Юридична практика

Визначення митної вартості

20.03.2017 / 17:32

Суть справи

За результатами документальної перевірки ГУ ДФС установлено порушення правильності визначення митної вартості товарів, оформлених за 1065 шт. митними деклараціями, яке полягало у невключенні до складу митної вартості транспортних послуг на всьому шляху прямування імпортного товару, не розподілених окремо на до та після кордону України, що призвело до винесення трьох податкових повідомлень-рішень про донарахування ТОВ «А» грошових зобов’язань за платежами «мито», «додатковий імпортний збір» та «ПДВ» із ввезених на митну територію України товарів.

Як випливає із матеріалів справи, при дослідженні рахунків та актів виконаних робіт (наданих послуг), виставлених до оплати за надані послуги з транспортування товарів, загальну вартість виконаних робіт (наданих послуг) не розподілено на такі складові, як вартість транспортування за межами митної території України та вартість транспортування митною територією України. Враховуючи зазначене, за результатами перевірки відповідно до вимог ст. 58 Митного кодексу прийнято рішення про визначення митної вартості товарів за окремими митними деклараціями, яке підтримано ДФС під час адміністративного оскарження.

Проте під час дослідження розрахунку про донарахування грошових зобов’язань за платежами «мито», «додатковий імпортний збір» та «ПДВ» із ввезених на митну територію України товарів виявлено, що податкові повідомлення-рішення винесено ГУ ДФС з порушенням частини третьої ст. 303 Митного кодексу, а самі грошові зобов’язання ТОВ «А» за податковими повідомленнями-рішеннями визначено за окремими митними деклараціями, де розмір не сплачених сум митних платежів з товарів, зазначених в одній митній декларації, становить менш як 20 грн.

Позиція платника

У скарзі ТОВ «А» просить скасувати вищенаведені податкові повідомлення-рішення та зазначає, що не погоджується із нарахуванням платежів, оскільки вважає податкові повідомлення-рішення незаконними, а висновки акта перевірки такими, що не відповідають чинному законодавству України. Скаржник вважає, що питання контролю правильності заявлення митної вартості належить до компетенції митниці, а не ГУ ДФС.

Витяг з рішення

Згідно з частиною другою ст. 52 Митного кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов’язані подавати митному органу достовiрнi вiдомостi про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною першою ст. 55 Митного кодексу передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митницею ДФС під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митницею ДФС у випадках, передбачених частиною шостою ст. 54 Митного кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі неправильно визначено митну вартість товарів.

Митниця ДФС має право проводити в порядку, визначеному статтями 345 — 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску (п. 4 частини п’ятої ст. 54 Кодексу).

Пунктом 41.3 ст. 41 Податкового кодексу передбачено, що повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом та законами України. Розмежування повноважень і функціональних обов’язків контролюючих органів визначається законодавством України.

Відповідно до п. 41.1 цієї статті контролюючими органами є ДФС та його територіальні органи, отже, і митниці, і головні управління ДФС в областях.

Функція здійснення контролю за дотриманням законодавства України з питань державної митної справи у частині своєчасності, достовiрностi, повноти нарахування та сплати митних платежів шляхом організації та проведення документальних перевірок платників податків відповідно до Переліку та змісту функцій, які здійснюють підрозділи головних управлінь в областях, місті Києві, Міжрегіонального головного управління ДФС — Центрального офісу з обслуговування великих платників, затвердженого наказом № 484 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), закріплена за головними управліннями ДФС в областях.

Частиною четвертою ст. 58 Митного кодексу передбачено, що митною вартістю товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини 10 цієї статті.

До переліку витрат, які мають включатися до митної вартості товарів, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті згідно з п. 5 частини 10 цієї статті, входять витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Витрати на транспортування товару після його ввезення не включаються до митної вартості за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена за оцінювані товари, які документально підтверджено та піддаються обчисленню (частина третя, п. 2 частини 11 ст. 58 Митного кодексу).

Відповідно до положень розділу ІІІ Правил № 599 до документів, що підтверджують транспортні витрати, можуть належати:

  • рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;
  • банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг згідно з виставленим рахунком-фактурою;
  • калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та митною територією України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Отже, під час документальної позапланової виїзної перевірки при зіставленні задекларованих витрат на транспортування і витрат, зазначених у актах виконаних робіт, ГУ ДФС виявлено, що складові митної вартості задекларовано не в повному обсязі, що призвело до заниження митної вартості та, як наслідок, заниження податкових зобов’язань ТОВ «А» з митних платежів.

Проте відповідно до частини третьої ст. 303 Митного кодексу стягнення митних платежів не здійснюється і податкове повідомлення-рішення платнику податків не направляється, якщо розмір не сплачених сум митних платежів з товарів, зазначених в одній митній декларації, або з товарів, відправлених протягом дня одним відправником на адресу одного одержувача, становить менш як 20 грн, та в інших випадках, установлених Податковим кодексом.

З огляду на викладене податкові повідомлення-рішення підлягають зменшенню з урахуванням частини третьої ст. 303 Митного кодексу та вважатимуться відкликаними з дня надходження до платника податків нових податкових повідом­лень-рішень, які міститимуть зменшену суму грошових зобов’язань.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

Податковий кодекс — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI. Митний кодекс — Митний кодекс України від 13.03.2012 р. № 4495-VI. Наказ № 484 — наказ ДФС України від 09.07.2015 р. № 484 «Про функціональні повноваження структурних підрозділів територіальних органів ДФС» (втратив чинність). Правила № 599 — Правила заповнення декларації митної вартості, затверджені наказом Мінфіну України від 24.05.2012 р. № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення»