Юридична практика

Неналежне підтвердження витрат

23.01.2017 / 14:32

Суть справи

ДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП «П» за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2015 р., за висновками якої складено акт.

На підставі наданих до перевірки первинних документів встановлено, що ФОП «П» здійснювала господарську діяльність з оптової торгівлі зерном, необробленим тютюном, насінням i кормами для тварин, застосовуючи загальну систему оподаткування, обліку та звітності.

Книгу обліку доходів і витрат за 2014 — 2015 рр. під час проведення перевірки не надано. Листом від 10.10.2016 р. ФОП «П» повідомила, що Книгу обліку доходів та витрат до перевірки не надано у зв’язку з її втратою.

При перевірці правильності визначення доходу, відображеного платником у декларації про доходи, та при порівнянні з даними про суми доходу, встановленими в ході перевірки (згідно з наданими до перевірки банківськими виписками), виявлено розбіжності на загальну суму 49 512,46 грн.

Крім того, при перевірці правильності визначення витрат, безпосередньо пов’язаних з одержанням доходу, відображених у декларації про доходи, у порівнянні з даними про суми витрат, визначеними в ході перевірки на підставі банківських виписок за період з 2014 р. по 2015 р., встановлено завищення витрат на загальну суму 543 727,50 грн.

Так, до складу витрат ФОП «П» включено витрати, а саме: придбання сировини для здійснення діяльності, оплату за транспортування товару та розрахунково-касове обслуговування.

Однак право на включення зазначених витрат до витрат звітного періоду виникає, коли вони відповідають таким вимогам:

документально підтверджені належним чином оформленими первинними документами;

пов’язані із господарською діяльністю підприємця;

безпосередньо пов’язані з отриманням доходів;

мають бути фактично сплачені;

товари має бути поставлено, а послуги  отримано.

До документів, що підтверджують факт закупівлі товару, повинні додаватись банківська виписка, платіжне доручення, фіскальний чек або інший документ, який підтверджує фактичну сплату коштів за товар чи послугу та дає право на включення до витрат.

Згідно з наданими до перевірки документами за період з 2014 р. по 2015 р. встановлено, що ФОП «П» сплачувала за придбаний товар через розрахунковий рахунок. Документи, що підтверджують готівковий розрахунок з постачальниками, до перевірки не надавались. Тому документами, що засвідчують факт оплати отриманих товарів, є банківські виписки за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2015 р.

За результатами перевірки ДПІ винесено ФОП «П» податкове повідомлення-рішення про збільшення грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб.

Позиція платника

Не погоджуючись з рішенням, прийнятим за результатами розгляду первинної скарги, ФОП «П» подала до ДФС України скаргу, в якій просить скасувати податкове повідомлення-рішення та рішення про результати розгляду первинної скарги як такі, що суперечать вимогам законо­давства.

Витяг з рішення

Пунктом 85.2 ст. 85 Податкового кодексу визначено, що платник податків зобов’язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у пов­ному обсязі всі документи, що належать або пов’язані з предметом перевірки. Такий обов’язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) i документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи — підприємця (п. 177.2 ст. 177 зазначеного Кодексу)

Відповідно до п. 177.4 цієї статті (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ Кодексу.

Витрати, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 — 138.9, підпунктами 138.10.2 — 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 ст. 138 Кодексу (п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу).

Підпунктом 138.1.1 п. 138.1 зазначеної статті передбачено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які враховуються при визначенні об’єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 — 140.5 ст. 140, статей 142 і 143 та інших статей Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Витрати, які враховуються при визначенні об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку таких витрат, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів (п. 138.2 ст. 138 вищезазначеного Кодексу).

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від їх реалізації (п. 138.4 цієї статті).

З 01.01.2015 р. до п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу було внесено зміни.

Так, згідно з цим пунктом до переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів фізичною особою — підприємцем, належать:

витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат (пп. 177.4.1 п.177.4 ст. 177 цього Кодексу);

витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі — працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами розділу IV Податкового кодексу);

обов’язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника подат­­ку на обов’язкове страхування життя або здоров’я працівників у випадках, передбачених законодавством (пп. 177.4.2 вищезазначеного пункту);

суми єдиного внеску на загально­обо­в’язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом (пп. 177.4.3 цього пункту);

інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов’язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 — 177.4.3 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв’язку, реклами, плати за роз­рахунково-касове обслуговування, на оп­ла­­ту оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов’язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов’язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (пп. 177.4.4 цього пункту).

Пунктом 177.10 ст. 177 Податкового кодексу визначено, що фізичні особи — підприємці зобов’язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати документи, що підтверджують походження товару. Форму Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення затверджено наказом № 481 (далі — Порядок № 481).

Зазначеним Порядком передбачено, що:

у графі 2 відображається сума доходу, отриманого від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності з сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема, кошти, які надійшли на поточний рахунок, до каси платника податків та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позов­ної давності, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг);

у графі 5 зазначаються реквізити документа, який засвідчує понесені витрати, що безпосередньо пов’язані з отриманим доходом.

Документами, що підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупівлі (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, які засвічують факт оплати товарів, робіт, послуг.

Пунктом 177.1 ст. 177 Податкового кодексу встановлено, що доходи фізичних осіб — підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними п. 167.1 ст. 167 Кодексу.

Відповідно до цього пункту (в редакції, що діяла у 2014 р.) ставка податку становить 15 % бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, передбачених пунктами 167.2 — 167.5 вищезазначеної статті), у тому числі, але не винятково у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграшу гравця (учасника), отриманого від організатора азартної гри.

Платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно зі статтями 177 і 178 Кодексу, застосовують ставку податку 17 % (з 01.01.2015 р. 20 %) до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому п. 167.1 ст. 167 Кодексу, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування.

Підпунктом 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу передбачено, що контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму грошових зобов’язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми ПДВ платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, зазначених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

У пункті 123.1 ст. 123 Кодексу зазначено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов’язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від’ємного значення суми ПДВ платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 — 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 % суми визначеного податкового зобов’язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. Повторне протягом 1095 днів визначення контролюючим органом суми податкового зобов’язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу в роз­­мі­­­­рі 50 % суми нарахованого податкового зобов’язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

У ході розгляду скарги було з’ясовано, що сума середньомісячного річного оподатковуваного доходу ФОП «П» перевищує десятикратний розмір мінімальної заро­бітної плати, встановленої законом на 01.01.2014 р. та 01.01.2015 р. (12 180 грн), і становить: за 2014 р. — 32 908 грн, за 2015 р. — 17 682 грн.

ДПІ при проведенні перевірки ФОП «П» не було враховано вимоги п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу та було донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2014 — 2015 рр. виходячи лише зі ставки податку в розмірі 15 %.

Отже, у податковому повідомленні-рішенні сума грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб підлягає збільшенню.

Порядок оскарження рішень органів ДФС встановлено главою ІV Податкового кодексу та Порядком № 916.

Відповідно до пп. 4 п. 2 розділу ІХ зазначеного Порядку за результатами розгляду скарги контролюючий орган має право зменшити (збільшити) суму грошового зобов’язання або податкового боргу, суми бюджетного відшкодування та/або від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми ПДВ платника податків та у відповідній частині суми штрафних (фінансових) санкцій.

Отже, враховуючи вищезазначене, рішенням, прийнятим за розглядом повторної скарги, податкове повідомлення-рішення про збільшення грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб залишено без змін, а скаргу платника податків — без задоволення.

Крім того, збільшено суму грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, що визначена у податковому повідомленні-рішенні, та відповідно до вимог п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу застосовано до ФОП «П» штрафну санкцію.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

Податковий кодекс — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI. Порядок  № 481 — Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи — підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затверджений  наказом Міндоходів України від 16.09.2013 р. № 481. Порядок № 916 — Порядок оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, затверджений наказом Мінфіну України від 21.10.2015 р. № 916.

«Гарячі лінії»

Дата: 28 вересня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42