ЄСВ

Недоїмка зі сплати єдиного внеску

11.11.2016 / 17:02

Своєчасне і у повному обсязі наповнення дохідної частини бюджету Пенсійного фонду України, що забезпечується за рахунок надходжень коштів відрахувань на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, відіграє значну роль у фінансуванні потреб соціальної сфери України.
Соціальна захищеність громадян залежить від ефективної побудови фінансової системи соціального страхування, стійкість якої підтримується за рахунок єдиного внеску на загально­обов’язкове державне соціальне страхування, що сплачується роботодавцями на користь застрахованих осіб (далі — єдиний внесок).
На сьогодні адміністрування єдиного внеску забезпечується органами ДФС України, а акумулювання заборгованості зі страхових внесків, що справлялися до запровадження єдиного внеску (зокрема, зборів на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, на страхування від безробіття, на страхування тимчасової втрати працездатності і на страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання), і надалі залишається за Пенсійним фондом України, який до вересня 2010 р. адміністрував такі платежі.

Справляння єдиного внеску

Відповідно до ст. 1 Закону про ЄСВ єдиний внесок визначається як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов’язкового державного соціального страхування в обов’язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Законом про ЄСВ встановлено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати.

Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов’язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску.

Законом про ЄСВ регламентовано такі основні елементи єдиного внеску, як категорії платників єдиного внеску, на яких покладаються права та обов’язки, передбачені зазначеним Законом; порядок обліку платників єдиного внеску; права та обов’язки платників єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, що здійснюється виходячи з бази нарахування єдиного внеску та його розміру; механізм обчислення і сплати єдиного внеску тощо.

Платник єдиного внеску зобов’язаний:

  • своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок;
  • вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством;
  • подавати звітність та сплачувати єдиний внесок у строки, порядку та за встановленою формою;

стати на облік в органах ДФС як платник єдиного внеску тощо.

З метою забезпечення ведення обліку сум нарахованої заробітної плати та сум нарахованого єдиного внеску в інформаційних системах органів ДФС передбачено надання страхувальниками звітності про нарахування застрахованим особам. Згідно з Порядком № 435 формування та подання страхувальниками зазначеної звітності здійснюються (табл. 1):

Таблиця 1

Страхувальниками, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою — підприємцем, якщо виконувані роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань)

Протягом 20 календарних днів, що настають за останнім днем звітного періоду, для яких звітним періодом є календарний місяць (тобто останній день подання — 20 число місяця, що настає за звітним)

Фізичними особами — підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, для яких звітним періодом є календарний рік, — самі за себе

Один раз на рік дo 10 лютого року, що настає за звітним періодом (наприклад, дo 10.02.2017 р. зa попередній 2016 р.)

Особами, які провадять незалежну професійну діяльність, для яких звітним періодом є календарний рік, — самі за себе

Один раз на рік до 1 травня року, що настає за звітним періодом (наприклад, до 01.05.2017 р. за 2016 р.)

У результаті реформування законодавства, що відбулося наприкінці 2015 р., спрямованого на спрощення адміністрування єдиного внеску, зменшення частки єдиного внеску в отриманому доході застрахованої особи та збалансованості бюджетних надходжень:

  • встановлено єдину ставку для більшості категорій платників (замість диференційованих ставок єдиного внеску залежно від класу професійного ризику виробництва); зменшено розмір такої ставки до 22 %;
  • підвищено максимальну величину бази нарахування єдиного внеску з 17 до 25 мінімальних місячних заробітних плат; скасовано єдиний внесок, що утримувався із заробітної плати (доходу) робітників (фізичних осіб) тощо.

Розрахунок мінімальної суми нарахувань єдиного внеску та максимального розміру такого внеску виходячи із максимальної величини бази його нарахування на 25-разовий прожитковий мінімум на працездатну особу помісячно у 2016 р. та для порівняння на 17-разовий прожитковий мінімум на працездатну особу помісячно у 2015 р. наведено у табл. 2.

Таблиця 2

 

Мінімальна сума

Схема розрахунку

Максимальний розмір

Схема розрахунку

2016 рік

Січень — квітень

303,16 грн

1 378,00 грн × 0,22

7 579,00 грн

1 378,00 грн × 0,22 × 25

Травень — листопад

319,00 грн

1 450,00 грн × 0,22

7 975,00 грн

1 450,00 грн × 0,22 × 25

Грудень

341 грн

1 550,00 грн × 0,22

8 525,00 грн

1 550,00 грн × 0,22 × 25

2015 рік

Січень — серпень

422,65 грн

1 218 грн × 0,347

7 184,98 грн

1 218,00 грн × 0,347 × 17

Вересень — грудень

478,17 грн

1 378 грн × 0,347

8 128,82 грн

1 378,00 грн × 0,347 × 17

Крім того, у 2015 р. і раніше єдиний внесок нараховувався та утримувався не лише з фонду оплати праці підприємства, а й додатково із заробітної плати працівника, що в розрахунку з мінімальної заробітної плати у розмірі 3,6 % становив у:

січні — серпні: 43,84 грн (0,036 × 1 218,00 грн);

вересні — грудні: 49,61 грн (0,036 × 1 378,00 грн).

Єдиний внесок підлягає сплаті у день отримання авансу або заробітної плати, а у разі їх несвоєчасної сплати — не пізніше 20 числа наступного місяця.

У разі якщо останній день строків сплати єдиного внеску припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків сплати єдиного внеску вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

Виходячи із засад трудового законодавства у разі якщо строк виплати авансу чи заробітної плати припадає на вихідний або святковий день, то такі виплати повинні бути проведені у попередній робочий день.

Терміни сплати єдиного внеску:

фізичними особами — підприємцями на загальній системі оподаткування

за минулий рік до 10 лютого поточного року (наприклад, за 2016 р. — дo 10.02.2017 p.) та авансові внески протягом року у розмірі 20 % річної суми єдиного внеску: дo 15 березня, 15 травня, 15 серпня, 15 листопада 2016 р.

фізичними особами — підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування

за кожний квартал до 20 числа наступного місяця

особами, які провадять незалежну професійну діяльність

за минулий рік до 1 травня поточного року

(наприклад, за 2016 р. до 1 травня 2017 р.)

При цьому фізичні особи — підприємці, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу, звільняються від сплати єдиного внеску за себе і можуть бути платниками лише за умови їх добровільної участі у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Єдиний внесок обчислюється винятково у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюється в натуральній формі, а із сум, виражених в іноземній валюті (крім випадків сплати за наявності підстав у такій валюті), — шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, установленим Нацбанком України на день обчислення єдиного внеску.

Страховий стаж

Страховий стаж є однією з ключових категорій, необхідних для призначення та розрахунку розміру соціальних виплат громадянам, тривалість якого впливає на обсяг прав на соціальний захист непрацездатних осіб та інших категорій громадян, а відсутність — взагалі позбавляє особу права на отримання соціальних виплат.

Страховий стаж — порівняно нова правова категорія у сфері пенсійного забезпечення як складова права соціального забезпечення. Відповідно до ст. 9 Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування страховий стаж — це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню та сплачуються внески (нею, роботодавцем) на страхування, якщо інше не передбачено законодавством. Особливості обчислення страхового стажу за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування визначаються законом. Період, протягом якого особа є застрахованою за окремими видами загально­обов’язкового державного соціального страхування, визначається відповідними законами України. Страховий стаж обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, а за періоди до запровадження системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб — у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Статтею 62 Закону № 1788 передбачено, що стаж роботи — трудовий стаж, який підтверджується трудовою книжкою.

Перехід від поняття трудового стажу до страхового стажу відбувся з прийняттям Закону № 1058, згідно зі ст. 1 якого страховий стаж — період, протягом якого особа підлягає загально­обов’язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачуються страхові внески в сумі не менше ніж мінімальний страховий внесок.

Мінімальний страховий внесок — це сума коштів, що визначається розрахунково як добуток розміру мінімальної заробітної плати і розміру єдиного внеску, встановлених законом, на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід).

Згідно зі ст. 26 Закону № 1058 особи, у яких страховий стаж менше ніж 15 років, взагалі не мають права на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років.

Після проведення чергової пенсійної реформи з 01.10.2011 р. стала більш нагальною потреба в наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком, який згідно з чинним законодавством України було збільшено для: жінок — з 20 до 30 років, чоловіків — з 25 до 35 років.

Тобто на сьогодні зарахування стажу відбувається при виконанні певних умов, а саме: зарахування відпрацьованого місяця — за умови сплати до Пенсійного фонду страхових внесків у повному обсязі із заробітної плати не менше мінімального розміру, встановленого законодавчо, і подання персоніфікованої звітності.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків менша, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу пропорційно сплаченим страховим внескам. Якщо така особа за неповні місяці самостійно доплатила до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не менша, ніж мінімальний страховий внесок, цей місяць вважатиметься повним.

Наприклад: у грудні 2013 р. мінімальний страховий внесок становив 422,65 грн, що розраховано з мінімальної заробітної плати: 1 218,00 грн × 34,7 %.

У разі якщо внески сплачено у розмірі менше мінімального, то стаж зарахується пропорційно сплаченим внескам.

Наприклад: нарахована заробітна плата за місяць роботи становить 855,0 грн. Страховий внесок розраховується так: 855 грн × 34,7 % = 296,69 грн, а кількість днів, зарахованих до заробленого стажу, — (296,69 грн × 30) / 422,65 грн = 21 день.

Тобто від повноти сплати внесків залежить величина страхового стажу, оскільки до стажу враховуються тільки періоди роботи, за які щомісяця сплачували страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Крім того, від страхового стажу та заробітку (доходу) кожної особи, з яких сплачено єдиний внесок залежить розмір пенсії, обчислений відповідно до законодавства.

Система персоніфікованого обліку

Одним із ключових моментів пенсійної реформи стало запровадження системи персоніфікованого обліку, що передбачає акумулювання страхових внесків застрахованих осіб, які обліковуються на їх накопичувальних пенсійних рахунках, що відображає стан пенсійних активів застрахованої особи в накопичувальній системі загально­обов’язкового державного пенсійного страхування.

Починаючи з 01.07.2002 р. обчислення пенсій згідно із Законом № 1788 здійснюється із заробітку особи за період роботи після 01.07.2000 р. за даними системи персоніфікованого обліку.

Відповідно до ст. 1 цього Закону, який набрав чинності 01.01.2004 р., персоніфікований облік у системі загально­обов’язкового державного соціального страхування визначається як організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюються згідно із законодавством і використовуються в системі загально­обов’язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку.

Облік усіх застрахованих осіб та персоніфікований облік надходжень від сплати єдиного внеску, а також персоніфікований облік коштів накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування здійснюються у порядку, визначеному Законом № 1058, що надає застрахованій особі змогу безоплатно отримувати відомості про себе, інформацію про суми заробітної плати, з якої за неї роботодавцем сплачено до Пенсійного фонду страхові внески, а також сплачену суму і період, за який відбулася сплата.

Отже, метою персоніфікації є накопичення та зберігання персональної інформації про стаж та заробіток працівника протягом усієї трудової діяльності для подальшого використання при обчисленні розміру пенсії. Раніше єдиним інформаційним джерелом для обліку інформації було подано страхувальниками відомості про заробітки своїх працівників.

Персоніфікований облік у системі загально­обов’язкового державного пенсійного страхування є складовою частиною Держреєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування.

За даними персоніфікованого обліку ведуться особові рахунки зі сплати внесків щодо кожного працівника, від суми яких нараховуватиметься відповідний розмір пенсії при досягненні особою пенсійного віку. Основними даними для визначення розміру пенсії є тільки ті, які накопичені в індивідуальній обліковій картці.

Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від:

  • інформаційного фонду Держреєстру фізичних осіб — платників податків та інших обов’язкових платежів;
  • органів ДФС;
  • роботодавців;
  • фізичних осіб;
  • органів реєстрації актів громадянського стану;
  • державної служби зайнятості; фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування;
  • компанії з управління активами;
  • зберігача;
  • інших підприємств, установ, організацій та військових формувань.

Звітність роботодавців опрацьовується, проходить відповідні технологічні контролі, а потім засобами електронного зв’язку передається до центрального сховища даних, де зберігається і використовується за потреби. Така інформація є більш захищеною від втрати на відміну від архівних даних на паперових носіях. 

Також створення системи персоніфікованого обліку значно спростило процес підготовки документів, необхідних для нарахування пенсій, оскільки з 01.01.2016 р. підприємства вже не подають довідки про заробітну плату працівників, які на ньому працювали протягом своєї трудової діяльності. Усі ці дані зберігаються на персональній електронній картці. Без наявності цих даних з 01.01.2000 р. стаж не зараховується навіть за наявності записів у трудовій книжці.

На кожну застраховану особу відкривається персональна облікова картка, в якій використовується постійний ідентифікаційний номер Держреєстру фізичних осіб — платників податків та інших обов’язкових платежів.

Персональна облікова картка застрахованої особи повинна містити такі відомості (табл. 3):

Таблиця 3

Умовно-постійна частина персональної облікової картки

Модифікований ідентифікаційний номер; прізвище, ім’я та по батькові на поточний момент; прізвище при народженні; дату народження; місце народження; стать; місце проживання із зазначенням адреси; унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі та серію, номер і назву документа, з якого взято відомості до персональної облікової картки; громадянство; відомості про членів сім’ї, які перебувають на утриманні застрахованої особи, та її дітей; номер телефону (за згодою)

Частина персональної облікової картки, яка відображає страховий стаж, заробітну плату (дохід) та розмір сплачених страхових внесків

Ідентифікаційний номер страхувальника; рік, за який внесено відомості; розмір страхового внеску до Пенсійного фонду за відповідний місяць; суму сплачених страхових внесків до Пенсійного фонду за відповідний місяць; страховий стаж; ознаку особливих умов праці, які дають право на пільги в пенсійному забезпеченні; суму заробітної плати (грошового забезпечення, доходу), з якої сплачено страхові внески за відповідний місяць; суму доходу (прибутку) осіб, які провадять підприємницьку діяльність і обрали особливий спосіб оподаткування (наприклад, єдиний податок)

Частина персональної облікової картки, яка відображає сплату за рахунок коштів Пенсійного фонду пенсії застрахованій особі за місяцями

Дату, з якої призначено пенсію;

місяць нарахування (перерахунку, індексації) пенсії;

суму періодів страхового стажу;

коефіцієнт страхового стажу;

коефіцієнт заробітної плати (доходу);

заробітну плату (дохід) для обчислення, перерахунку, індексації пенсії;

розмір пенсії для виплати;

запис про членів сім’ї, які перебувають на утриманні застрахованої особи

Частина персональної облікової картки, яка відображає стан накопичувального пенсійного рахунку застрахованої особи або здійснення виплат її спадкоємцям за рахунок коштів, що обліковуються на такому рахунку, а також відомості про стан індивідуального пенсійного рахунку застрахованої особи в недержавному пенсійному фонді

Суму заробітної плати (грошового забезпечення, доходу), з якої сплачено страхові внески за відповідний місяць;

суму страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування за відповідний місяць;

дату перерахування страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування;

кількість одиниць пенсійних активів;

загальну суму коштів застрахованої особи;

реквізити обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду — суб’єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення, з яким укладено пенсійний контракт, та реквізити адміністратора і зберігача такого фонду;

суму коштів, що обліковується на індивідуальному пенсійному рахунку застрахованої особи в недержавному пенсійному фонді — суб’єкті другого рівня системи пенсійного забезпечення, за останній звітний рік;

суму одноразової виплати, сплаченої відповідно до ст. 56 Закону № 1058 застрахованій особі або її спадкоємцю, дату такої виплати;

реквізити страхової організації, з якою укладено договір страхування довічної пенсії у разі його укладення;

дату укладення договору страхування довічної пенсії та розмір страхової виплати за цим договором (у разі його укладення);

суму коштів, перерахованих з накопичувальної системи пенсійного страхування страховій організації, обраній застрахованою особою, для оплати договору страхування довічної пенсії, дату їх перерахування;

суму пені, сплачену страхувальником за несвоєчасне перерахування сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування на користь застрахованої особи, дату її сплати;

відмітку про смерть застрахованої особи

У цій картці накопичуються відомості про фізичну особу з урахуванням трудової міграції за весь час її трудової діяльності, необхідні для визначення розміру пенсії.

Персональна облікова картка застрахованої особи зберігається в Пенсійному фонді протягом усього життя цієї особи, а після її смерті — протягом 75 років на паперових носіях та в електронному вигляді за наявності засобів, що гарантують ідентичність паперової та електронної форми документа.

Відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду для: підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування; обчислення страхових внесків; визначення права застрахованої особи або членів її сім’ї на отримання пенсійних виплат згідно з Законом № 1058; визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом; надання застрахованій особі на її вимогу або у випадках, передбачених зазначеним Законом; надання страховим організаціям, які здійснюють страхування довічних пенсій; надання аудитору, який відповідно до цього Закону здійснює аудит Накопичувального фонду.

Інформація у сфері загальнообов’язкового державного пенсійного страхування використовується з дотриманням вимог, передбачених законодавством про інформацію, тобто згідно із Законом № 2657.

Таким чином, система персоніфікованого обліку дає змогу застрахованій особі контролювати процес формування своєї майбутньої пенсії.

Відповідальність за несплату єдиного внеску

Відповідно до частини 12 ст. 9 Закону про ЄСВ єдиний внесок підлягає обов’язковій сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Також цією статтею передбачено, що за наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов’язаннями зі сплати єдиного внеску зобов’язань зі сплати податків, інших обов’язкових платежів, передбачених законом, або зобов’язань перед іншими кредиторами зобов’язання зі сплати єдиного внеску виконуються у першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов’язаннями, крім зобов’язань з виплати заробітної плати (доходу).

Одним із принципів, установлених ст. 7 Закону № 1058, є відповідальність суб’єктів системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов’язків.

Частиною 11 ст. 9 Закону про ЄСВ передбачено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені зазначеним Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Також ст. 26 Закону про ЄСВ передбачено, що посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску, неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності щодо єдиного внеску, подання недостовірних відомостей, що використовуються в Держреєстрі, інших відомостей, передбачених цим Законом.

Легалізація заробітної плати

Одним з негативних проявів у суспільстві є неофіційна зайнятість населення, особливо у сфері обслуговування і надання побутових послуг (хатні робітники, кухарі, садівники, будівельники, перукарі тощо). Зазвичай такі працівники взагалі ніде офіційно не зареєстровані як наймані та відповідно не сплачують єдиний внесок.

Іншим проблемним питанням є ігнорування деякими роботодавцями виплати гарантованого рівня мінімальної заробітної плати. Наприклад, виплата заробітної плати готівкою «у конвертах» є тіньовим заробітком, з якого не утримуються податки та не здійснюються відрахування єдиного внеску, що позбавляє працівника: по-перше, гарантованих державою соціальних пільг та виплат (по тимчасовій непрацездатності, включаючи догляд за хворою дитиною; допомоги по вагітності та пологах; допомоги у зв’язку з втратою непрацездатності у разі нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомоги по безробіттю у випадку втрати роботи; по інвалідності та у інших випадках, передбачених законодавством); по-друге, пенсійних виплат; по-третє, захищеності від незаконного звільнення, гарантій на безпечні і нешкідливі умови праці, гарантованого права на відпочинок тощо.

Тому одним із напрямів поліпшення ситуації є легалізація заробітної плати.

Отже, суспільство має усвідомити, що легальна заробітна плата не має альтернативи, офіційне оформлення найманих працівників надає соціальну захищеність, в результаті чого бюджет Пенсійного фонду матиме стабільні надходження для своєчасного фінансування пенсійних виплат.

Можливість самостійно контролювати повноту та своєчасність виплати роботодавцем заробітної плати та сплати єдиного внеску надано найманим працівникам завдяки запровадженню єдиної бази платників єдиного внеску.

Ознайомлення з відомостями персональної облікової картки є засобом, за допомогою якого кожна особа має право особисто ознайомлюватися із зібраною про неї інформацією, що надасть можливість орієнтуватися у своїх потенційних пенсійних справах (про розмір заробітної плати та про сплачені з неї страхові внески), перевіряти повноту і достовірність відображення накопиченої щодо цієї особи інформації, яка повинна відповідати реально нарахованій та отриманій зарплаті.

Застраховані особи повинні бути зацікавлені у самостійному відстоюванні своїх соціальних прав і періодично цікавитися процесом формування своєї майбутньої пенсії (нарахуванням і перерахуванням за них єдиного внеску) і вимагати належного виконання роботодавцем обов’язків зі сплати страхових внесків у повному обсязі, у тому числі у судовому порядку.

Недоїмка зі сплати єдиного внеску

Згідно зі ст. 6 Закону про ЄСВ обов’язок із нарахування і обчислення єдиного внеску покладається на платників такого внеску, які також повинні його своєчасно сплачувати.

Заходи впливу та стягнення єдиного внеску передбачено ст. 25 цього Закону.

Зауважимо, що передача платниками єдиного внеску своїх обов’язків з його сплати третім особам заборонена, крім випадків, установлених законодавством.

Платникам єдиного внеску, які мають недоїмку зі сплати єдиного внеску, передбачено надсилання вимоги про сплату недоїмки.

Обов’язок щодо надсилання вимог про сплату недоїмки покладено на органи ДФС. Вимоги про сплату недоїмки надсилаються у порядку, за формою та у строки, встановлені наказом № 449.

Платник єдиного внеску зобов’язаний протягом 10 календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми такої недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом ДФС, не оскаржив її в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом 10 календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган ДФС надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Вимога органу ДФС про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Умови і порядок виконання рішень, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, встановлено Законом № 606 та наказом № 512/5.

За рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Наявність у суб’єктів господарювання заборгованості зі сплати єдиного внеску є ризиком не лише безпосередньо для таких суб’єктів, а й для найманих працівників таких суб’єктів, які у майбутньому недоотримають зароблений розмір пенсії та недорахуються страхового стажу.

Своєчасна сплата страхувальником на користь застрахованих осіб єдиного внеску у розмірі, що є не меншим від мінімального страхового внеску, захистить такого страхувальника від додаткових витрат, пов’язаних із:

  • санкціями у вигляді штрафних санкцій та пені, що будуть застосовані/нараховані у разі несвоєчасної сплати єдиного внеску;
  • сплатою судового збору при примусовому стягненні заборгованості у судовому порядку;
  • сплатою виконавчого збору при стягненні недоїмки з єдиного внеску органами державної виконавчої служби у примусовому порядку.

Слід пам’ятати, що перебування у переліку боржників до бюджету Пенсійного фонду України так званих економічно активних підприємств, які працюють, отримують кошти за реалізовану продукцію чи надані послуги, але у той самий час допускають виникнення і нарощування недоїмки зі сплати єдиного внеску, впливає на репутацію таких підприємств у бізнес-середовищі та авторитет керівників таких підприємств у суспільстві.

Крім того, керівникам підприємств-боржників слід усвідомлювати, що крім відповідальності за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску у вигляді накладених фінансових санкцій та нарахованої пені, які у подальшому збільшують заборгованість підприємства з платежів до бюджету Пенсійного фонду, та персональної відповідальності посадових осіб таких підприємств у вигляді адміністративних штрафів, насамперед на них покладається моральна відповідальність за соціальні гарантії найманих працівників.

Саме тому органами ДФС України крім безпосереднього здійснення заходів, спрямованих на стягнення недоїмки зі сплати єдиного внеску, провадиться робота щодо покращення платіжної дисципліни та контролю за повнотою нарахування і сплати коштів, спрямована на недопущення появи недоїмки зі сплати єдиного внеску та скорочення обсягів заборгованості з платежів до бюджету Пенсійного фонду.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування — Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від 14.01.98 р. № 16/98. Закон про ЄСВ — Закон України від 08.07.2010 р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування». Закон № 606 — Закон України від 21.04.99 р. № 606-XIV «Про виконавче провадження». Закон № 1058 — Закон України від 09.07.2003 р. № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Закон № 1788 — Закон України від 05.11.91 р. № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення».  Закон № 2657 — Закон України від 02.10.92 р. № 2657-XII «Про інформацію». Наказ № 449 — наказ Мінфіну України від 20.04.2015 р. № 449 «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування». Наказ № 512/5 — наказ Мін’юсту України від 02.04.2012 р. № 512/5 «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень». Порядок № 435 — Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Мінфіну України від 14.04.2015 р. № 435