Інші податки

Розміщення відходів

20.03.2017 / 17:02

Будь-який вид господарської діяльності, у тому числі економічної, передбачає використання природних ресурсів із подальшим розміщенням продуктів виробництва або відходів таких продуктів. Про те, чи є операції з розміщення відходів об'єктом оподаткування екологічним податком, йтиметься у цій статті.

Класифікація видів економічної діяльності (далі — КВЕД) є складовою Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом № 457, згідно з яким перероблення — це технологічний процес, виконання якого змінює форму, властивості чи склад сировини, напівфабрикатів або в окремих випадках готової продукції задля отримання нової продукції.

Головне призначення КВЕД — визначати та кодувати основні та другорядні види економічної діяльності юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців.

Отже, коди видів економічної діяльності за КВЕД можуть використовуватись як ознаки віднесення суб’єктів господарської діяльності до переробних підприємств.

Згідно з КВЕД переробні підприємства класифікуються у секції С «Переробна промисловість».

Законом № 287 вилучено абзац 22 ст. 1 Закону про відходи, що визначав термін «відходи тваринного походження» — це загиблі тварини, відходи, що утворилися внаслідок виготовлення продукції із тваринної сировини, непридатної для споживання людиною і твариною, а також підлягають обов’язковій утилізації, крім продуктів метаболізму, що використовуються для виробництва біогазу або органічних добрив.

Відповідно до ст. 1 цього Закону побічні продукти тваринного походження, не призначені для споживання людиною (далі — побічні продукти тваринного походження), — це туша або частини туші забитих, загиблих тварин, сировина та продукти тваринного походження, що не призначені або визнані непридатними для споживання людиною.

Отже, з набранням чинності Законом № 287 побічні продукти тваринного поход­ження перестали вважатися відходами.

Підприємства, що здійснюють господарську діяльність у сфері переробної промисловості, посилаючись на Закон № 287, мають визначити об’єкт оподаткування екологічним податком у частині розміщення побічних продуктів тваринного походження.

ДО ПІДПРИЄМСТВ ПЕРЕРОБНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ, У ЯКИХ ВИНИКАЄ ОБ’ЄКТ ОПОДАТКУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНИМ ПОДАТКОМ У ЧАСТИНІ РОЗМІЩЕННЯ ВІДХОДІВ, А САМЕ ПОБІЧНИХ ПРОДУКТІВ ТВАРИННОГО ПОХОДЖЕННЯ, ЗГІДНО З КВЕД НАЛЕЖАТЬ КЛАСИ:

10.1   «Виробництво м’яса та м’ясних продуктів»,

10.2  «Перероблення та консервування риби, ракоподібних і молюсків»,

10.4  «Виробництво олії та тваринних жирів»,

10.5  «Виробництво молочних продуктів»,

10.9  «Виробництво готових кормів для тварин»

Відповідно до п. 240.1 ст. 240 Податкового кодексу платниками екологічного податку є, зокрема, суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи ті, які виконують агентські (представницькі) функції щодо таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюється розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об’єктах) суб’єктів господарювання).

Об’єктом оподаткування екологічним податком, що справляється за розміщення відходів, відповідно до пп. 242.1.3 п. 242.1 ст. 242 Податкового кодексу є обсяги та види (класи) розміщених відходів, крім обсягів та видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об’єктах) суб’єктів господарювання.

При цьому термін «розміщення відходів» як постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів, визначено пп. 14.1.223 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу.

Водночас термін «відведені місця чи об’єкти» визначено абзацом 16 ст. 1 Закону про відходи як місця чи об’єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами.

Основне призначення спеціально відведених місць чи об’єктів для розміщення відходів — видалення відходів шляхом захоронення або знешкод­ження.

Відповідно до Закону № 2806 дозвіл (документ дозвільного характеру) — документ, який дозвільний орган зобов’язаний видати суб’єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб’єкт господарювання не може проводити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Дозвіл на розміщення відходів п. 62 Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, затвердженого Законом № 3392, віднесено до документів дозвільного характеру.

Порядок видачі документів дозвільного характеру встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відходами вважаються будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення (абзац другий ст. 1 Закону про відходи).

Отже, суб’єкти господарювання повин­ні задекларувати як об’єкт оподаткування екологічним податком обсяги будь-яких власних відходів, до яких застосовано операції з розміщення відходів.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

Податковий кодекс — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI. Закон про відходи — Закон України від 05.03.98 р. № 187/98-ВР «Про відходи». Закон № 287 — Закон України від 07.04.2015 р. № 287-VIII «Про побічні продукти тваринного походження, не призначені для споживання людиною». Закон № 2806 — Закон України від 06.09.2005 р. № 2806-IV «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності». Закон № 3392 — Закон України від 19.05.2011 р. № 3392-V «Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності». Наказ № 457 — наказ Держспоживстандарту України від 11.10.2010 р. № 457 «Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010»

«Гарячі лінії»

Дата: 14 грудня, Пʼятниця
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42