Юридична практика

Операції не підтверджено договорами

07.11.2016 / 14:13

Судом касаційної інстанції при розгляді справ щодо правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень про визначення суми грошового зобов’язання з ПДВ та податку на прибуток було взято до уваги, що операції платника не підтверджено договорами, укладеними з контрагентами, та податковими накладними, які є підставою для формування показників податкового кредиту, а також будь-якими іншими документами, які дали б змогу встановити зміст господарських операцій.

Судове рішення

Як встановлено Вищим адміністративним судом України (далі — ВАСУ) у справі  № 814/2229/14, ТОВ «А» звернулось до суду з позовом до ДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою апеляційного адміністративного суду від 18.02.2016 р. постанову окружного адміністративного суду від 28.10.2014 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ТОВ «А», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову окружного адміністративного суду від 28.10.2014 р. та ухвалу апеляційного адміністративного суду від 18.02.2016 р. скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про таке.

ДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «А» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 30.09.2012 р., за результатами якої складено акт від 07.01.2013 р.

В акті перевірки зазначено, що ТОВ «А» порушено пункти 135.1 та 135.4 ст. 135, пункти 138.1, 138.2, 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу, п. 1.20 ст. 1 Закону про прибуток (чинного на час виникнення спірних правовідносин), а саме: занижено податок на прибуток на суму 10 293 867,00 грн; пункти 198.3 та 198.6 ст. 198, п. 200.3 ст. 200 цього Кодексу: занижено ПДВ на 234 861,00 грн, завищено суму від’ємного значення з ПДВ на 17 281,00 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення, якими ТОВ «А» збільшено суму грошового зобов’я­зання з податку на прибуток на 15 440 801,00 грн (за основним платежем — 10 293 867,00 грн та за штрафними санкціями — 5 146 934,00 грн); збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток з іноземних юридичних осіб на 27 677,40 грн (за основним платежем — 18 451,60 грн та за штрафними санкціями — 9 225,80 грн); збільшено суму грошового зобов’язання з ПДВ на 355 236,00 грн (за основ­ним платежем — 236 824,00 грн та за штрафними санкціями 118 412,00 грн); зменшено розмір від’ємного значення суми ПДВ у розмірі 18 140,00 грн.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності.

Згідно з пп. 138.1.1 цього пункту витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 цієї статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Кодексу передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контракт­ної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у ме­жах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

За змістом частини другої ст. 3 Закону про бухоблік податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо — безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що операції позивача не підтверджено договорами, укладеними з контрагентами, податковими накладними, які є підставою для формування показників податкового кредиту, а також будь-якими іншими документами, які дали б змогу встановити зміст господарських операцій.

Водночас у позивача відсутні первинні документи, які підтверджували б рух кош­тів за результатами виконання господарських договорів.

Отже, не вбачається підстав вважати, що між позивачем та контрагентами реально здійснено та фактично виконано господарські операції, які підтверджено належним чином складеними первинними документами.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем не виконано всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування витрат та податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правову оцінку обставин у справі дано правильно. Касаційну скаргу залишено без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду від 28.10.2014 р. та ухвалу апеляційного адміністративного суду від 18.02.2016 р. залишено без змін.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

Податковий кодекс — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI. Закон про бухоблік — Закон України від 16.07.99 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Закон про прибуток — Закон України від 28.12.94 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (втратив чинність)

«Гарячі лінії»

Дата: 31 серпня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42