залишку шляхом зіставлення даних про надходження таких коштів на підприємство та їх використання відповідно до їх цільового призначення.

Забезпечення та резерви

При інвентаризації забезпечень перевіряються їх правильність і обґрунтованість створення.

Залишок забезпечення на виплату відпусток, у тому числі відрахування на загальнообов’язкове державне соціальне страхування із цих сум станом на кінець звітного року визначається за розрахунком, який базується на кількості днів не використаної працівниками підприємства щорічної відпустки та середньоденній оплаті праці працівників. Середньоденна оплата праці визначається відповідно до законодавства.

При інвентаризації забезпечення на виплату передбаченої законодавством винагороди за вислугу років, у тому числі відрахувань на державне соціальне страхування із цих сум, уточнюється розмір забезпечення, який не повинен перевищувати суми нарахованої винагороди і підлягає віднесенню на витрати.

Інвентаризація страхового резерву небанківської фінансової установи, що створюється для покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитами, полягає в обґрунтуванні відповідності залишку зазначеного резерву граничному розміру такого резерву на дату інвентаризації, який обчислюється відповідно до законодавства.

Інвентаризація резерву сумнівних боргів полягає в перевірці обґрунтованості визначення суми сумнівної заборгованості на підставі аналізу застосування методу розрахунку резерву сумнівних боргів, встановленого відповідно до облікової політики.

До акта інвентаризації включаються визначена за результатами інвентаризації сума витрат і доходів майбутніх періодів, забезпечення (за його видами) і резерву сумнівних боргів разом із відповідними розрахунками, а також відповідні суми за даними бухгалтерського обліку.

Оформлення результатів інвентаризації

Після закінчення інвентаризації оформлені інвентаризаційні описи (акти інвентаризації) здаються до бухгалтерської служби для перевірки, виявлення і відображення в обліку результатів інвентаризації. При цьому кількісні та цінові показники за даними бухгалтерського обліку проставляються проти відповідних даних інвентаризаційного опису, і шляхом зіставлення виявляються розходження між даними інвентаризації і даними обліку. Також бухгалтерська служба підприємства проводить перевірку всіх підрахунків у інвентаризаційних описах (актах інвентаризації). Виявлені помилки у цінах, таксуванні та підрахунках має бути виправлено й завірено підписами всіх членів інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) і матеріально відповідальних осіб.

На останній сторінці інвентаризаційних описів (актів інвентаризації) робиться відмітка про перевірку цін, таксування та підрахунки результату за підписами осіб, які проводили таку перевірку.

Бухгалтерською службою складаються звіряльні відомості активів і зобов’я­зань, у яких відображаються розбіжності між даними бухгалтерського обліку і даними інвентаризаційних описів (актів інвентаризації).

Приклад форми звіряльної відомості результатів інвентаризації необоротних активів наведено в додатку 5, приклад форми звіряльної відомості результатів інвентаризації запасів — в додатку 6 (приклади наведено на основі форм, затверджених наказом № 572 для бюджетних установ).

Вартість лишків і нестач цінностей у звіряльних відомостях наводиться відповідно до їх оцінки в регістрах бухгалтерського обліку.

На активи, що належать іншим підприємствам, складаються окремі звіряльні відомості, копії яких надсилаються власнику.

Висновки щодо виявлених розбіжностей між фактичною наявністю активів і зобов’язань і даними бухгалтерського обліку, що наводяться в звіряльних відомостях, та пропозиції щодо їх врегулювання відображаються інвентаризаційною комісією у протоколі, що складається після закінчення інвентаризації і передається на розгляд та затвердження керівнику підприємства.

У протоколі наводяться:

  • причини нестач, втрат, лишків;
  • пропозиції щодо заліку внаслідок пересортиці, списання нестач в межах норм природного убутку, а також понаднормових нестач і втрат від псування цінностей із зазначенням причин та вжитих заходів щодо запобігання таким втратам і нестачам.

Приклад форми протоколу результатів інвентаризації на основі форми, затвердженої наказом № 572 для бюджетних установ, наведено в додатку 7.

Підприємства можуть додавати до протоколів іншу інформацію, що є суттєвою для прийняття рішень щодо визнання та оцінки активів і зобов’язань та розкриття відповідної інформації у фінансовій звітності.

Протокол інвентаризаційної комісії затверджується керівником підприємства протягом п’яти робочих днів після завершення інвентаризації.

Результати інвентаризації на підставі затвердженого протоколу інвентаризаційної комісії відображаються у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності того звітного періоду, у якому закінчено інвентаризацію.

Як відображаються наслідки інвентаризації у бухгалтерському обліку підприємства, розглянемо на умовному прикладі.

Приклад

При проведенні щорічної інвентаризації на сільськогосподарському підприємстві станом на 1 листопада поточного року встановлено таке:

на баланс підприємства не оприбутковано капітальний ремонт млина вартістю 240 000 грн, розрахунковий строк експлуатації — вісім років;

у ході капітального ремонту млина було отримано металобрухт оціночною вартістю 3 000 грн та будівельні матеріали, придатні для повторного використання, оціночною вартістю 10 000 грн, які також не було оприбутковано;

при перезважуванні 500 т насіння соняшнику поточного врожаю було ідентифіковано нестачу 1 т насіння оціночною вартістю 10 100 грн;

в ході інвентаризації встановлено, що 30 т пшениці внаслідок замочування, ураження цвіллю, хворобами та шкідниками втратили свої товарні кондиції.

Оціночна сума втрат становила 99 000 грн.

Розглянемо, як зазначені результати інвентаризації має бути відображено в бухгалтерському обліку підприємства станом на 31 листопада поточного року.

Так, неоприбуткований капітальний ремонт млина підлягає оприбуткуванню на баланс. Зауважимо, що оприбуткувати такий капітальний ремонт доцільно окремим об’єктом основних засобів на підставі акта приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (форма № ОЗ-1) (приклад оформлення акта наведено в додатку 8).

Положенням № 879 передбачено, що виявлені при інвентаризації основні засоби підлягають оприбуткуванню із збільшенням доходів майбутніх періодів.

Сума амортизаційних відрахувань за один місяць становитиме 2 500 грн (240 000 : 8 років : 12 міс.).

Металобрухт і будівельні матеріали підлягають оприбуткуванню на рахунок 20 «Виробничі запаси». Оприбуткування здійснюється на підставі типової форми з обліку матеріалів М-4 «Прибутковий ордер», затвердженої наказом  № 193 (приклад оформлення форми М-4 наведено в додатку 9).

Згідно з діючими нормами природних втрат насіння соняшнику при зберіганні на пристосованих майданчиках допустима норма природного убутку при зберіганні до трьох місяців становить 0,24 %. Для 500 т насіння соняшнику допустима норма природного убутку при зберіганні до трьох місяців становить: 500 т × 0,24 % = 1,2 т. Таким чином, нестача в розмірі 1 т є нестачею в межах норм природного убутку. Така нестача в межах норм природного убутку списується лише у кількісному виразі, відповідно, на суму втрат від природного убутку збільшиться балансова вартість 1 т  соняшнику (адже фактичні 499 т соняшнику матимуть балансову вартість 500  т).  Проте таке коригування не вплине на загальну суму валюти балансу, суми доходів та витрат.

Втрати 30 т пшениці внаслідок замочування, ураження цвіллю, хворобами та шкідниками оціночною вартістю 99 000 грн є втратами понад норми природного убутку і відповідно відображаються у складі бухгалтерського рахунку 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей», на якому згідно з Інструкцією № 291 ведеться облік нестач і втрат від псування цінностей, що виявлені в процесі заготовлення, переробки, збереження та реалізації.

Відображення вищезазначених операцій у бухгалтерському обліку сільськогосподарського підприємства наведено в табл. 2.

Таблиця 2


з/п

Зміст
господарської операції

Дебет

Кредит

Сума
(грн)

Станом на 1 листопада

1

Відображено оприбуткування капітального ремонту млина

10

69

240 000

2

Відображено оприбуткування металобрухту

209

719

3 000

3

Відображено оприбуткування старопридатних будівельних матеріалів

209

719

10 000

4

Списано втрати від псування пшениці внаслідок замочування, ураження цвіллю, хворобами та шкідниками

947

27

99 000

Станом на 31 листопада

5

Нараховано амортизацію капітального ремонту млина

23

13

2 500

6

Списано доходи майбутніх періодів пропорційно сумі нарахованої амортизації

69

71

2 500

Взаємний залік лишків і нестач внаслідок пересортиці допускається тільки щодо запасів однакового найменування і в тотожній кількості за умови, що лишки і нестачі утворилися за один і той самий період, що перевіряється, та у тієї самої матеріально відповідальної особи.

У разі взаємозаліку нестач і лишків внаслідок пересортиці, коли вартість запасів, що виявились у нестачі, більше вартості запасів, що виявились у надлишку, різниця вартості повинна бути віднесена на винних осіб.

Якщо осіб, винних у пересортиці, не встановлено, то сумові різниці розглядаються як нестачі цінностей понад норми природного убутку з віднесенням їх до складу витрат у порядку.

Перевищення вартості запасів, що виявились у лишку, порівняно з вартістю запасів, що виявились у нестачі внаслідок пересортиці, відноситься на збільшення даних обліку відповідних запасів та доходів.

Розмір збитків від розкрадання, нестач, знищення (псування) матеріальних цінностей визначається відповідно до законодавства.

Додатки

 

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

Закон про бухгоблік — Закон України від 16.07.99 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Наказ № 193 — наказ Мінстату України від 21.06.96 р. № 193 «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів». Наказ № 572 — наказ Мінфіну України від 17.06.2015 р. № 572 «Про затвердження типових форм для відображення бюджетними установами результатів інвентаризації».  Положення № 88 — Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну України від 24.05.95 р. № 88. Положення № 637 — Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Нацбанку України від 15.12.2004 р. № 637. Положення № 879 — Положення про інвентаризацію активів і зобов’язань, затверджене наказом Мінфіну України від 02.09.2014 р. № 879. Інструкція № 291 — Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Мінфіну України від 30.11.99 р. № 291