Оплата праці

Додаткова відпустка одиноким матерям

02.12.2016 / 16:31

Законодавством України передбачено цілу низку пільг і різних гарантій для сімей з дітьми. Особливу увагу з боку держави приділено жінкам, які самостійно виховують дітей.
Так, відповідно до ст. 19 Закону про відпустки, зокрема, одиноким матерям надається щороку додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів.
Водночас досить часто виникають проблеми з підтвердженням права на додаткову оплачувану відпустку одиноким матерям. Які саме, дізнаємось з цієї статті.

Одинока мати має право на додаткову відпустку тривалістю 10 календарних днів. У разі якщо жінка має декілька підстав, визначених ст. 19 Закону про відпустки, то загальна тривалість такої відпустки не може перевищувати 17 календарних днів. При цьому кожну підставу слід вважати окремою підставою.

Наприклад, одинока мати, яка виховує двох дітей віком до 15 років, має право на додаткову відпустку на дітей за двома підставами: як «одинока мати» та як «жінка, яка має двох або більше дітей віком до 15 років» тривалістю 17 календарних днів.

Згідно з п. 9 постанови № 9 одинокою матір’ю слід вважати жінку, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує і утримує дитину сама.

Тобто якщо жінка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за її вказівкою, або жінка є вдовою, то вона має право на додаткову оплачувану відпустку.

Проте виникає проблема з наданням такої відпустки розлученій жінці та жінці, яка народила дитину, не перебуваючи у зареєстрованому шлюбі, але при цьому батько визнав дитину.

Зазначимо, що ст. 157 Сімейного кодексу установлено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов’язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Статтею 158 цього Кодексу передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.

У разі ухилення батька від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини мати має право звернутися до суду з позовом про позбавлення його батьківських прав.

Для підтвердження права на додаткову оплачувану відпустку розлученій жінці (жінці, яка народила дитину, не перебуваючи у зареєстрованому шлюбі, але при цьому батько визнав дитину) необхідно роботодавцю пред’явити будь-який офіційно складений, оформлений та засвідчений в установленому порядку документ, у якому з достатньою достовірністю підтверджується відсутність участі батька у вихованні дитини.

Зокрема, одним з таких документів, наприклад, може бути: рішення суду про поз­бавлення відповідача батьківських прав; ухвала суду або постанова слідчого про розшук відповідача у справі за позовом про стягнення аліментів; акт, складений соціально-побутовою комісією, створеною первинною профспілковою організацією чи будь-якою іншою комісією, утвореною на підприємстві, в установі, організації або акт дослідження комітетом самоорганізації населення, в якому зі слів сусідів (за наявності їх підписів у акті) підтверджується факт відсутності участі батька у вихованні дитини; довідка зі школи про те, що батько не бере участі у вихованні дитини (не спілкується з вчителями, не забирає дитину додому, не бере участі в батьківських зборах) тощо.

Це означає, що для отримання додаткової оплачуваної відпустки розлучена жінка (жінка, яка народила дитину, не перебуваючи у зареєстрованому шлюбі, але при цьому батько визнав дитину) має надати роботодавцю один із вищезазначених або будь-який інший документ, що підтверджує відсутність участі батька у вихованні дитини. При цьому факт утримання (аліменти) для надання такої відпустки значення не має.

Слід зауважити, що укладення жінкою повторного шлюбу з чоловіком, який не усиновив дитину (дітей), не є підставою для відмови в наданні додаткової оплачуваної відпустки, оскільки ст. 260 Сімейного кодексу передбачено, що якщо мачуха, віт­чим проживають однією сім’єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.

Тобто зазначеною нормою передбачено право мачухи, вітчима, а не обов’язок брати участь у вихованні малолітніх, неповнолітніх пасинка, падчерки.

Таким чином, жінка, яка повторно уклала шлюб з чоловіком, який не усиновив дитину (дітей), має право на додаткову оплачувану відпустку за підставою «одинока мати», якщо надасть роботодавцю один із вищезазначених або будь-який інший документ, що підтверджує відсутність участі батька у вихованні дитини.

Достатність і достовірність документів щодо відсутності участі батька у вихованні дитини роботодавець визначає самостійно.

Зазначена відпустка є соціальною і надається в будь-який час календарного року незалежно від відпрацьованого часу та часу народження дитини, до чи після. Також не втрачається право на таку відпустку в році досягнення дитиною граничного віку для її надання.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

Сімейний кодекс — Сімейний кодекс України від 10.01.2002 р. № 2947-III. Закон про відпустки — Закон України від 15.11.96 р. № 504/96-ВР «Про відпустки». Постанова № 9 — постанова Пленуму Верховного Суду України від 06.11.92 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»

«Гарячі лінії»

Дата: 3 серпня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00