Інші податки

Сплата ЄСВ у разі зняття з обліку

13.03.2017 / 15:17

До Закону про ЄСВ було внесено низку змін, що набрали чинності з 01.01.2017 р., зокрема, щодо нарахування та сплати єдиного внеску особами, які провадять незалежну професійну діяльність. Чи залишається обов’язок сплати єдиного внеску в особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, у разі неподання до контролюючого органу заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску, читайте в цій статті.

Відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов’язаної зі збором та веденням обліку єдиного внеску, регулюються винятково Законом про ЄСВ.

Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (абзац п’ятий частини другої ст. 2 Закону).

Статтею 4 Закону про ЄСВ визначено вичерпний перелік платників єдиного внеску, якими, зокрема, є роботодавці, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою — підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань).

Базою нарахування єдиного внеску для зазначених платників є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону про оплату праці, та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (абзац перший п. 1 частини першої ст. 7 Закону про ЄСВ).

Крім того, платниками єдиного внеску відповідно до п. 5 частини першої ст. 4 цього Закону є особи, які провадять незалежну професійну діяльність.

Базою нарахування єдиного внеску для таких осіб є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, то такий платник зобов’язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом про ЄСВ. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 частини першої ст. 7 цього Закону).

Крім того, враховується кількість місяців, протягом яких така особа перебувала на обліку як платник єдиного внеску.

Частиною п’ятою ст. 8 Закону про ЄСВ визначено, що єдиний внесок для платників, зокрема осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, встановлюється у розмірі 22 % до визначеної ст. 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Роботодавців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, потрібно розглядати як окремих платників єдиного внеску.

Отже, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, є платниками незалежно від того, чи є такі особи одночасно найманими працівниками в межах такої діяльності або підприємцями.

Особи, які провадять незалежну професійну діяльність, сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року (абзац четвертий частини восьмої ст. 9 Закону про ЄСВ).

Визначення бази нарахування єдиного внеску для зазначених платників у разі відсутності доходу (прибутку) у звітному році є обов’язковим згідно з нормами п. 2 частини першої ст. 7 Закону про ЄСВ.

Відповідно до ст. 5 цього Закону розроблено Порядок № 1162, який є нормативно-правовим актом, положення якого обов’яз­кові для виконання платниками єдиного внеску.

Дія цього Порядку, що визначає питання, зокрема, взяття на облік та зняття з обліку платників єдиного внеску в контро­люючих органах, поширюється на платників єдиного внеску, зокрема осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (п. 3 розділу І Порядку № 1162).

Зазначені платники, на яких не поширюється дія Закону про держреєстрацію, подають заяву протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності (п.  2 розділу ІІІ Порядку № 1162).

Зняття з обліку осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, на яких не поширюється дія Закону про держреєстрацію, здійснюється контролюючими органами на підставі їхньої заяви після проведення передбачених законодавством перевірок платників, звіряння розрахунків та проведення остаточного розрахунку (абзац сьомий частини першої ст. 5 Закону про ЄСВ).

Згідно з п. 1 розділу V Порядку № 1162 у разі прийняття, зокрема, рішення про припинення діяльності платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону про держреєстрацію, платник єдиного внеску зобо­в’язаний у десятиденний строк з дня прийняття відповідного рішення подати до контролюючого органу заяву про зняття з обліку платника єдиного внеску та копію розпорядчого документа про припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи.

Отже, у разі прийняття особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, рішення про припинення діяльності як платника єдиного внеску, дотримання вимог Порядку № 1162 є обов’язковим.

Останнім періодом, за який необхідно сплатити єдиний внесок, буде період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня надходження до контролюючого органу заяви про зняття з обліку платника єдиного внеску.

При цьому така особа користується правами, виконує обов’язки та несе відповідальність, передбачені для платника єдиного внеску в частині діяльності, що здійснювалася нею як особою, яка провадить незалежну професійну діяльність.

У разі порушення порядку зняття з обліку в контролюючому органі платника єдиного внеску, на якого не поширюється дія Закону про держреєстрацію, такий платник залишається платником єдиного внеску, а отже, має обов’язок щодо сплати такого внеску.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

Податковий кодекс — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI. Закон про держреєстрацію — Закон України від 15.05.2003 р. № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань». Закон про ЄСВ — Закон України від 08.07.2010 р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування». Закон про оплату праці — Закон України від 24.03.95 р. № 108/95-ВР «Про оплату праці». Закон № 5076 — Закон України від 05.07.2012 р. № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Порядок № 1162  — Порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Мінфіну України від 24.11.2014 р. № 1162. Порядок № 1588 — Порядок обліку платників податків і зборів, затверджений наказом Мінфіну України від 09.12.2011 р. № 1588