Інші податки

Документи, що містять комерційну таємницю

28.11.2016 / 12:30

Контролюючі органи на підставі пп. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу в порядку, визначеному законодавством, мають право запитувати і вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов’язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи. Платник податків зобов’язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов’язані з предметом перевірки. Такий обов’язок виникає у платника податків після початку перевірки (п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу). Водночас згідно з п. 85.3 цієї статті документи, що містять комерційну таємницю або є конфіденційними, передаються окремо із зазначенням посадової (службової) особи, яка їх отримала. Про поняття інформації, яка є конфіденційною, та документи, що містять комерційну таємницю, а також порядок надання посадовим (службовим) особам контролюючих органів таких документів у ході перевірки йтиметься у цій статті.

Конфіденційна інформація

За порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Так, інформацією з обмеженим доступом відповідно до ст. 21 Закону про інформацію є конфіденційна, таємна та службова інформація.

Закон про інформацію визначає конфіденційною інформацію про фізичну особу, а також інформацію, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб’єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку згідно з передбаченими нею умовами, а також в інших випадках, визначених законом. Відносини, пов’язані з правовим режимом такої інформації, регулюються законом.

Комерційна таємниця

Визначення інформації, яка може бути комерційною таємницею, наведено у ст. 505 Цивільного кодексу, а саме: це інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які зазвичай мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв’язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.

Проте існують обмеження строку чинності права інтелектуальної власності на комерційну таємницю, що відповідно до ст. 508 Цивільного кодексу обмежується строком існування сукупності ознак комерційної таємниці, встановлених частиною першою ст. 505 цього Кодексу.

Комерційною таємницею можуть бути визнані також відомості, пов’язані з виробництвом, технологією, управлінням, фінансовою та іншою діяльністю суб’єкта господарювання, що не є державною таємницею, розголошення яких може завдати шкоди інтересам суб’єкта господарювання. Склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, спосіб їх захисту визначаються суб’єктом господарювання відповідно до закону (ст. 36 Господарського кодексу).

Отже, власник інформації, який володіє, користується або розпоряджається нею на законних підставах, має право віднести зазначену інформацію до конфіденційної або комерційної таємниці із врахуванням критеріїв, передбачених чинним законодавством, та встановити режим і порядок її використання та поширення.

Відомості, що не є комерційною таємницею

СхемаЧинним законодавством передбачено положення щодо відомостей, які не становлять комерційної таємниці, а також не можуть бути віднесені до інформації з обмеженим доступом.

Так, постановою № 611 встановлено, що дані, необхідні для перевірки обчислення і сплати податків та інших обов’язкових платежів, не є комерційною таємницею і платники податків зобов’язані подавати зазначені відомості контролюючим органам відповідно до чинного законодавства за їх вимогою.

Крім того, до інформації з обмеженим доступом не може бути віднесено відомості щодо діяльності державних та комунальних унітарних підприємств, господарських товариств, у статутному капіталі яких понад 50 % акцій (часток) належать державі або територіальній громаді, а також господарських товариств, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких належать господарському товариству, частка держави або територіальної громади в якому становить 100 %, що підлягають обов’язковому оприлюдненню відповідно до закону (п. 51 частини четвертої ст. 21 Закону про інформацію).

Таким чином, платник податків зобов’язаний у терміни, визначені п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу, надати посадовим (службовим) особам контролю­ючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов’язані з предметом перевірки, у тому числі документи, які містять конфіденційну інформацію або комерційну таємницю.

Право платника податків на нерозголошення контролюючим органом (посадовими особами) відомостей про такого платника без його письмової згоди та відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, державну, комерційну чи банківську таємницю та стали відомі під час виконання посадовими особами службових обов’язків, крім випадків, коли це прямо передбачено законами, закріп­лено в пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Податкового кодексу.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

Господарський кодекс — Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV. Податковий кодекс — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI. Цивільний кодекс — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV. Закон про інформацію — Закон України від 02.10.92 р. № 2657-XII «Про інформацію». Постанова № 611 — постанова Кабінету Міністрів України від 09.08.93 р. № 611 «Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці»

«Гарячі лінії»

Дата: 26 жовтня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42