ПДФО

Податкова соціальна пільга

16.01.2017 / 16:12

Законом про Держбюджет-2017 закладено соціальні показники, на основі яких розраховується, зокрема, податкова соціальна пільга (далі — ПСП). За якими умовами у 2017 р. застосовуватиметься ПСП та хто на неї може розраховувати, читайте у цьому матеріалі.

Умови застосування пільги

ПСП передбачено для будь-якого платника податку в розмірі, що дорівнює 50 % прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленого законом на 1 січня звітного податкового року (пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 Податкового кодексу).

Статтею 7 Закону про Держбюджет-2017 визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01.01.2017 р. становить 1 600 грн. З урахуванням зазначеного протягом 2017 р. розмір «загальної» ПСП становитиме 800 грн.

Незважаючи на збільшення впродовж року розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, будь-який платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму ПСП у розмірі, що дорівнює 50 % прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленого законом на 1 січня звітного податкового року, тобто протягом звітного податкового року розмір цієї пільги залишається незмінним.

Граничний розмір доходу для отримання пільги

ПСП застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 грн (у 2017 р. — 2 240,00 грн) (табл. 1).

Таблиця 1

Норма Податкового кодексу

Показник

2017 р. (грн)

 

Прожитковий мінімум для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року (далі — ПМ), грн

1 600

Підпункт 169.4.1 п. 169.4 ст. 169

Граничний розмір доходу, який дає право на отримання ПСП, дорівнює 1,4 × ПМ, грн

2 240

Підпункт 169.1.1 п. 169.1 ст. 169

Розмір ПСП (50 % ПМ)

50 % – 800

Приклад 1

Заробітна плата платника податків становить 1 930,00 грн. Оскільки його дохід у межах граничного розміру (2 240,00 грн), такий платник податків має право на застосування ПСП. Податком на доходи фізичних осіб оподатковується заробітна плата, з якої вже утримано суму ПСП*.

Оподаткування без застосування ПСП: 1 930,00 грн × 18 % = 347,40 грн.

Військовий збір: 1 930,00 грн × 1,5 % = 28,95 грн.

Усього до виплати: 1 930,00 грн – 347,40 грн – 28,9  грн = 1 553,65 грн.

Оподаткування із застосуванням ПСП: (1 930,00 грн – 800,00 грн) × 18 % = 203,40 грн.

Військовий збір: 1 930,00 грн × 1,5 % = 28,95 грн.

Усього до виплати: 1 930,00 грн – 203,40 грн – 28,95 грн = 1 697,65 грн.

Отже, з урахуванням ПСП платник податків отримає 1 697,65 грн, що на 144,00 грн більше, ніж без застосування ПСП.

*Зверніть увагу
Під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму ЄСВ, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, — обов’язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму ПСП за її наявності (п. 164.6 ст. 164 Податкового кодексу).

Водночас пп. 4 п. 2 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону № 909 до Закону про ЄСВ було внесено зміни, відповідно до яких з 01.01.2016 р. скасовано утримання ЄСВ із заробітної плати найманих працівників — застрахованих осіб.
Таким чином, при нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати база оподаткування податком на доходи фізичних осіб фактично визначається як нарахована заробітна плата, зменшена лише на суму ПСП за її наявності.
Нагадаємо, що «основна» ставка податку на доходи фізичних осіб становить 18 % (п. 167.1 ст. 167 зазначеного Кодексу).
Крім того, п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлено військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 розділу IV цього Кодексу, зокрема фізичні особи — резиденти, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні, та податкові агенти.
Об’єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст. 163 розділу IV Податкового кодексу, зокрема: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого згідно з пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 розділу IV цього Кодексу включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).
Ставка збору становить 1,5 % об’єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу.
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 розділу IV Податкового кодексу, тобто з урахуванням вимог пп. 168.1.2 п. 168.1 зазначеної статті військовий збір, як і податок на доходи фізичних осіб, сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування податку та збору до бюджетів.
Відповідальним за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.
При цьому оподаткуванню військовим збором підлягають доходи у формі заробітної плати, заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами без вирахування сум податку на доходи фізичних осіб, ЄСВ, страхових внесків до Накопичувального фонду, у випадках, передбачених законом, а також ПСП за її наявності тощо.

Підстави для отримання пільги

Для застосування ПСП платник податку подає роботодавцю заяву про самостійне обрання місця застосування ПСП та документи, що підтверджують таке право.

Слід зазначити, що ПСП застосовується до нарахованого платнику податку місячного доходу у вигляді заробітної плати тільки за одним місцем його нарахування (виплати) (пп. 169.2.2 п. 169.2 ст. 169 Податкового кодексу). Тобто платник податків, який крім основ­ного місця роботи працює також за сумісництвом, на свій розсуд має обрати для себе найвигідніше місце застосування ПСП до заробітної плати, незважаючи на те, де в нього перебуває трудова книжка.

ПСП застосовується до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання роботодавцем заяви платника податку про застосування пільги та документів, що підтверджують таке право. Водночас роботодавець відображає у податковій звітності всі випадки застосування або незастосування ПСП згідно з отриманими від платників податку заявами про застосування пільги або відмову від неї.

Перелік зазначених документів та порядок їх подання затверджено постановою № 1227 (далі — Порядок № 1227). Категорії платників податку та перелік цих документів наведено в табл. 2.

Якщо заяву і підтвердні документи надано не з початку місяця, ПСП застосовується до всієї суми доходу у вигляді заробітної плати, нарахованого в такому місяці.

Приклад 2

Працівник працює з 03.01.2017 р., а заяву на застосування ПСП отримано роботодавцем 16.01.2017 р. У такому випадку незалежно від дня подання заяви працівник має право на застосування пільги до місячного доходу, а не пропорційно відпрацьованому часу з 16.01.2016 р.

ПСП до заробітної плати державних службовців застосовується під час її нарахування до завершення нарахування таких доходів без подання відповідних заяв, але з наданням підтвердних документів для встановлення розміру пільги.

До доходів, відмінних від заробітної плати, застосування ПСП Податковим кодексом не передбачено.

Таблиця 2

Норма Податкового
кодексу

Категорія
платників податку

Документи,
необхідні для отримання
ПСП

Розмір ПСП

Сума ПСП, 
грн

*Підпункт 169.1.1

п. 169.1 ст. 169

Будь-який платник
податку

Заява

50 % ПМ

800

Підпункт 169.1.2 п. 169.1 ст. 1691

Платник податку,
який утримує двох чи більше дітей віком до 18 років, — у розрахунку на кожну таку дитину

Заява;

копія свідоцтва (дубліката свідоцтва) про народження дитини (дітей) або документ із зазначенням відомостей про батька дитини в Книзі реєстрації актів цивільного стану, чи документи, які підтверджують вік дитини (дітей), затверджені відповідним органом країни, в якій іноземна фізична особа — платник податку постійно проживав (проживала) до прибуття в Україну;

копія рішення органу опіки і піклування про встановлення опіки чи піклування (якщо із заявою звертається опікун або піклувальник)

100 %*

800

1 Згідно з пп. 169.3.1 п. 169.3 зазначеної статті ця ПСП застосовується одночасно з ПСП, передбаченою пп. «б» пп. 169.1.3 п. 169.1 цієї статті  у разі, якщо особа утримує двох і більше дітей, у тому числі дитину-інваліда (дітей-інвалідів)

Підпункт «а» пп. 169.1.3 п. 169.1 ст. 169

Одинока матір (батько), вдова (вдівець) або опікун, піклувальник які мають дитину (дітей) віком до 18 років, — у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років2

Заява;

копія свідоцтва (дубліката свідоцтва) про народження дитини (дітей) або документ із зазначенням відомостей про батька дитини в Книзі реєстрації актів цивільного стану, чи документи, які підтверджують вік дитини (дітей), затверджені відповідним органом країни, в якій іноземна фізична особа — платник податку постійно проживав (проживала) до прибуття в Україну;

копія рішення органу опіки і піклування про встановлення опіки чи піклування (якщо із заявою звертається опікун або піклувальник);

копія свідоцтва про шлюб та свідоцтва про смерть (якщо із заявою звертається вдова або вдівець);

копія паспорта

150 %*

1 200

2Одинокою матір’ю (батьком) або опікуном, піклувальником вважаються особи, які на момент застосування роботодавцем пільги, визначеної цим підпунктом, маючи дитину (дітей) віком до 18 років, не перебувають у шлюбі, зареєстрованому згідно із законом

Підпункт «б» пп. 169.1.3 п. 169.1 ст. 1693

Платник, який утримує дитину-інваліда, — у розрахунку на кожну таку дитину віком до 18 років

Заява;

копія свідоцтва (дубліката свідоцтва) про народження дитини (дітей) або документ, що підтверджує встановлення батьківства, чи документи, які підтверджують вік дитини (дітей), затверджені відповідним органом країни, в якій іноземна фізична особа — платник податку постійно проживав (проживала) до прибуття в Україну;

копія рішення органу опіки і піклування про встановлення опіки чи піклування (якщо із заявою звертається опікун або піклувальник);

пенсійне посвідчення дитини або довідка медико-соціальної експертизи для заявника, який утримує дитину-інваліда віком від 16 до 18 років;

медичний висновок, виданий закладами МОЗ у встановленому порядку (якщо із заявою звертається платник податку, який утримує дитину-інваліда віком до 16 років)

3Якщо особа утримує двох і більше дітей віком до 18 років, у тому числі дитину-інваліда (дітей-інвалідів), то ця пільга застосовується одночасно з ПСП, визначеною пп.  169.1.2 п. 169.1 цієї статті

Підпункт «в» пп. 169.1.3 п. 169.1 ст. 169

Особа, віднесена законом до першої або другої категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, включаючи осіб, нагороджених грамотами Президії Верховної Ради УРСР у зв’язку з їх участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи

Заява;

копія посвідчення (дубліката посвідчення) встановленого зразка:

громадянина (громадянки), який (яка) постраждав (постраждала) внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1 серії А з відбитком штампа «Перереєстровано» та записом про дату перереєстрації, а також вкладкою встановленого зразка;

учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 серії А з відбитком штампа «Перереєстровано» та записом про дату перереєстрації;

громадянина (громадянки), евакуйованого (евакуйованої) у 1986 р. із зони відчуження, категорії 2 серії Б;

громадянина (громадянки), який (яка) постійно проживав (проживала) у зоні безумовного (обов’язкового) відселення з моменту аварії до прийняття рішення Уряду України про відселення (розпорядження Ради Міністрів УРСР від 28 червня 1989 р. № 224), категорії 2 серії Б.

Особи, нагороджені Грамотою Президії Верховної Ради УРСР за участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, подають копію Грамоти

Підпункт «г» пп. 169.1.3
п. 169.1 ст. 1694

Учень, студент, аспірант, ординатор, ад’юнкт

Заява;

довідка з навчального закладу або наукової установи

4Згідно з пп. 169.2.3 п. 169.2 цієї статті ПСП не може застосовуватися до заробітної плати, яку платник податків отримує протягом звітного податкового місяця одночасно з доходами у вигляді стипендії, грошового або майнового (речового) забезпечення учнів, студентів, аспірантів, ординаторів, ад’юнктів, що виплачуються з бюджету.

Підпункт «ґ» пп. 169.1.3 п. 169.1 ст. 169 

Інвалід I або II групи, у тому числі з дитинства, крім інвалідів, пільга яким передбачена підпунктом «б» підпункту 169.1.4 зазначеного пункту

Заява;

копія пенсійного посвідчення або довідка медико-соціальної експертизи

150 %*

1 200

Підпункт  «д» пп. 169.1.3 п. 169.1 ст. 169

Особа, якій присуджено довічну стипендію як громадянину, що зазнав переслідувань за правозахисну діяльність, включаючи журналістів

Заява;

копія акта Президента України про призначення зазначеної стипендії

Підпункт «е» пп. 169.1.3 п. 169.1 ст. 169

Учасник бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, на якого поширюється дія Закону № 3551, крім осіб, визначених у пп. «б» пп. 169.1.4 цього пункту

Заява;

копія посвідчення учасника бойових дій, виданого відповідними органами, або документи, що підтверджують участь у бойових діях у період після Другої світової війни

Підпункт  «а» пп. 169.1.4 п. 169.1 ст. 169

Герой України, Герой Радянського Союзу, Герой Соціалістичної Праці або повний кавалер ордена Слави чи ордена Трудової Слави, особа, нагороджена чотирма і більше медалями «За відвагу»

Заява;

копія орденської книжки Героя України, Героя Радянського Союзу або Героя Соціалістичної Праці або копії орденських книжок кавалерів орденів Слави чи Трудової Слави трьох ступенів, або довідки чи інші документи, що підтверджують присвоєння звання Героя України, Героя Радянського Союзу, Героя Соціалістичної Праці, нагородження орденами Слави чи Трудової Слави трьох ступенів та чотирма медалями «За відвагу»

200 %*

1 600

Підпункт «б» пп. 169.1.4 п. 169.1 ст. 169

Учасник бойових дій під час Другої світової війни або особа, яка у той час працювала в тилу, та інвалід І або ІІ групи з числа учасників бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, на яких поширюється дія Закону № 3551

Заява;

копія посвідчення учасника бойових дій, виданого відповідними органами, або документи, що підтверджують участь у бойових діях під час Другої світової війни; пенсійне посвідчення або довідка медико-соціальної експертизи;

документи, що підтверджують факт роботи в тилу під час Другої світової війни

Підпункт «в» пп. 169.1.4 п. 169.1 ст. 169

Колишній в’язень концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання під час Другої світової війни або особа, визнана репресованою чи реабілітованою

Заява;

довідка, видана компетентними органами, чи документи, які містять необхідні відомості про факт визнання особи репресованою чи реабілітованою;

копія посвідчення жертви нацистських переслідувань

Підпункт «г» пп. 169.1.4 п. 169.1 ст. 169

Особа, яка була насильно вивезена з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками

Заява;

копія посвідчення жертви нацистських переслідувань або довідка, видана компетентними органами, чи документи, які містять необхідні відомості про факт насильного вивезення з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками

Підпункт «ґ» пп. 169.1.4 п. 169.1 ст. 169

Особа, яка перебувала на блокадній території колишнього Ленінграда (Санкт-Петербург, Російська Федерація) у період з 8 вересня 1941 р. по 27 січня 1944 р.

Заява;

документ, який містить необхідні відомості про факт перебування на блокадній території колишнього Ленінграда (Санкт-Петербург, Російська Федерація) у період з 8 вересня 1941 р. по 27 січня 1944 р.

Поновлення заяви

Щорічне поновлення заяви про застосування пільги Податковим кодексом не передбачено. Проте якщо у платника податків виникає право на застосування ПСП з інших підстав, ніж ті, які було зазначено у попередній заяві, такий платник повинен подати нову заяву з відповідними підтвердними документами.

Незастосування пільги

Кінцевий перелік доходів фізичних осіб, до яких ПСП не може бути застосовано, наведено у пп. 169.2.3 п. 169.2 ст. 169 Податкового кодексу, а саме до:

доходів платника податку, інших ніж заробітна плата;

заробітної плати, яку платник податку протягом звітного податкового місяця отримує одночасно з доходами у вигляді стипендії, грошового чи майнового (речового) забезпечення учнів, студентів, аспірантів, ординаторів, ад’юнктів, військовослужбовців, що виплачуються з бюджету;

доходу самозайнятої особи від провадження підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності.

ПСП на дітей

Механізм надання ПСП на дітей полягає в особливому визначенні граничного розміру заробітної плати для застосування пільги.

Граничний розмір доходу, який дає право на отримання ПСП одному з батьків у випадку та розмірі, передбачених пп. 169.1.2 та підпунктами «а» і «б» пп. 169.1.3 п. 169.1 ст. 169 Податкового кодексу, обчислюється як добуток суми, визначеної в абзаці першому пп. 169.4.1 п. 169.4 цієї статті, та відповідної кількості дітей.

Приклад 3

Сім’я складається із матері, батька та двох дітей.  Для одного з батьків гранична сума доходів встановлюється виходячи з кількості дітей — по 2 240,00 грн на кожну дитину, тобто:

2 240,00 грн × 2 дітей = 4 480,00 грн.

Таким чином, один з батьків зможе скористатися пільгою, якщо його нарахована заробітна плата буде не більше 4 480,00 грн, а другий — якщо його зар­плата не перевищуватиме 2 240,00 грн.

Приклад 4

Сім’я складається із шести чоловік: матері, батька та чотирьох дітей. Заробітна плата батька — 8 000,00 грн,  матері — 5 500,00 грн.

Для одного з батьків сума граничного доходу становить 8 960,00 грн (2 240,00 грн × 4 дітей)

Тобто один із батьків зможе скористатися ПСП на дітей, якщо його заробітна плата буде не більшою 8 960,00 грн, а другий — якщо його заробітна плата не перевищуватиме звичайний граничний розмір доходу, тобто 2 240,00 грн. Розраховуємо суму пільги: 800 грн × 4 дітей = 3 200,00 грн. Визначаємо, кому з батьків вигідніше скористатися правом на підвищений граничний розмір доходу.

Якщо таким правом скористається батько

Якщо таким правом скористається мати

Оподаткування без застосування ПСП

Податок на доходи фізичних осіб

8 000,00 грн × 18 % = 1 440,00 грн

5 500,00 грн × 18 % = 990,00 грн

Військовий збір

8 000,00 грн × 1,5 % = 120,00 грн

5 500,00 грн × 1,5 % = 82,50 грн

До виплати

8 000,00 грн – 1 440,00 грн – 120,00 грн =  6 440,00 грн

5 500,00 грн – 990,00 грн  – 82,50 грн =  4 427,50 грн

Оподаткування із застосуванням ПСП

Податок на доходи фізичних осіб

(8 000,00 грн – 3 200,00 грн) ×  18 % = 864,00 грн

(5 500,00 грн – 3 200,00 грн) ×  18 % = 414,00 грн

Військовий збір

8 000,00 грн × 1,5 % = 120,00 грн

5 500,00 грн × 1,5% = 82,50 грн

До виплати

8 000,00 грн – 864,00 грн –  120,00 грн = 7 016,00 грн

5 500,00 грн – 414,00 грн –  82,50  грн = 5 003,50 грн

З урахуванням ПСП батько отримає 7 016,00 грн, що на 576,00 грн більше, ніж без застосування пільги. Мати отримає 5 003,50 грн, що також на 576,00 грн більше, ніж без застосування пільги.

Враховуючи наведене, оскільки економія у випадку використання права на ПСП на дітей і батьком, і матір’ю однакова, то скористатися такою пільгою і правом на підвищений граничний розмір заробітної плати для її застосування може один з батьків за їх вибором. Водночас другий з батьків ні ПСП на дітей, ні «загальною» ПСП скористатися не зможе, оскільки його заробітна плата (батька — 8 000,00 грн, матері — 5 500,00 грн) вище граничного розміру доходу (2 240,00 грн).

Якщо платник податку має право на ПСП з двох або більше підстав, то застосовується одна пільга з підстави, яка передбачає її найбільший розмір.

Проте якщо платник податку утримує двох і більше дітей, у тому числі дитину-інваліда (дітей-інвалідів), ПСП, що надається платнику податку як багатодітному батьку (матері), додається до ПСП на дитину-інваліда.

Приклад 5

Працівник має трьох дітей, один з яких є інвалідом. Його заробітна плата становить 6 300,00 грн. Мати дітей не працює. Оскільки батько має трьох дітей, граничний розмір доходу для застосування ПСП становить 6 720,00 грн (2 240,00 грн × 3 дітей). Отже, такий працівник має право на пільгу. Розрахуємо заробітну плату, яку він отримає після застосування ПСП та оподаткування.

Сума пільги: (800,00 грн × 2 дітей) + 1 200,00 грн = 2 800,00 грн,

де 800,00 грн — розмір пільги багатодітному батьку,

1 200,00 грн — розмір пільги платника, який утримує дитину-інваліда.

Податок на доходи фізичних осіб:
(6 300,00 грн – 2 800,00 грн) × 18 % = 630,00 грн.

Військовий збір: 6 300,00 × 1,5 % = 94,50 грн.

Усього до виплати: 6 300,00 грн – 630,00 грн – 94,50 грн = 5 575,50 грн (без застосування ПСП платник отримає 6 300,00 грн – 6300,00 грн × 18 % – 94,50 грн = 5 071,50 грн, що на 504,00 грн менше, ніж із застосуванням пільги).

Застосування ПСП іншими категоріями платників податків

Податковим кодексом крім зазначених («загальної» і на дітей) ПСП передбачено також підвищений розмір пільги, яким можуть скористатися платники податків (табл. 2). До них належать одинокі батьки з дітьми; батьки, які утримують дитину-інваліда; чорнобильці та інші. Такі платники податків зазначають це право у заяві про застосування ПСП та надають відповідні підтвердні документи.

Якщо державний службовець має право на підвищений розмір ПСП, він повинен подати заяву, де зазначається, якою саме пільгою він бажає користуватися, та додати до заяви підтвердні документи.

ПСП застосовується до втрати підстав для її застосування або звільнення з місця роботи з урахуванням останнього місячного податкового періоду (підпункти 169.3.3 та 169.3.4 п. 169.3 ст. 169 Кодексу).

Проте у разі перевищення розміру нарахованої місячної заробітної плати, встановленого Кодексом, питання щодо надання ПСП не розглядається незалежно від категорії платника податку.

Обмеження щодо строків застосування ПСП

До кінця року, в якому дитині виповнюється 18 років, надається ПСП, встановлена для:

  • батьків, які утримують двох чи більше дітей віком до 18 років;
  • одиноких матерів (батьків), вдів (вдівців) або опікунів, піклувальників, які мають дітей до 18 років;
  • платників податку, які утримують дітей-інвалідів до 18 років.

Право на отримання такої ПСП втрачається у разі позбавлення платника податку батьківських прав або якщо він відмовляється від дитини чи передає її на державне утримання, у тому числі у закладах для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, незалежно від того, чи береться плата за таке утримання, чи ні, а також якщо дитина стає курсантом на умовах її повного утримання починаючи з податкового місяця, в якому відбулася така подія.

Надання ПСП, передбаченої підпунктами «в» — «е» пп. 169.1.3 п. 169.1 ст. 169 Податкового кодексу (зокрема учням, студентам, аспірантам, ординаторам, ад’юнктам, інвалідам І або ІІ групи тощо), зупиняється з податкового місяця, що настає за місяцем, в якому платник податку втрачає статус, визначений у цих підпунктах.

Крім того, ПСП надається з урахуванням останнього місячного податкового періоду, в якому платник податку помер, або оголошується судом померлим чи визнається судом безвісно відсутнім, або втрачає статус резидента, або був звільнений з місця роботи (пп. 169.3.4 п. 169.3 зазначеної статті).

Втрата права на застосування ПСП

Якщо платник податку порушує норми п. 169.2 ст. 169 Податкового кодексу, внаслідок чого, зокрема, ПСП застосовується також під час отримання інших доходів протягом будь-якого звітного податкового місяця або за кількома місцями отримання доходів, такий платник податку втрачає право на отримання ПСП за всіма місцями отримання доходів починаючи з місяця, в якому мало місце таке порушення, та закінчуючи місяцем, в якому право на застосування ПСП відновлюється.

Відновлення права на пільгу

Платник податку може відновити право на застосування ПСП, якщо він подасть заяву про відмову від такої пільги всім роботодавцям із зазначенням місяця, коли відбулося таке порушення, на підставі чого кожний роботодавець нараховує і утримує відповідну суму недоплати податку та штраф у розмірі 100 % суми цієї недоплати за рахунок найближчої виплати доходу такому платнику податку, а у разі, коли сума виплати недостатня, — за рахунок наступних виплат. Якщо недоплату та/або штраф не було утримано податковим агентом за рахунок доходу платника податку, то ці суми включаються до річної податкової декларації про майновий стан і доходи такого платника. При цьому право на застосування ПСП відновлюється з податкового місяця, що настає за місяцем, в якому сума такої недоплати та штраф повністю погашаються.

Перерахунок податку

Роботодавець платника податку зобов’язаний здійснити, у тому числі за місцем застосування ПСП, перерахунок суми доходів, нарахованих такому платнику у вигляді заробітної плати, а також суми наданої ПСП:

  • за наслідками кожного звітного податкового року під час нарахування заробітної плати за останній місяць звітного року;
  • під час проведення розрахунку за останній місяць застосування податкової ПСП у разі зміни місця її застосування за самостійним рішенням платника податку або у випадках, визначених пп. 169.2.3 п. 169.2 ст. 169 Податкового кодексу;
  • під час проведення остаточного розрахунку з платником податку, який припиняє трудові відносини з таким роботодавцем.

Водночас роботодавець та/або податковий агент має право здійснювати перерахунок сум нарахованих доходів, утриманого податку за будь-який період та у будь-яких випадках для визначення правильності оподаткування незалежно від того, чи має платник податку право на застосування ПСП.

Якщо внаслідок здійсненого перерахунку виникає недоплата утриманого податку, то сума такої недоплати стягується роботодавцем за рахунок суми будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) за відповідний місяць, а в разі недостатності суми такого доходу — за рахунок оподатковуваних доходів наступних місяців до пов­ного погашення суми недоплати.

Якщо внаслідок проведення остаточного розрахунку з платником податку, який припиняє трудові відносини з роботодавцем, виникає сума недоплати, що перевищує суму оподатковуваного доходу платника податку за останній звітний період, то непогашена частина такої недоплати включається до складу податкового зобов’язання платника податку за наслідками звітного податкового року та сплачується самим платником.

Застосування ПСП у місяці  звільнення працівника

ПСП надається з урахуванням останнього місячного податкового періоду, в якому платник податку звільнився з місця роботи.

Отже, до суми нарахованої працівнику заробітної плати за дні, відпрацьовані у місяці звільнення, застосовується ПСП за умови дотримання вимог ст. 169 Податкового кодексу.

Крім того, роботодавець платника податку зобов’язаний здійснити, у тому числі за місцем застосування ПСП, перерахунок суми доходів, нарахованих такому платнику податку у вигляді заробітної плати, а також суми наданої ПСП під час проведення остаточного розрахунку з платником податку, який припиняє трудові відносини з таким роботодавцем.

Розглянемо найцікавіші запитання щодо застосування ПСП, які виникають або можуть виникнути у платників податку на доходи фізичних осіб та податкових агентів.

ПСП під час роботи на умовах неповного робочого часу

Робітник працює на 0,5 ставки (ставка 3 750,00 грн)  неповний робочий день. Чи можна надавати йому «загальну» ПСП за умови, що він подав заяву про застосування такої пільги?

Статтею 56 КЗпП визначено випадки, в яких може встановлюватися неповний робочий день, зокрема за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом. Оплата праці у такому разі провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень щодо обсягу трудових прав працівників.

Отже, якщо робітник працює на підприємстві на 0,5 ставки (неповний робочий день) за трудовим договором (контрактом) і отримує заробітну плату, він має право на застосування до нарахованої заробітної плати (розмір якої у нашому випадку становить 1 875,00 грн і не перевищує граничного розміру доходу — 2 240,00 грн) ПСП, встановленої пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 Кодексу (тобто 800,00 грн). Слід зауважити, що при цьому мають бути дотримані всі вимоги зазначеної статті.

ПСП у разі отримання лікарняних

Працівник користується «загальною» ПСП. Як застосувати ПСП, якщо у звітному місяці він отримав крім заробітної плати ще й лікарняні?

У разі коли платник податку отримує доходи у вигляді заробітної плати за період її збереження згідно із законодавством, у тому числі за час відпустки або перебування платника податку на лікарняному, то з метою визначення граничної суми доходу, що дає право на отримання ПСП, та в інших випадках їх оподаткування такі доходи (їх частина) відносяться до відповідних податкових періодів їх нарахування (абзац третій пп. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 Податкового кодексу).

Виплати, пов’язані з тимчасовою втратою працездатності, включаються до складу місячного оподатковуваного доходу платника податку.

ПСП не може бути застосовано до доходів платника податку, інших ніж заробітна плата (пп. 169.2.3 п. 169.2 цієї статті).

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право, зокрема, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності (абзац другий ст. 2 КЗпП).

Допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке пов­ністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного зі страхових випадків, передбачених зазначеною статтею (частина перша ст. 22 Закону № 1105).

Відповідно до частини другої ст. 22 цього Закону допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом соціального страхування України застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати праце­здатності у порядку та розмірах, передбачених законодавством.

Оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Постановою № 440.

Таким чином, виплати за листками непрацездатності (оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця та допомога по тимчасовій непрацездатності) з метою оподаткування податком на доходи фізичних осіб і військовим збором прирівнюються до заробітної плати і враховуються при визначенні граничної суми доходу, що дає право на отримання ПСП. Зазначені виплати включаються до складу загального місячного оподатковуваного доходу платника податку у вигляді заробітної плати і оподатковуються податком  з урахуванням норм п. 164.6 ст. 164 Податкового кодексу.

Робота на основному місці та за сумісництвом

Працівник працює на двох роботах. І за основним місцем роботи, і за сумісництвом він отримує заробітну плату, яка не перевищує граничного розміру доходу для «загальної» ПСП. Який порядок застосування пільги в такому випадку?

ПСП застосовується до нарахованого платникові податку місячного доходу у вигляді заробітної плати тільки за одним місцем його нарахування (виплати). При цьому заробітна плата не повинна перевищувати розмір, встановлений абзацом першим пп. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 Податкового кодексу.

У такому разі заробітна плата на обох місцях роботи дає змогу скористатися ПСП. Як зазначалося вище, платник податку на свій розсуд обирає для себе найвигідніше місце застосування ПСП, незважаючи на те, де перебуває його трудова книжка.

Отже, платник податку має право на застосування ПСП до нарахованого платникові податку місячного доходу у вигляді заробітної плати тільки за одним місцем його нарахування (виплати) з дня отримання роботодавцем заяви платника податку про застосування ПСП та документів, що підтверджують таке право (за умови дотримання інших вимог ст. 169 Податкового кодексу).

ПСП при роботі на підприємстві менше місяця

Якщо працівника прийнято та звільнено з роботи впродовж одного календарного місяця, чи повинні на підприємстві застосовувати ПСП до його заробітної плати? До цього працівник ніде не працював (на підприємстві йому завели трудову книжку) і подав заяву на застосування пільги.

Слід зазначити, що ПСП застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір у 2017 р. не перевищує 2 240,00 грн на місяць.

ПСП починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання роботодавцем заяви платника податку про застосування пільги та документів, що підтверджують таке право. Роботодавець відображає в податковій звітності всі випадки застосування або незастосування ПСП згідно з отриманими від платників податку заявами про застосування пільги, а також заявами про відмову від такої пільги.

При цьому відповідно до пп. 169.3.4 п. 169.3 ст. 169 Податкового кодексу ПСП надається з урахуванням останнього місячного податкового періоду, в якому платника податку було звільнено з місця роботи.

Отже, якщо працівника прийнято та звільнено з роботи впродовж одного календарного місяця, до суми заробітної плати, нарахованої йому за відпрацьовані дні, застосовується ПСП за умови дотримання вимог ст. 169 Податкового кодексу.

Крім того, роботодавець платника податку зобов’язаний здійснити, у тому числі за місцем застосування ПСП, перерахунок суми доходів, нарахованих такому платникові податку у вигляді заробітної плати, а також суми наданої ПСП під час проведення остаточного розрахунку з платником податку, який припиняє трудові відносини з таким роботодавцем (пп. «в» пп. 169.4.2 п. 169.4 ст. 169 Податкового кодексу).

Право студентів на ПСП

На підприємстві працює кілька працівників, які навчаються на денній формі навчання у вищих навчальних закладах. Чи мають вони право на «загальну» ПСП?

Важливими чинниками, які впливають на право платника податку одержувати ПСП, є отримання працівниками-студентами стипендії з бюджету і розмір їхньої нарахованої заробітної плати.

ПСП застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір у 2017 р. не перевищує 2 240,00 грн на місяць.

Водночас ПСП не може бути застосовано, зокрема, до заробітної плати, яку платник податку протягом звітного податкового місяця отримує одночасно з доходами у вигляді стипендії, що виплачується йому як студенту з бюджету.

Отже, якщо розмір нарахованої заробітної плати працівників-студентів не перевищує встановлений абзацом першим пп. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 Податкового кодексу і за умов, що ті не отримують стипендію з бюджету та подали заяви про застосування пільги, вони мають право на «загальну» ПСП.

Право працюючих пенсіонерів на ПСП

На підприємстві у зв’язку зі специфікою роботи (охорона автомобільної стоянки) працюють пенсіонери за віком. Заробітна плата невелика, оскільки виконують вони свої функціональні обов’язки раз на три доби, але підприємство виплачує її вчасно. Чи можна застосовувати до заробітної плати працівників-пенсіонерів ПСП?

Так, до заробітної плати працівників-пенсіонерів можна застосовувати ПСП.

Зокрема, пп. 169.2.3 п. 169.2 ст. 169 Податкового кодексу встановлено вичерпний перелік доходів, до яких не може бути застосована ПСП:

  • доходи платника податку, усі, крім заробітної плати;
  • заробітна плата, яку платник податку протягом звітного податкового місяця отримує одночасно з доходами у вигляді стипендії, грошового чи майнового (речового) забезпечення учнів, студентів, аспірантів, ординаторів, ад’юнктів, військовослужбовців, що виплачуються з бюджету;
  • дохід самозайнятої особи від про­вадже­ння підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності.

Тобто ст. 169 Податкового кодексу не встановлено обмежень щодо застосування ПСП до доходів у вигляді заробітної плати, яку платник податку отримує одночасно з доходами у вигляді пенсії.

Таким чином, працівники-пенсіонери мають право на ПСП, якщо розмір нарахованої їм заробітної плати не перевищує встановлений пп. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 Податкового кодексу, за умов, що вони подали заяви про застосування пільг і документи, які підтверджують таке право.

ПСП при одночасному отриманні заробітної плати та винагороди за ЦПД

Платник податку, який отримує на підприємстві заробітну плату та користується правом на ПСП як багатодітний батько, планує за винагороду виконати на цьому самому підприємстві одноразову роботу за цивільно-правовим договором. Чи не буде укладення такого договору перешкодою для отримання ПСП?

ПСП застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди).

Заробітна плата — це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платникові податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом (пп. 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу).

Статтею 21 КЗпП встановлено, що трудовий договір — це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з дотриманням внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа  — виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов’язки та відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення й організації праці працівника, умови розірвання договору, зокрема дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Разова виплата винагороди за цивільно-правовим договором згідно з нормами Податкового кодексу не є заробітною платою і жодним чином не вплине на реалізацію платником податку свого права на ПСП за умови дотримання інших вимог ст. 169 зазначеного Кодексу.

Застосування ПСП багатодітним батьком

Чи може продовжувати користуватися ПСП працівник, який має трьох дітей (сина-інваліда семи років і доньок-близнючок, яким у поточному році виповнюється 18 років), якщо його доньки навчаються на стаціонарному відділенні інституту на платній основі, тобто батько продовжить їх утримувати і після 18 років?

Розділ IV Податкового кодексу не містить жодних виключень із загальних норм, які б дозволяли платникам податку, що є багатодітними батьками, одинокими матір’ю (батьком) або утримують дитину-інваліда, продовжувати користуватися правом на ПСП на дітей після досягнення ними 18 років, наприклад у разі їх навчання у вищих навчальних закладах (незалежно від форми навчання).

Підпунктом 169.3.3 п. 169.3 ст. 169 Податкового кодексу чітко визначено, що ПСП, встановлені для цих категорій платників податків, надаються до кінця року, в якому дитина досягає 18 років.

Платник податку, який утримує трьох дітей віком до 18 років, при цьому одна дитина є інвалідом, має право на пільги, встановлені пп. 169.1.2 п. 169.1 ст. 169 Кодексу в розмірі 100 % суми пільги, визначеної пп. 169.1.1 цього пункту в розрахунку на кожну дитину, крім дитини-інваліда, на яку пільга надається відповідно до пп. «б» зазначеного підпункту в розмірі 150 % відповідно.

При цьому граничний розмір доходу, який дає право на отримання ПСП одному з батьків у випадку та в розмірі, передбачених пп. 169.1.2 та пп. «б» пп. 169.1.3 п. 169.1 ст. 169 Податкового кодексу, обчислюється як добуток суми, визначеної в абзаці першому пп. 169.4.1 п. 169.4 зазначеної статті, та відповідної кількості дітей.

Отже, до кінця поточного року батько матиме право на пільгу в розмірі 100 % на доньок:

× 800,00 грн = 1 600,00 грн

і 150 % на сина — 1 200,00 грн.

При цьому розмір його нарахованої заробітної плати не повинен перевищувати 6 720,00 грн (2 240,00 грн × 3 дітей) за умови, що матір дітей не користується правом на підвищення граничного розміру доходу для застосування ПСП відповідно до кількості дітей.

У наступному році за платником податку збережеться лише право на ПСП у розмірі 150 % (права на пільгу в розмірі 100 % і на підвищення граничного розміру доходу він утратить) за умови, що розмір доходу не перевищуватиме встановлений Податковим кодексом.

Право батька на ПСП, якщо діти проживають окремо

Чи має право на ПСП платник податку, який має трьох дітей до 18 років, але двоє з них проживають із дружиною від першого шлюбу?

Згідно з пп. 3 п. 5 Порядку № 1227 для застосування пільги з підстав, передбачених у пп. 169.1.2 п. 169.1 ст. 169 Податкового кодексу, платник податку, який має двоє чи більше дітей віком до 18 років, крім заяви подає: копію свідоцтва (дубліката свідоцтва) про народження дитини (дітей) або документ, що підтверджує встановлення батьківства, чи документи, які підтверджують вік дитини (дітей), затверджені відповідним органом країни, в якій іноземна фізична особа — платник податку постійно проживав (проживала) до прибуття в Україну; копію рішення органу опіки і піклування про встановлення опіки чи піклування (якщо із заявою звертається опікун або піклувальник).

Питання утримання батьками дитини визначено Сімейним кодексом. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов’язків тим із них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню (частина четверта ст. 157 Сімейного кодексу).

Таким чином, якщо батько, який має трьох дітей віком до 18 років, але двоє із них проживають з дружиною від першого шлюбу, бажає скористатися правом на застосування до його доходу ПСП, визначеної пп. 169.1.2 п. 169.1 ст. 169 Податкового кодексу, то разом із поданням до підприємства заяви щодо її застосування подаються крім документів, визначених у Порядку № 1227, документи, що підтверджують факт утримання ним дітей. Такими документами може бути довідка органу опіки, рішення суду або нотаріально завірений договір між колишніми чоловіком та дружиною щодо здійснення батьківських прав та виконання обов’язків тим із них, хто проживає окремо від дитини, рішення суду про аліменти.

Додаткові пільги для вдови

На підприємстві, де працює жінка, яка має двох дітей віком до 18 років, їй надається ПСП як багатодітній матері. Нещодавно жінка втратила чоловіка, який загинув. Чи має вона право на застосування підвищеної пільги як вдова?

Платник податку, який утримує двох чи більше дітей віком до 18 років має право на ПСП у розмірі 100 % суми пільги, яка визначена пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 Податкового кодексу в розрахунку на кожну таку дитину.

Платник податку, який є вдовою, має право на ПСП у розмірі, що дорівнює 150 % суми пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 Кодексу (у 2017 р. — 1 200,00 грн) у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років, тобто в даному випадку — 2 400,00 грн (1 200,00 грн × 2 дітей). При цьому граничний розмір доходу, який дає право на отримання їй ПСП у випадку та в розмірі, передбачених пп. 169.1.2 та пп. «а» пп. 169.1.3 п. 169.1 ст. 169 Податкового кодексу, обчислюється як добуток суми, визначеної в абзаці першому пп. 169.4.1 п. 169.4 цієї статті, та відповідної кількості дітей, тобто в даному випадку  — 4 480,00 грн (2 240,00 грн × 2 дітей).

Підпунктом 1 п. 5 Порядку № 1227 встановлено, що для застосування пільги з підстави, передбаченої пп. «а» пп. 169.1.3 п. 169.1 ст. 169 Податкового кодексу, крім заяви про застосування пільги вдова, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, повинна подати:

  • копію свідоцтва (дубліката свідоцтва) про народження дитини (дітей) або документ із зазначенням відомостей про батька дитини в Книзі реєстрації актів цивільного стану, чи документи, які підтверджують вік дитини (дітей), затверджені відповідним органом країни, в якій іноземна фізична особа — платник податку постійно проживав (проживала) до прибуття в Україну;
  • копію свідоцтва про шлюб та свідоцтва про смерть;
  • копію паспорта.

Таким чином, за умов, що заробітна плата вдови, яка має двох дітей, протягом 2017 р. на місяць не перевищуватиме 4 480,00 грн та подання нею відповідної заяви й необхідних документів, вона матиме право на застосування підвищеної пільги як вдова.

Кількість підстав для пільги

Батько чотирьох дітей працює офіційно за трудовою книжкою. Подав заяву на отримання ПСП як багатодітний батько. Але коли отримав заробітну плату, з’ясувалося, що пільгу надано тільки на дітей, а на нього — ні. За якими підставами йому має надаватися пільга?

У ст. 169 Податкового кодексу немає норми щодо права багатодітних батьків на одночасне отримання, крім ПСП на дітей у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років, ще й «загальної» ПСП безпосередньо на себе.

При цьому Податковим кодексом чітко визначено, що за наявності кількох підстав для отримання ПСП її надають тільки за однією підставою — тією, що передбачає її найбільший розмір. Виняток встановлено лише в одному випадку: ПСП, визначена для багатодітних батьків, додається до підвищеної пільги на дітей-інвалідів.

Отже, платник податку (батько чотирьох дітей) має право на пільгу, передбачену пп. 169.1.2 п. 169.1 ст. 169 Податкового кодексу в розмірі 100 % суми пільги, яка визначена пп. 169.1.1 п. 169.1 зазначеної статті (у 2017 р. — 800,00 грн) у розрахунку на кожну дитину, а саме 3 200,00 грн (800,00 грн × 4 дітей), за умови дотримання інших вимог, встановлених ст. 169 Податкового кодексу.

При цьому граничний розмір доходу, що дає право на отримання ПСП одному з батьків у випадку та у розмірі, передбачених пп. 169.1.2 п. 169.1 ст. 169 Кодексу, обчислюється як добуток суми, визначеної в абзаці першому пп. 169.4.1 п. 169.4 зазначеної статті, та відповідної кількості дітей, тобто в даному випадку — 8 960,00 грн (2 240,00 грн × 4 дітей).

Вплив зміни сімейного стану платника податку на надання ПСП

На підприємстві працює жінка, яка подала заяву про застосування ПСП і такі документи: свідоцтво про народження дитини, свідоцтво про розлучення, рішення суду про позбавлення батьківських прав батька дитини. Отже, спершу вона мала статус одинокої матері і їй надавалася відповідна ПСП. У цьому році жінка вийшла заміж і надала підприємству копію свідоцтва про одруження вдруге. При цьому вона пояснила, що новим чоловіком дитину від першого шлюбу не всиновлено, отже, свідоцтво про народження дитини не змінено. Управління праці та соціального захисту населення надає їй допомогу як одинокій матері згідно з довідкою виконавчої служби про не­отримання аліментів. Школа, в якій навчається дитина, надає пільгу дитині як напівсироті. Чи має право така жінка на отримання ПСП як одинока мати за нових обставин?

Ні, така жінка не має права на отримання ПСП як одинока матір.

ПСП застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї згідно із законодавством виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, що діє для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 грн.

Таким чином, будь-який платник податку в 2017 р. матиме ПСП за умови, що розмір нарахованого йому доходу у вигляді заробітної плати не перевищуватиме 2 240,00 грн на місяць (1 600,00 грн × 1,4).

ПСП для будь-якого платника податку становить 50 % розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленого законом на 1 січня звітного податкового року, тобто в 2017 р. — 800,00 грн (1 600,00 грн. × 50 %) на місяць за умови, що розмір заробітної плати не перевищує вищевказану суму.

Платник податку, який є, зокрема, одинокою матір’ю, має право на ПСП у розмірі, що дорівнює 150 % суми пільги, яка визначена пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 Податкового кодексу (у 2017 р. — 1 200,00 грн) у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років.

Граничний розмір доходу, який дає право на отримання ПСП одному з батьків у випадку та в розмірі, передбачених, зокрема, пп. «а» зазначеного підпункту, обчислюється як добуток суми, визначеної в абзаці першому цього підпункту, та відповідної кількості дітей.

Зважаючи на наведену в запитанні інформацію, зрозуміло, що заявниця має одну дитину, тобто граничний розмір її заробітної плати не підвищується і задля застосування ПСП у 2017 р. не повинен перевищувати 2 240,00 грн.

ПСП починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання роботодавцем заяви платника податку про застосування пільги та документів, що підтверджують це право. Перелік таких документів та порядок їх подання визначає Кабмін України.

Згідно з пп. 1 п. 5 Порядку № 1227 для застосування пільги з підстав, передбачених пп. «а» пп. 169.1.3 п. 169.1 ст. 169 Податкового кодексу, платник податку, який є одинокою матір’ю, що має дитину (дітей) віком до 18 років, крім заяви, подає копію свідоцтва (дубліката свідоцтва) про народження дитини (дітей) або документ із зазначенням відомостей про батька дитини в Книзі реєстрації актів цивільного стану, чи документи, які підтверджують вік дитини (дітей), затверджені відповідним органом країни, в якій іноземна фізична особа — платник податку постійно проживав (проживала) до прибуття в Україну; копію паспорта.

Варто зауважити, що одинокою матір’ю (батьком) вважається особа, якана момент застосування роботодавцем пільги, визначеної вищезазначеним підпунктом, маючи дитину (дітей) віком до 18 років, не перебуває у шлюбі, зареєстрованому згідно із законом.

Отже, платник податку, який користувався ПСП як одинока матір (батько), втрачає право на таку пільгу після одруження.

При цьому податковим законодавством не передбачено при наданні зазначеної ПСП врахування обставин щодо усиновлення або неусиновлення одним із подружжя (чоловіком або жінкою) дитини другого із подружжя (жінки або чоловіка) відповідно.

Тобто в нашому випадку єдиною визначальною обставиною для встановлення права платника податку — заявниці на ПСП як одинокій матері є перебування такого платника податку в шлюбі, зареєстрованому згідно із законом (за умови дотримання інших вимог податкового законодавства).

Водночас слід зазначити, що вказаний платник за умови дотримання вимог абзацу першого пп. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 Податкового кодексу щодо граничного розміру загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати (в 2017 р. — 2 240,00 грн), має право на зменшення такого доходу на суму «загальної» ПСП у розмірі, що дорівнює 50 % розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року (пп. 169.1.1 п. 169 зазначеної статті).

Підставою для отримання (застосування) платником податку пільги в розмірі, встановленому цим підпунктом, є заява про застосування пільги (пп. 169.2.2 п. 169.2 ст. 169 Податкового кодексу та п. 4 Порядку № 1227).

Заява подається платником податку у довільній формі.

Звертаємо увагу: якщо заяву і підтвердні документи надано не з початку місяця, ПСП застосовується до всієї суми доходу у вигляді заробітної плати, нарахованого в такому місяці.

Доцільно акцентувати на тому, що будь-які питання оподаткування регулюються Податковим кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства (п. 7.3 ст. 7 зазначеного Кодексу).

Крім того, п. 5.2 ст. 5 Податкового кодексу встановлено: якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення зазначеного Кодексу.

Застосування підвищеного розміру пільги

На яку ПСП має право особа, у якої є посвідчення інваліда війни ІІІ групи, якщо одночасно вона — учасник бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни?

Податковим кодексом передбачено застосування ПСП до доходів у формі заробітної плати в розмірі, яка не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, визначеного для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 грн, для учасників бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни в розмірі 150 % суми пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 Податкового кодексу, та для інвалідів війни І — ІІ груп із числа таких учасників бойових дій — 200 % відпо­відно.

Для застосування пільги з підстави, передбаченої пп. «е» пп. 169.1.3 п. 169.1 ст. 169 Податкового кодексу, крім заяви про застосування пільги учасники бойових дій у період після Другої світової вій­ни, на яких поширюється дія Закону № 3551, окрім осіб, визначених у пп. «б» пп. 169.1.4 зазначеного пункту, подають копію посвідчення учасника бойо­вих дій, виданого відповідними органами, або документи, що підтверджують участь у бойових діях у період після Другої світової війни (пп. 7 п. 5 Порядку № 1227).

Водночас згідно з п. 121 Положення  № 302 особам, які мають право на отримання кількох посвідчень відповідно до Закону № 3551, видається лише одне посвідчення за їхнім вибором.

Отримання пільги учасниками бойових дій, що брали участь в АТО

Чи має право на застосування ПСП платник податку, який є учасником бойових дій, що брав участь в АТО?

Учасниками бойових дій визнаються, зокрема, військовослужбовці, які залучалися та брали безпосередню участь в АТО в районах її проведення у порядку, встановленому законодавством (п. 19 частини першої ст. 6 Закону № 3551).

Учасникам бойових дій надаються, зокрема, пільги зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів відповідно до податкового та митного законодавства (п. 18 частини першої ст. 12 Закону № 3551).

Статтею 169 Податкового кодексу визначено порядок надання ПСП, її розмір, перелік категорій платників податку, які мають право на таку пільгу.

Так, пп. «е» пп. 169.1.3 п. 169.1 цієї статті визначений розмір ПСП для платників податку, що є учасниками бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, на яких поширюється дія вищезазначеного закону, а пп. «б» пп. 169.1.4 заначеного пункту — розмір ПСП для учасників бойових дій під час Другої світової війни.

Отже, слід зауважити: особи, які мають статус учасників бойових дій, що брали участь в АТО, не зазначені в ст. 169 Податкового кодексу як окрема пільгова категорія платників, що мають право на збільшений розмір ПСП. Однак такі платники мають право на застосування ПСП відповідно до пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 Податкового кодексу, як будь-який платник податку за умови дотримання вимог ст. 169 Податкового кодексу.

Отримання пільги громадянами, які є членами сімей загиблих

Чи мають пільги з оподаткування доходів громадяни, які є членами сімей загиблих?

Особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551, зокрема членам сімей загиблих, надаються пільги зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства (п. 19 частини першої ст. 15 цього Закону).

Платники податку, що мають статус членів сімей загиблих, не визначені ст. 169 Податкового кодексу як окрема пільгова категорія для отримання ПСП, однак за умови, що рівень нарахованої заробітної плати в місяць у 2017 р. у таких платників не перевищуватиме 2 240,00 грн, вони матимуть право на застосування ПСП у цьому році в розмірі 800,00 грн на місяць.

Незалежно від категорії платника податку в разі перевищення нарахованої місячної заробітної плати понад встановлений розмір питання щодо надання ПСП не розглядається.

Застосування ПСП у місяці звільнення

У місяці звільнення з роботи працівникові, який користувався ПСП як багатодітний батько, будуть виплачені заробітна плата та компенсація за частину невикористаної відпустки. Чи застосовується в місяці звільнення ПСП? Якщо так, то як правильно її застосувати: до загальної суми (з урахуванням компенсації) чи тільки до заробітної плати?

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей (ст. 83 КЗпП).

Таким чином, з метою оподаткування податком на доходи фізичних осіб грошова компенсація за частину невикористаної відпустки розглядається як заробітна плата і враховується при визначенні граничної суми доходу, що дає право на отримання ПСП. Вказана сума включається до складу загального місячного оподатковуваного доходу платника податку й оподатковується з урахуванням норм п. 164.6 ст. 164 Податкового кодексу.

ПСП надається з урахуванням останнього місячного податкового періоду, в якому платник податку був звільнений з місця роботи.

Отже, до суми, нарахованої працівнику — багатодітному батьку заробітної плати за дні, відпрацьовані у місяці звільнення з урахуванням компенсації за частину невикористаної відпустки, застосовується ПСП, встановлена пп. 169.1.2 п. 169.1 ст. 169 Податкового кодексу, за умови дотримання вимог ст. 169 цього Кодексу (з урахуванням права на збільшений граничний розмір доходу). Крім того, роботодавець платника податку зобов’язаний здійснити, у тому числі за місцем застосування ПСП, перерахунок суми доходів, нарахованих такому платнику податку у вигляді заробітної плати, а також суми наданої ПСП під час проведення остаточного розрахунку з платником податку, який припиняє трудові відносини з таким роботодавцем.

Відповідальність роботодавця за самостійне застосування ПСП

Чи є відповідальним за сплату ПДФО роботодавець, який застосував ПСП без заяви працівника?

ПСП починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання роботодавцем заяви платника податку про застосування пільги та документів, що підтверджують таке право. Роботодавець відображає у податковій звітності всі випадки застосування або незастосування ПСП згідно з отриманими від платників податку заявами про застосування пільги, а також заявами про відмову від такої пільги.

Проте згідно з пп. 169.2.3 п. 169.2 ст. 169 Податкового кодексу ПСП до заробітної плати державних службовців застосовується під час її нарахування до завершення нарахування таких доходів без подання відповідних заяв, зазначених у пп. 169.2.2 цього пункту, але з поданням підтвердних документів для встановлення розміру пільги (табл. 2).

Якщо платник податку має право на застосування ПСП з двох і більше підстав, застосовується одна ПСП з підстави, що передбачає її найбільший розмір, за умови дотримання процедур, визначених пп. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 Податкового кодексу, крім випадку, передбаченого пп. «б» пп. 169.1.3 п. 169.1 цієї статті, ПСП за яким додається до пільги, визначеної пп. 169.1.2 цього пункту в разі, якщо особа утримує двох і більше дітей, у тому числі дитину-інваліда (дітей-інвалідів).

Платник податку, який має право на застосування ПСП більшої, ніж передбачена пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 Податкового кодексу, зазначає про таке право в заяві про застосування пільги, до якої додає відповідні підтвердні документи (пп. 169.3.2 п. 169.3 ст. 169 цього Кодексу).

Якщо ж державний службовець має право на підвищений розмір ПСП, то він повинен подати заяву, де зазначається, якою саме пільгою він бажає користуватися, та додати до заяви підтвердні документи.

Відповідно до п. 171.1 ст. 171 Податкового кодексу особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Таким чином, відповідальним за сплату податку на доходи фізичних осіб є роботодавець, який застосував ПСП без отримання від працівника заяви про її застосування.

ВАЖЛИВО
З 01.01.2017 р. Законом про Держбюджет-2017 встановлено розмір мінімальної заробітної плати в місячному розмірі — 3 200,00 грн.

При цьому ст. 2 КЗпП визначено, що право громадян України на працю, яке забезпечується державою, — це, зокрема, одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру.
Законом, який визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами, та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати, є Закон про оплату праці.
Відповідно до ст. 95 КЗпП та ст. 3 цього Закону з урахуванням змін і доповнень, внесених Законом № 1774, мінімальна заробітна плата — це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.
Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах.
При цьому Законом № 1774 доповнено Закон про оплату праці ст. 31 «Гарантії забезпечення мінімальної заробітної плати», відповідно до якої розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати.
При обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров’я, за роботу в нічний та надурочний час, роз’їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат.
Якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, роботодавець здійснює  доплату до рівня мінімальної заробітної плати, яка виплачується щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати.
Якщо розмір заробітної плати у зв’язку з періодичністю виплати її складових є нижчим за розмір мінімальної заробітної плати, здійснюється доплата до рівня мінімальної заробітної плати.
У разі укладення трудового договору про роботу на умовах неповного робочого часу, а також при невиконанні працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці мінімальна заробітна плата виплачується пропорційно до виконаної норми праці.
Мінімальна заробітна плата в погодинному розмірі застосовується на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та у фізичних осіб, які використовують найману працю, у разі застосування погодинної оплати праці.
Згідно зі ст. 35 Закону про оплату праці контроль за додержанням законодавства про оплату праці здійснюють:

  • центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю;
  • органи доходів і зборів.

Не допускається приховування від зазначених органів будь-якої інформації з питань оплати праці.
Такі державні органи мають право одержувати від суб’єктів господарювання та найманих ними осіб інформацію, документи і матеріали та відвідувати місця здійснення господарської діяльності під час виконання трудової функції такими найманими особами.
Органи доходів і зборів мають право на проведення перевірки без попереднього попередження платника у випадках, передбачених законодавством.
Громадський контроль за додержанням законодавства про оплату праці здійснюють професійні спілки та їх об’єднання.
Статтею 265 КЗпП та ст. 36 Закону про оплату праці передбачено, що за порушення законодавства про оплату праці винні особи притягаються до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної та кримінальної відповідальності згідно з законодавством.