Юридична практика

Несвоєчасне оприбуткування готівки

20.03.2017 / 17:27

Верховним Судом України при розгляді справ щодо правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень про накладення штрафних санкцій за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» було взято до уваги, що термін «щоденно» слід розуміти як окрему календарну дату, протягом якої після закінчення зміни, але не пізніше 24 год кожного дня, роздруковується Z-звіт.

Судове рішення

Верховним Судом України (далі — ВСУ) у постанові від 13.03.2014 р. установлено, що ТОВ «А» звернулося до суду з позовом, у якому просить скасувати рішення ДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій, установлених п. 4 ст. 17 Закону про РРО та абзацом третім частини першої ст. 1 Указу № 436 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), за порушення вимог п. 9 ст. 3 Закону про РРО та пп. 2.6 глави 2 Положення № 637.

На обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ «А» зазначило, що ДПІ, приймаючи оскаржуване рішення, дійшла неправомірного висновку про порушення позивачем вимог п. 9 ст. 3 Закону про РРО, пп. 2.6 глави 2 Положення № 637, оскільки термін «щоденно» слід розуміти не як календарну дату, а як проведення щоденного друкування фіскальних звітних чеків (далі — Z-звіт), яке повинно виконуватися не пізніше 24 год після проведення першої розрахункової операції реєстраторами розрахункових операцій (далі — РРО) після виконання попереднього Z-звіту.

Судами попередніх інстанцій у задоволенні позову відмовлено виходячи з того, що роздрукування фіскального чека щоденно означає його роздрукування кожної календарної дати після закінчення зміни, але не пізніше 24 год цього дня. Невиконання зазначених вимог призвело до несвоєчасного оприбуткування готівкових коштів.

Не погоджуючись із ухвалами суду, ТОВ «А» звернулось із заявою про її перегляд ВСУ через неоднакове застосування Вищим адміністративним судом України (далі — ВАСУ) одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, а саме п. 9 ст. 3 Закону про РРО та Порядку № 637. На обґрунтування заяви ТОВ «А» надало копії постанов ВАСУ від 03.10.2013 р. № К/9991/42106/11 та 11.11.2013 р. № К/800/8647/13 і копію ухвали ВАСУ від 01.04.2013 р. № К-1239/09, які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Перевіривши наведені заявником доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява ТОВ «А» не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суд касаційної інстанції, залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, виходить із того, що термін «щоденно», наведений у п. 9 ст. 3 Закону про РРО, слід розуміти як окрему календарну дату, протягом якої після закінчення зміни, але не пізніше 24 год кожного дня, роздруковується Z-звіт. Порушення ТОВ «А» вищезазначеної норми, у свою чергу, призвело до несвоєчасного оприбуткування готівкових коштів.

У судових рішеннях ВАСУ № К-1239/09 та № К/800/8647/13, наданих на підтверд­ження неоднакового правозастосування, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішень ДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій з огляду на те, що друк Z-звіту у кінці зміни у межах 24 год з початку реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z-звіту поперед­ньої зміни слід розглядати як щоденний друк такого звіту. Тому друк Z-звіту та оприбуткування готівкових коштів наступного дня, здійснені у межах 24 год з часу реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z-звіту поперед­ньої зміни, відповідають чинному законодавству.

Із наведених судових рішень вбачається, що суд касаційної інстанції у подібних правовідносинах неоднаково застосував п. 9 ст. 3 Закону про РРО та пп. 2.6 глави 2 Положення № 637, внаслідок чого було ухвалено різні за змістом судові рішення.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, колегія суддів виходить із такого.

Судами встановлено, що позивач не виконав щоденний друк Z-звіту за 9 і 20  серпня та 4 вересня у періоді, що перевіряється, а роботу РРО було продовжено, наступного дня роздруковано зазначений звіт у межах 24 год з початку реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z-звіту попередньої зміни, що призвело до несвоєчасного обліку готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій (далі — КОРО).

Підпунктом 2.6 глави 2 Положення № 637 передбачено, що вся готівка, яка надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням розрахункових книжок (далі — РК) оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у КОРО на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Абзацом третім ст. 1 Указу № 436 установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами — громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб’єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Нацбанком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки, у п’ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Пунктом 9 ст. 3 Закону про РРО передбачено, що суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов’язані щоденно друкувати на РРО (за винятком автоматів з продажу товарів (послуг)) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в КОРО.

Приписи наведеної норми передбачають особливості роботи РРО, які мають забезпечувати друкування таких звітів за кожний робочий день.

Пунктом 2 Вимог № 199 передбачено, що:

  • зміна — період роботи реєстратора від реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z-звіту до виконання наступного Z-звіту;
  • Z-звіт — це денний звіт з обнуленням інформації в оперативній пам’яті та занесенням її до фіскальної пам’яті РРО.

Усі режими роботи РРО мають блокуватися, зокрема у разі перевищення максимальної тривалості зміни (п. 7 Вимог № 199).

У додатку до цих Вимог установлено, що максимальна тривалість зміни не повинна перевищувати 24 год.

Отже, аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що оскільки календарний день (доба) налічує 24 год, тобто день триває з 0 год 00 хв до 24 год 00  хв, при щоденній роботі з РРО Z-звіт необхідно виконувати щодня після закінчення робочої зміни, але не пізніше 24 год цього дня.

З огляду на викладене колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що аналіз положень п. 9 ст. 3 Закону про РРО та пп. 2.6 глави 2 Положення № 637 свідчить: суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, мають своєчасно та повною мірою оприбутковувати всю готівку, що надходить до кас, та щоденно, тобто кожного робочого дня після закінчення зміни, але не пізніше 24 год цього самого дня, друкувати на РРО фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в КОРО. У разі недотримання суб’єктом господарювання при здійсненні діяльності вищезазначених вимог до нього за рішенням відповідних органів застосовуються штрафні (фінансові) санкції згідно з вимогами п. 4 ст. 17 Закону про РРО та абзацу третього частини першої ст. 1 Указу № 436.

Отже, висновок суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, про відсутність підстав для скасування рішення ДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

Указ № 436 — Указ Президента України від 12.06.95 р. № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки». Закон про РРО — Закон України від 06.07.95 р. № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Положення № 637 — Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Нацбанку України від 15.12.2004 р. № 637. Вимоги № 199 —Вимоги щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2002 р. № 199. Постанова ВАСУ № К/9991/42106/11 — постанова Вищого адміністративного суду України від 03.10.2013 р. № К/9991/42106/11 «Про скасування рішення про застосування штрафних санкцій». ПостановаВАСУ № К/800/8647/13 — постанова Вищого адміністративного суду України від 11.11.2013 р. № К/800/8647/13 «Про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій». Ухвала ВАСУ № К-1239/09 — ухвала Вищого адміністративного суду України від 01.04.2013 р. № К-1239/09 «Про часткове скасування рішення про нарахування суми штрафних (фінансових) санкцій»