Юридична практика

Дохід від діяльності, не зазначеної у свідоцтві

27.02.2017 / 12:44

Суть справи

ДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФОП «К» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2015 р., за результатами якої було складено акт.

В акті зазначено, що у період перевірки ФОП «К» фактично здійснював інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах і перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності (друга група).

Як з’ясовано з матеріалів справи, ФОП «К» у податкових деклараціях платника єдиного податку задекларував дохід за 2013 р. у розмірі 935 614 грн, за 2014 р. — 926 004 грн, за 2015 р. — 998 968,8 грн.

В акті зафіксовано, що на адресу ДФС області надійшло звернення громадянки «Х», у якому вона повідомила, що 20.06.2014 р. районним судом прийнято рішення у справі за позовом громадянки «К» до громадянки «Х» про відшкодування шкоди внаслідок залиття квартири, яким позовні вимоги громадянки «К» задоволено, та вирішено стягнути з громадянки «Х» кошти в розмірі 4 269,10 грн у рахунок відшкодування витрат на ремонт квартири, який проведено ФОП «К».

У додатках до звернення є копії акта здавання-приймання робіт (надання послуг) від 12.04.2013 р. № 08 щодо виконання ремонту квартири на суму 2 500,10 грн та товарний чек від 12.04.2013 р. щодо отримання коштів за виконані послуги, які містять підпис та печатку виконавця послуг ФОП «К». Зазначені документи (акт здавання-приймання робіт (надання послуг) та товарний чек) надано до суду як докази понесених витрат «К».

У податкових деклараціях платника єдиного податку — ФОП «К» за 2013 — 2014 рр. не зазначено суму доходу від здійснення виду діяльності, вказану в свідоцтві платника єдиного податку, зокрема ремонтних робіт на суму 2 500,10 грн.

Платник єдиного податку відповідно до пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу в разі здійснення видів діяльності, не зазначених у свідоцтві платника єдиного податку — фізичної особи — підприємця, зобов’язаний був перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, з першого числа місяця, що настає за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності.

Якщо платник не здійснив перехід на застосування іншої ставки податку та надав послуги іншим особам, ніж передбачено умовами застосування першої або другої груп платників єдиного податку, то контролюючий орган, який під час проведення перевірки виявив вищезазначені порушення, має право анулювати реєстрацію такого платника єдиного податку на підставі акта перевірки.

Таким чином, під час перевірки встановлено, що ФОП «К» у квітні 2013 р. надав послуги з ремонту квартири (види діяльності не зазначено у свідоцтві платника єдиного податку); відповідно до пп. 298.1.5 п. 298.1, п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу підприємець мав змогу з 01.01.2014 р. самостійно перейти на застосування іншої ставки (третьої групи платників єдиного податку) або відмовитися від спрощеної системи оподаткування та перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом. Але ФОП «К» не здійснив перехід на застосування іншої ставки (третьої групи платників єдиного податку) та не відмовився від спрощеної системи оподаткування з 01.01.2014 р., чим порушив вимоги пп. 298.1.5 п. 298.1 ст. 298 Податкового кодексу.

У ході перевірки ДПІ надіслано запит на адресу ФОП «К» про надання у повному обсязі первинних документів, що підтверджують витрати, пов’язані з господарською діяльністю (накладні, рахунки, акти виконаних робіт (наданих послуг), платіжні документи, договори). На вказаний запит ФОП «К» надано відомості нарахування та виплат заробітної плати найманим працівникам за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р.; трудові договори з найманими працівниками, видаткові накладні, рахунки-фактури на придбання товару, банківські виписки, договори оренди тощо. Будь-яких інших документів щодо підтвердження витрат, які пов’язані з господарською діяльністю, ФОП «К» не надано, як і документів, пов’язаних із здійсненням ремонту квартири.

Актом перевірки засвідчено, що підприємцем не в повному обсязі надано документи, які підтверджують витрати, чим порушено вимоги пунктів 44.1, 44.3 ст. 44 Податкового кодексу.

Перевіркою правильності визначення оподатковуваного доходу встановлено заниження оподатковуваного доходу за період, під час якого її було здійснено. Таким чином, виявлено порушення ФОП «К» пунктів 177.2, 177.4 ст. 177 Податкового кодексу та донараховано податок на доходи фізичних осіб.

Перевіркою дотримання встановленого порядку подання (у випадках, коли таке подання є обов’язковим) податкових декларацій виявлено, що ФОП «К» не подано податкові декларації про майновий стан і доходи за Iквартал 2014 р., за 2014 р., за 2015 р., чим порушено вимоги підпунктів 49.18.2, 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу.

ДПІ винесено ФОП «К» податкові повідом­лення-рішення про збільшення грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб та про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Позиція платника

У поданій скарзі ФОП «К» не погоджується з висновками акта перевірки, вважає їх необґрунтованими, неправомірними та просить скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Підприємець наполягає, що здійснював тільки ті види діяльності, що внесені до свідоцтва платника єдиного податку.

Витяг з рішення

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Як зазначено у п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу, платник податків, зокрема, зобов’язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством; забезпечувати збереження документів, пов’язаних з виконанням податкового обов’язку, протягом строків, установлених цим Кодексом.

Для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухобліку, фінзвітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу).

Згідно з п. 44.3 цієї статті платники податків зобов’язані забезпечити зберігання документів, визначених у п. 44.1 цієї статті, а також документів, пов’язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як упродовж 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються перелічені документи, а у разі її неподання — протягом передбаченого зазначеним Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому п. 44.7 цієї статті, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у платника на час складення звітності (п. 44.6 ст. 44 Кодексу).

Платник податків відповідно до п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу зобов’язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов’язані з предметом перевірки. Такий обов’язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Пунктом 121.1 ст. 121 Податкового кодексу (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених ст. 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 грн.

Згідно з пп. 296.5.5 п. 296.5 ст. 296 Податкового кодексу в разі застосування іншого способу розрахунків, ніж вказаний у главі першій, здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, провадження діяльності, не зазначеної у свідоцтві платників єдиного податку першої і другої груп, платники єдиного податку в податковій декларації додатково відображають окремо доходи, отримані від здійснення таких операцій.

Частиною сьомою пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Кодексу передбачено, що в разі здійснення видів діяльності, не зазначених у свідоцтві платника єдиного податку —фізичної особи — підприємця, платники єдиного податку зобов’язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, з першого числа місяця, що настає за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності.

Частиною другою п. 293.4 ст. 293 Податкового кодексу визначено, що до доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі платників єдиного податку, віднесеного до першої або другої груп, ставки єдиного податку встановлюються в розмірі 15 %.

Абзацом «в» п. 176.1 ст. 176 Кодексу передбачено, що платники податку на доходи фізичних осіб зобов’язані подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами розділу IV Кодексу таке подання є обов’язковим.

Фізичні особи — підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року в строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи (п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу).

Відповідно до пп. 177.5.2 цього пункту фізичні особи — підприємці, які зареєстровані протягом року в установленому законом порядку або перейшли із спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування чи сплачували фіксований податок до набрання чинності цим Кодексом, подають податкову декларацію за результатами звітного кварталу, в якому розпочата така діяльність або відбувся перехід на загальну систему оподаткування.

Податкова декларація подається за звітний період у встановлені Податковим кодексом строки до контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків (п. 49.1 ст. 49 Кодексу).

Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються:

  • за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Кодексу);
  • за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб — підприємців, протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (пп. 49.18.5 п. 49.18 зазначеної статті).

Відповідно до п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов’язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 грн за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Пунктом 177.1 ст. 177 Податкового кодексу визначено, що доходи фізичних осіб — підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в п. 167.1 ст. 167 цього Кодексу.

Об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи — підприємця (п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу).

До переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, згідно з п. 177.4 цієї статті (у редакції, що діяла до 01.01.2015 р.), належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III Податкового кодексу.

Пунктом 138.1 ст. 138 зазначеного Кодексу визначено, що витрати, які враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, що визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 — 138.9, підпунктами 138.10.2 — 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з п. 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 п. 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, п. 140.1 ст. 140 і ст. 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у п. 138.3 цієї статті та у ст. 139 зазначеного Кодексу.

Згідно з абзацом першим п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу витрати, які враховуються для встановлення об’єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Податкового кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визначено доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу).

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 зазначеного Кодексу встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухобліку та нарахування податку.

До переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, згідно з п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу (у редакції, що була чинною з 01.01.2015 р.) належать:

витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат (пп. 177.4.1 п. 177.4 цієї статті);

інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов’язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 — 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв’язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов’язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов’язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (пп. 177.4.4 п. 174 цієї статті).

Враховуючи зазначене, рішенням, прийнятим за розглядом повторної скарги, податкові повідомлення-рішення про збільшення грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб та про застосування штрафних (фінансових) санкцій залишено без змін, а скаргу платника податків — без задоволення.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

Господарський кодекс — Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV. Податковий кодекс —
Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI

«Гарячі лінії»

Дата: 14 березня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42