Юридична практика

Коли операцію не буде визнано господарською

12.12.2016 / 09:17

Судом касаційної інстанції при розгляді справ щодо правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень про визначення суми грошового зобов’язання взято до уваги, що наявні у матеріалах справи докази не підтверджують реальність спірних господарських операцій, оскільки в таких операціях не враховано реальний час їх здійснення, місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які є економічно необхідними для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність належних умов для результатів відповідної господарської та економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів.

Судове рішення

Як встановлено судами у справі № 804/7266/14, ПП «А» звернулось у травні 2014 р. до суду з адміністративним позовом до ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.12.2013 р.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення зазначених судів та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. ПП «А» вважає, що рішення судами першої та апеляційної інстанцій було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що у грудні 2013 р. контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «A» щодо дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ у взаємовідносинах з ТОВ «П» у серпні 2013 р. та відображення їх в податковому обліку, результати якої оформлено актом від 10.12.2013 р., яким зафіксовано встановлені перевіркою порушення вимог п. 180.1 ст. 180, п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, пунктів 198.1 — 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит з ПДВ за серпень 2013 р. на загальну суму ПДВ у розмірі 126 209,38 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішен­­ня  від 18.12.2013 р., яким позивачу збільше­­но суму грошового зобов’язання з ПДВ за основ­ним платежем у розмірі 126 209,38 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 31 552 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи спір по суті та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з таких мотивів.

Згідно з п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу об’єктом оподаткування є операції платників податків з постачання товарів, послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Кодексу датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку — дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої — дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів — дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг — дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім ПДВ та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками — суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Положеннями п. 198.2 цієї статті визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (конт­рактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як установлено ст. 1 Закону про бух­облік, первинний документ — це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти їх здійснення. Первинні документи має бути складено під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо — безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум ПДВ до податкового кредиту є факт їх придбання з метою використання в господарській діяльності.

З огляду на викладене за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначено для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть відноситися до складу податкового кредиту з ПДВ.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що основним видом діяльності ПП «A» є оптова торгівля твердим, рідким, газо­подібним паливом і аналогічними продуктами. При цьому судами встановлено, що у періоді, який перевіряється, позивач не мав власних офісних та складських приміщень, проте для здійснення фінансово-господарської діяльності ПП «А» укладено договори оренди складського та офісного приміщення, зокрема: за договором оренди від 01.06.2012 р., укладеним з ПП «Б» (орендодавець), термін якого тривав до 01.06.2015 р., позивач взяв у користування площу в розмірі 45 м2, що знаходиться на другому поверсі приміщення; за договором оренди від 05.06.2012 р., укладеним з ПП «П» (орендодавець), позивач взяв у користування площу складу паливно-мастильних матеріалів (ПММ) у розмірі 12 м2.

При  розгляді справи судами встановлено, що у періоді, який перевіряється, позивач (покупець) мав господарські взаємовідносини з TOB «П» (постачальник) за договором поставки продукції виробничо-технічного призначення від 31.07.2013 р., за умовами якого постачальник зобов’язується поставити пальне та мастильні матеріали (товар) у кількості й асортименті, зазначених у супровідних документах, якими є рахунок-фактура, видаткова накладна, податкова накладна, а покупець в свою чергу зобов’язується прийняти товар за кількістю та якістю і оплатити у строки, зазначені в договорі. Якість товару повинна відповідати ДСТУ, що засвідчується сертифікатом якості заводу-виробника на кожний вид і партію товару.

На підтвердження реального здійснення спірних господарських операцій, обумовлених спірними правочинами, позивачем долучено до матеріалів справи копії договорів, податкових накладних, рахунків-фактур, платіжних доручень щодо розрахунків за поставлений товар, які здійснено шляхом передоплати.

Так, при дослідженні зазначених документів під час перевірки встановлено, що в податковій декларації з ПДВ ПП «A» за серпень 2013 р. за розшифровками податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів було виявлено різницю між сумою податкових зобов’язань та сумою податкового кредиту з ПДВ, яка становить 66 562 грн.

Відповідно до розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток № 5 до декларації з ПДВ) загальна сума податкового кредиту за взаємовідносинами з контрагентом TOB «П» становить 126 209,38 грн.

Крім того, перевіркою встановлено, що фактичне відвантаження продукції не підтверджується видатковими накладними (позивачем не надано для перевірки видаткові та товарно-транспортні накладні).

Так, оскільки позивачем не було підтверджено фактичне відвантаження продукції видатковими і товарно-транспортними накладними, які під час перевірки не було надано контролюючому органу, про що свідчить акт перевірки від 10.12.2013 р., судами правильно за­уважено, що згідно з п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу ці документи були відсутні у позивача на час складання такої звітності.

Водночас у ході розгляду справи судами встановлено, що постачання нафтопродуктів здійснювалось перевізником ПП «Д» за рахунок позивача зі складу постачальника на склад ПП «А».

Однак колегія суддів погодилась з позицією судів попередніх інстанцій, що факт поставки нафтопродуктів зазначеним перевізником зі складу постачальника на склад ПП «А» та зберігання продукції в обсягах (л), зазначених в товарно-транспортних накладних від 12.08.2013 р., від 14.08.2013 р., від 21.08.2013 р., є сумнівним, оскільки площа під офіс не дає змоги забезпечити зберігання ПММ у зазначених обсягах.

Крім того, не знайшов свого підтвердження факт зберігання пального в автобензовозах на земельній ділянці площею 100 м2.

Отже, колегія суддів погодилась з виснов­ками судів попередніх інстанцій, що наявними у матеріалах справи доказами не підтверджено реальність спірних господарських операцій, оскільки такі операції не підтверджуються щодо врахування реального часу їх здійснення, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які є економічно необхідними для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність належних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правову оцінку обставин у справі надано правильно, тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

Податковий кодекс — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI. Закон про бухоблік — Закон України від 16.07.99 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»