Бухоблік

Розстрочення та відстрочення: зміна строку сплати зобов’язань і боргу

02.12.2016 / 15:40

Відповідно до Податкового кодексу податковий обов’язок є безумовним і першочерговим щодо інших неподаткових обов’язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.  
Наслідком невиконання податкового обов’язку щодо сплати самостійно задекларованих податкових зобов’язань або належним чином узгоджених у встановленому порядку грошових зобов’язань є виникнення податкового боргу. Проте існують випадки, коли з огляду на об’єктивні причини виконати податковий обов’язок щодо сплати податків та зборів у законодавчо встановлені строки неможливо.
З метою попередження негативних проявів, пов’язаних із невиконанням податкового обов’язку щодо сплати податків та зборів, податковим законодавством передбачено механізм зміни строку сплати податку та збору, який спрямовано на недопущення виникнення у платника податків податкового боргу в результаті несплати узгоджених грошових зобов’язань або попередження зростання суми наявного податкового боргу, а також незастосування заходів стягнення (погашення) такого боргу.
Розглянемо основні моменти процедури розстрочення та відстрочення детальніше.

Які платежі підлягають розстроченню (відстроченню)

Виходячи з вимог ст. 100 Податкового кодексу розстрочення (відстрочення), що є перенесенням строків сплати, надається на грошові зобов’язання або податковий борг платника податків під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному п. 129.4 ст. 129 цього Кодексу.

Основні поняття
Згідно з визначенням понять, наведених у п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу:
податкове зобов’язання
— сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (пп. 14.1.156);
грошове зобов’язання платника податків — сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов’язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (пп. 14.1.39);
податковий борг — сума узгодженого грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання (пп. 14.1.175).

Розстроченню (відстроченню) підлягають суми:

  • грошових зобов’язань, строк сплати яких не настав;
  • узгоджених і несплачених грошових зобов’я­зань — податкового боргу.

Розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) надається за:

  • податками, зборами;
  • штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);
  • пенею.

Розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) може надаватися платникам податків, які одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єк­том оподаткування згідно з Податковим кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов’язок зі сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом:

  • фізичним особам (резидентам, нерезидентам);
  • юридичним особам (резидентам, нерезидентам);
  • відокремленим підрозділам юридичних осіб.

Право на розстрочення (відстрочення) платежів

Відповідно до вимог Податкового кодексу платник податків має право одержувати відстрочення, розстрочення сплати податків або податковий кредит в порядку і на умовах, установлених цим Кодексом (пп. 17.1.5 п. 17.1 ст. 17), а контролюючі органи мають право приймати рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу (пп. 20.1.29 п. 20.1 ст. 20).

Згідно з п. 100.2 ст. 100 Податкового кодексу платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу.

Наявність розстрочення (відстрочення) грошового зобов’язання (податкового боргу) з одного податку, збору, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), пені не обмежує платника податків на отримання наступного розстрочення (відстрочення) грошового зобов’язання (податкового боргу) з інших податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), пені.

Форми зміни строку сплати

Статтею 32 Податкового кодексу передбачено, що зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на пізніший строк.

Строки сплати податку та збору можуть змінюватися у формі відстрочення та/або розстрочення.

Розстрочення грошових зобов’язань (податкового боргу) можна розглядати як надання контролюючим органом платнику податків бюджетного кредиту на основну суму його грошових зобов’язань (податкового боргу) на умовах податкового кредиту, за якими основна сума кредиту та нараховані на неї проценти погашаються рівними частками починаючи з місяця, що настає за тим місяцем, у якому прийнято рішення про надання такого розстрочення.

Відстрочення грошових зобов’язань (податкового боргу) можна розглядати як перенесення сплати основної суми грошових зобов’язань (податкового боргу) платника податків на умовах податкового кредиту, за якими основна сума грошових зобов’я­зань (податкового боргу) та нараховані на неї проценти сплачуються рівними частками починаючи з будь-якого податкового періоду, визначеного відповідним контролюючим органом, але не пізніше закінчення 12 календарних місяців з моменту виникнення такого податкового зобов’язання, або одноразово у повному обсязі. Переважно відстрочення надається у випадках настання обставин непереборної сили.

Отже, між формами зміни строку сплати податку та збору існують відмінності, а саме:

  • відстрочення — перенесення граничного строку сплати повної суми податку на пізніший строк або іншими словами — розподіл суми платежу на декілька термінів сплати, починаючи з будь-якого місяця, що настає за місяцем прийняття рішення, але строк сплати першої частини не повинен перевищувати 12 календарних місяців з моменту виникнення відповідного податкового зобов’язання, або сплата платежу в повному обсязі одноразово у пізніший термін;
  • розстрочення — розподіл суми платежу на декілька термінів сплати, перший строк сплати починається з місяця, що настає за місяцем прийняття рішення, або розподіл суми податку на певні частини із встановленням строків сплати цих частин.

При цьому платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов’язання.

Також відповідно до пп. 56.17.5 п. 56.17 ст. 56 Податкового кодексу процедура адміністративного оскарження закінчується днем звернення платника податків до контро­люючого органу із заявою про розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань, що оскаржувались.

Отже, відстрочення (розстрочення) платежу до бюджету можна розглядати як один із ефективних методів податкового планування, що дає змогу легально перенести сплату такого платежу на пізніші терміни. Завдяки цьому у платника податків з’являється можливість спрямувати тимчасово вивільнені у поточному періоді власні кошти на господарські або інші потреби.

Також існує схожість між правовою регламентацією розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) і кредитного договору у цивільному праві. Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язу­ється надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов’я­зується повернути кредит та сплатити проценти.

Однак у випадку отримання відстрочення (розстрочення) сплати податку платник податків не отримує коштів взагалі, а лише здобуває право залишити суму коштів, що підлягає сплаті як податок, у своєму користуванні.

Процедурні моменти розстрочення (відстрочення) грошового зобов’язання (податкового боргу) встановлено наказом № 574.

Ініціювання розстрочення (відстрочення)

Для ініціювання отримання розстрочення або відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу платник податків звертається до органу ДФС за місцем свого податкового обліку або за місцем обліку такого грошового зобов’язання чи податкового боргу із письмовою заявою, форму якої встановлено додатком 1 до наказу № 574.

У заяві обов’язково зазначаються:

  • суми податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), пені, сплату яких платник податків просить розстрочити або відстрочити. При цьому суми, термін сплати яких ще не настав, а також термін сплати яких уже минув, зазначаються окремо;
  • строк розстрочення або відстрочення;
  • періоди сплати.

Невід’ємною частиною заяви є економічне обґрунтування, яке складається з:

  • переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин;
  • аналізу фінансового стану;
  • графіка погашення розстрочених або відстрочених сум платежів;
  • розрахунків прогнозних доходів платника, що гарантують виконання графіка погашення.

Розгляд заяви

Заява платника податків щодо надання розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань або податкового боргу розглядається протягом 30 календарних днів з дати її подання.

За результатами розгляду заяви платника податків керівник (його заступник) органу ДФС:

  • приймає рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу), що оформляється на бланку відповідного органу ДФС, за формою, встановленою додатком 2 до наказу № 574, або
  • відмовляє платнику податків у розстроченні (відстроченні) в письмовій формі з викладенням причин відмови.

При прийнятті рішення про розстрочення (відстрочення) конт­ролюючим органом вищого рівня (обласного чи центрального) контролюючий орган за місцем обліку платника податків або за місцем обліку його грошових зобов’язань (податкового боргу) протягом 10 календарних днів:

  • розглядає заяву платника;
  • здійснює аналіз його фінансового стану;
  • формує відповідний висновок про можливість надання розстрочення (відстрочення);
  • надсилає на адресу контролюючого органу вищого рівня такий висновок разом з копіями документів, доданих платником до заяви.

При цьому рішення ДФС України приймається протягом 10 календарних днів.

Умови для прийняття рішення

Згідно з постановою № 1235 підставою для:

  • розстрочення грошових зобов’язань (податкового боргу) платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, перелік яких визначено цією постановою;
  • відстрочення грошових зобов’язань (податкового боргу) платника податків є надання ним доказів, які свідчать про наявність дії обставин непереборної сили, що призвели до загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, перелік яких визначено цією постановою.

Також загальним доказом для прийняття рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов’язань (податкового боргу) вважається наявність економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов’язань (податкового боргу) та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення (відстрочення), протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

Особливості відстрочення платежів

Платники податків, у яких у зв’язку з форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) існує ймовірність несвоєчасної сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) або взагалі відсутня можливість їх сплати, мають право на отримання відстрочення (розстрочення) таких грошових зобов’язань (податкового боргу).

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов’язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна загроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються Торгово-промисловою палатою України (або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами), які видають сертифікат про такі обставини.

Повноваження органів ДФС

Згідно зі ст. 100 Податкового кодексу розстроченням (відстроченням) грошових зобов’язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов’язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному п. 129.4 ст. 129 цього Кодексу.

Розстрочення (відстрочення) платежу надається у кожному окремому випадку залежно від суми грошових зобов’язань або податкового боргу конт­ролюючими органами відповідних рівнів:

Повноваження з прийняття рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань або податкового боргу за загальнодержавними податками та зборами, місцевими податками в межах одного бюджетного року покладаються на керівника (його заступника) органу ДФС.

Особливістю прийняття окремих рішень:

  • за місцевими податками є те, що такі рішення підлягають затвердженню фінансовим органом місцевого органу виконавчої влади, до бюджету якого зараховуються такі місцеві податки чи збори;
  • за загальнодержавними податками та зборами, що виходить за межі одного бюджетного року та/або більше бюджетних років, є те, що такі рішення приймаються керівником (його заступником) ДФС України (центрального апарату), про що повідомляється Мінфін України.

Рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) складається:

  • у двох примірниках, якщо таке рішення приймається органом ДФС за місцем обліку такого платника податків (за місцем обліку такого грошового зобов’язання (податкового боргу)): перший — для платника податків, другий — для контролюючого органу;
  • у трьох примірниках, якщо рішення про розстрочення (відстрочення) приймається контролюючим органом вищого рівня: перший — для платника податків, другий — для контролюючого органу за місцем реєстрації такого платника податків (за місцем обліку такого грошового зобов’язання (податкового боргу)), третій — для контролюючого органу, який приймає рішення.

Прийняті контролюючими органами рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) підлягають реєстрації в день прийняття або отримання їх в електронному вигляді у відповідному журналі, форму якого передбачено додатком 3 до наказу № 574. Журнал реєстрації ведеться підрозділом контролюючого органу, до компетенції якого належать питання розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу).

Контролюючі органи за місцем реєстрації платника податків (за місцем обліку грошового зобов’язання (податкового боргу) реєструють не лише прийняті безпосередньо ними рішення, а й рішення контролюючих органів вищих рівнів стосовно платників податків, які перебувають у них на обліку.

За загальними правилами розстрочення (відстрочення) надається окремо за кожним податком, збором, штрафною (фінансовою) санкцією, пенею.

У разі якщо строк сплати грошових зобов’язань (податкового боргу) за окремими податками, зборами, штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), пенею та строк їх розстрочення (відстрочення) збігаються, може прийматися одне рішення про розстрочення (відстрочення) із зазначенням таких податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), пені окремими рядками.

Рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) приймається контролюючим органом на суму, визначену у гривнях з двома десятковими знаками.

Визначення сум грошових зобов’язань (податкового боргу), що підлягають розстроченню (відстроченню), здійснюється за даними інформаційних систем органів ДФС.

Укладення договору

Після прийняття або отримання рішення контролюючий орган за місцем реєстрації платника податків (або за місцем обліку його грошового зобов’язання (податкового боргу)) укладає з таким платником податків договір про розстрочення (відстрочення) за формою, наведеною у додатку 4 до наказу № 574.

У договорі про розстрочення (відстрочення) зазначаються:

  • назва та вид платежу;
  • код класифікації доходів бюджету;
  • сума розстроченого (відстроченого) грошового зобов’язання (податкового боргу);
  • термін розстрочення (відстрочення);
  • терміни сплати зазначених сум;
  • права та обов’язки платника податків і органу ДФС;
  • умови дії прийнятого рішення та укладеного договору.

Відомості про укладений договір вносяться до журналу реєстрації надання розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу), які переносяться до інформаційних систем органів ДФС.

Строк дії розстрочення (відстрочення) грошового зобов’язання починається з дати, визначеної законом для сплати податку, збору, платежу, які передбачено розстрочити (відстрочити), та закінчується датою, зазначеною у договорі, за винятком випадків дострокового погашення такого грошового зобов’язання.

Строк дії договору починається з дати його підписання.

Якщо на дату підписання договору про розстрочення (відстрочення) суми грошових зобов’язань (податкового боргу) платника податків було частково погашено, то в договорі зазначається сума грошового зобов’язання (податкового боргу), передбаченого в інформаційних системах органів ДФС на дату підписання договору.

На розстрочені (відстрочені) грошові зобов’язання (податковий борг) пеня та штрафи не нараховуються з дати укладання (підписання) договору до закінчення строку дії договору про розстрочення (відстрочення) грошового зобов’язання (податкового боргу).

Основною умовою надання та дії розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) є недопущення утворення платником податків нового податкового боргу, а саме:

  • обов’язкова сплата всіх поточних платежів;
  • своєчасна сплата чергової частки розстроченої (відстроченої) суми;
  • своєчасна сплата нарахованих на таку суму процентів.

Сплата розстрочених (відстрочених) сум

Зарахування розстрочених (відстрочених) сум грошових зобов’язань (податкового боргу) та процентів, нарахованих на такі суми, здійснюється за кодами класифікації доходів бюджету за платежами (податками, зборами, штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), пенею), за якими надано розстрочення (відстрочення) грошового зобов’язання (податкового боргу).

Якщо в період терміну дії розстрочення (відстрочення) вносяться зміни або доповнення до класифікації доходів бюджету, затвердженої наказом № 11, то відповідні зміни відображаються в змінах та доповненнях до договору про розстрочення (відстрочення).

Нарахування та сплата процентів

Встановлення у податковому законодавстві розміру процентів, який дорівнює розміру пені, що нараховується на суму непогашеного у строк податкового зобов’язання, є своєрідною компенсацією втрат відповідного бюджету від несвоєчасного надходження сум податкових зобов’язань.

Нарахування процентів здійснюється у день фактичного погашення розстроченого (відстроченого) грошового зобов’язання (податкового боргу) (його частини) за весь період користування розстроченням (відстроченням).

Нарахування процентів розпочинається наступного дня після початку дії розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) та наступного дня після граничного строку сплати чергової частки розстроченого (відстроченого) грошового зобов’язання (податкового боргу).

Платник податків самостійно розраховує суму процентів на розстрочене (відстрочене) грошове зобов’язання (податковий борг) (його частку), яка сплачується одночасно зі сплатою розстроченої (відстроченої) або чергової частини розстроченої (відстроченої) суми у строки, визначені у відповідному договорі.

Розмір процентів не може бути меншим ніж 120 % річних облікової ставки Нацбанку України, що діє на перший день надання розстрочення (відстрочення) сплати грошового зобов’язання (податкового боргу) (день сплати попередньої частки розстроченого (відстроченого) податкового зобов’язання (боргу) або на день його (його частини) погашення (день прийняття рішення про скасування розстрочення (відстрочення)), залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою.

Одноденний розмір процентів при розрахунку округлюється до другого знака після коми в загальному порядку арифметичного округлення.

Надміру сплачені суми процентів можуть зараховуватися в рахунок сплати грошового зобов’язання (податкового боргу) з податку, збору (обов’язкового платежу), на які такі суми процентів нараховані.

Якщо до складу розстроченої (відстроченої) суми входить пеня, то для розрахунку процентів береться сума за вирахуванням суми пені.

Дострокове розірвання договору

Підставою для дострокового розірвання договору є рішення про скасування раніше прийнятого рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу). 

Договір про розстрочення (відстрочення) може бути достроково розірвано.

Рішення про скасування розстрочення (відстрочення) грошового зобов’язання (податкового боргу) оформляється на бланку відповідного контролюючого органу за формою, наведеною у додатку 5 до наказу № 574.

При цьому рішення про розстрочення (відстрочення) скасовується в повному обсязі (за всіма платежами) з одночасним проведенням нарахування процентів за фактичний строк користування розстроченням (відстроченням).

З дня, що настає за днем розірвання договору, на розстрочені (відстрочені) суми, що залишились несплачені, нараховуються пеня та штраф у розмірах, передбачених Податковим кодексом.

З дня дострокового розірвання договору платник податків зобов’язаний сплатити невнесену суму розстрочених (відстрочених) грошових зобов’язань (податкового боргу) та суму процентів, нарахованих за фактичний строк дії розстрочення (відстрочення).

Розстрочені (відстрочені) суми грошових зобов’язань (податкового боргу) та суми нарахованих процентів, що залишилися несплачені на день прийняття рішення про скасування розстрочення (відстрочення), стягуються у порядку, встановленому законодавством для стягнення податкового боргу.

Рішення про скасування розстрочення (відстрочення) та дострокове розірвання договору за ініціативою контролюючого органу може бути оскаржене у порядку, встановленому Податковим кодексом для оскарження рішень контролюючого органу щодо нарахованої суми грошових зобов’язань.

Рішення про скасування

З ініціативи контролюючого органу, що уклав договір про розстрочення (відстрочення), контролюючий орган вищого рівня, який прийняв рішення про розстрочення (відстрочення) грошового зобов’язання (податкового боргу), приймає рішення про скасування розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу), про що повідомляє платника податків та відповідний контролюючий орган, який на підставі відповідного рішення розриває договір розстрочення (відстрочення).

Рішення про скасування раніше прийнятого рішення про розстрочення (відстрочення) грошового зобов’язання (податкового боргу) та дострокове розірвання договору приймаються одночасно.

До журналу реєстрації надання розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) вносяться:

  • номер, дата рішення про скасування розстрочення (відстрочення);
  • сума розстрочення (відстрочення), яку скасовано.

На розстрочені (відстрочені) грошові зобов’язання (податковий борг) пеня та штрафи не нараховуються з дати укладання (підписання) договору про розстрочення (відстрочення) і до закінчення строку його дії.

Дострокове погашення

Платник податків має право достроково погасити розстрочену (відстрочену) суму грошового зобов’язання (податкового боргу) або її частину разом із сумою нарахованих на цю суму процентів.

Дострокове погашення розстрочених (відстрочених) сум та нарахованих на них процентів може здійснюватися:

  • за рахунок наявної сплати;
  • без наявної сплати за рахунок:
  • переплати, яка обліковувалась в інформаційних системах органів ДФС внаслідок надмірної сплати платежів до бюджету або виникла внаслідок подання платником податків податкової звітності з показниками зменшення раніше визначених податкових зобов’язань;
  • списання;
  • скасування грошових зобов’язань (податкового боргу);
  • сум бюджетного відшкодування.

Для документального оформлення дострокового погашення розстрочених (відстрочених) сум платник податків не пізніше третього робочого дня за днем дострокового погашення повинен звернутися до органу ДФС, який укладав з ним договір про розстрочення (відстрочення), із заявою про скорочення термінів дії розстрочення (відстрочення) внаслідок дострокового виконання зобов’язань з обов’язковим визначенням сум та реквізитів документа про дострокове погашення.

Після перевірки даних, викладених у заяві, яка проводиться не пізніше дня, що настає за днем подання такої заяви до контро­люючого органу, вносяться відповідні зміни до договору про розстрочення (відстрочення).

Внесення таких змін до договору про розстрочення (відстрочення) та журналу здійснюється не пізніше дня, що настає за днем проведення перевірки даних, викладених у заяві.

Відомості про внесені зміни та доповнення до договору про розстрочення (відстрочення) вносяться до журналу реєстрації надання розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) та автоматично переносяться до інтегрованої картки платника.

При достроковому погашенні у повному обсязі розстрочених (відстрочених) сум грошових зобов’язань (податкового боргу) та внесенні до договору відповідних змін договір припиняє дію як повністю виконаний.

Перенесення термінів сплати

У період дії розстрочення (відстрочення) платник податків має право порушувати перед контролюючим органом питання про перенесення термінів сплати частки розстроченої (відстроченої) суми в межах граничних строків сплати таких сум у разі виникнення тимчасових фінансових або інших ускладнень з незалежних від нього причин.

Для цього платник податків має подати заяву про перенесення термінів погашення платежу до контролюючого органу, з яким укладено договір про розстрочення (відстрочення).

Рішення про перенесення раніше визначених термінів сплати розстрочених (відстрочених) сум може бути прийнято тільки за умови погодження цього питання з контролюючим органом, який приймав рішення про розстрочення (відстрочення). Рішення про перенесення раніше визначених термінів сплати розстрочених (відстрочених) сум з місцевих податків і зборів має узгоджуватися також із фінансовим органом місцевого органу виконавчої влади.

При цьому контролюючий орган, який укладав договір про розстрочення (відстрочення), вносить до нього відповідні зміни та доповнення, які переносяться до журналу та інтегрованої картки платника.

Зміна місця обліку

При переведенні платника податків до іншого контролюючого органу, у тому числі до інспекції (підрозділу) з обслуговування великих платників податків, за платником зберігається право на розстрочення (відстрочення) грошового зобов’язання (податкового боргу), надане за попереднім місцем обліку платника.

Підставою для обліку розстрочення (відстрочення) є договір, укладений за попереднім місцем обліку, якщо строк дії такого договору на дату реєстрації за новим місцем обліку не закінчився.

Контролюючий орган за місцем попереднього обліку платника податків надсилає контролюючому органу за новим місцем обліку платника податків засвідчені в установленому законодавством порядку копії рішень та договорів про розстрочення (відстрочення) та надає інформацію щодо виконання платником зобов’язань за цими договорами. Такі документи є підставою для відображення рішень, договорів та сум розстрочень (відстрочень) за новим місцем обліку платника податків.

Статус розстроченого (відстроченого) податкового боргу

Статтями 31, 37 та 38 Податкового кодексу передбачено, що податковий обов’язок припиняється його виконанням, яке відбувається шляхом сплати в повному обсязі відповідних сум податкових зобов’язань у встановлений податковим законодавством строк. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Отже, грошове зобов’язання у разі його несплати набуває статусу податкового боргу, який може бути лише сплаченим платником податків самостійно або погашеним за допомогою контролюючого органу.

Виходячи з вимог пунктів 56.11 та 56.15 ст. 56 Податкового кодексу статус податкового боргу може змінюватися лише у випадку оскарження платником податків у встановленому законодавством порядку грошових зобов’язань, що визначені контролю­ючим органом (до дня закінчення процедури оскарження).

Грошове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, не підлягає оскарженню.

Отже, податковий борг, що виник за самостійно задекларованими податковими зобов’я­заннями, не підлягає оскарженню і взагалі не може змінювати статус на грошові зобов’язання.

Не застосування до платника податків у період розстрочення (відстрочення) податкового боргу заходів з погашення (стягнення) такого боргу потребує перенесення строку сплати такого податкового боргу на пізніші строки та відповідне відображення таких сум в інформаційних системах органів ДФС.

Отже, розстрочення (відстрочення) сум податку не вважається його сплатою, а є лише перенесенням (зміною) строків сплати такого податку на пізніший період. Тому розстрочений (відстрочений) податковий борг до його повного погашення залишається у такому стані.

Окремі випадки розстрочення (відстрочення)

Розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань або податкового боргу в ме­жах процедури відновлення платоспроможності боржника здійснюються відповідно до законодавства з питань банкрутства.

Законом № 2343 визначено, що заходами з відновлення платоспроможності боржника можуть бути, зокрема, відстрочка та/або розстрочка платежів або прощення (списання) частини боргів, про що укладається мирова угода.

Такі заходи можливо реалізувати лише в передбаченому планом санації порядку та обсязі. При цьому план санації розроб­ляється арбітражним керуючим та/або іншими особами, погоджується комітетом кредиторів та затверджується господарським судом.

Під мировою угодою у справі про банкрутство слід розуміти домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та/або розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін. Мирову угоду може бути укладено на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство.

Мирова угода є зручним інструментом у випадках, коли з вагомих причин необхідно зберегти боржника, відновивши його платоспроможність.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

Податковий кодекс — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI. Цивільний кодекс — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV. Закон № 2343 — Закон України від 14.05.92 р. № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Постанова № 1235 — постанова Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. № 1235 «Про затвердження переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин». Наказ № 11 — наказ Мінфіну України від 14.01.2011 р. № 11 «Про бюджетну класифікацію». Наказ № 574 — наказ Міндоходів України від 10.10.2013 р. № 574 «Про затвердження Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) платників податків». Порядок № 442 — Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Мінфіну України від 07.04.2016 р. № 422