Податок на прибуток

Дивіденди: нарахування, виплата, облік

27.03.2017 / 11:41
Дивіденди: нарахування, виплата, облік

Метою створення і діяльності кожного підприємства є отримання прибутку. І якщо підприємство прибуткове, то його власники й учасники мають право на отримання частини прибутку у вигляді дивідендів, які зазвичай виплачуються по закінченні року.
Про особливості нарахування, виплати та оподаткування таких дивідендів читайте у цій статті.

Що вважається дивідендами

Згідно з пп. 14.1.49 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу під визначення дивідендів підпадає платіж, що здійснюється юридичною особою, у тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів або інших цінних паперів, на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів і інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) в майні (активах) емітента, у зв’язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Слід зауважити, що до вищезазначеної норми внесено уточнення, згідно з яким починаючи з 01.01.2017 р. для цілей оподаткування до дивідендів прирівнюється також платіж у грошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь його засновника і/або учасника (учасників), у зв’язку з розподілом чистого прибутку (її частини).

Водночас п. 4 ПБО 15 визначено, що дивідендами вважається частина прибутку, розподілена між учасниками (власниками) відповідно до їх долі у власному капіталі підприємства. Крім того, згідно з п. 1 ст. 30 Закону № 514 дивідендом є частина чистого прибутку акціонерного товариства (далі — АТ), який виплачується акціонерові з розрахунку на одну акцію певного типу і/або класу.

Це означає, що дивіденди розраховуються з прибутку, визначеного за правилами бухгалтерського обліку.

Підпунктом 57.11.1 п. 57.11 ст. 57 Податкового кодексу встановлено, що у разі ухвалення рішення про виплату дивідендів платник податку на прибуток — емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власникові таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними ст. 137 Податкового кодексу.

Форма виплати

Дивіденди можуть виплачуватися як у грошовій, так і в натуральній формі. Умови щодо форми виплати дивідендів мають бути передбачені в статуті підприємства. Водночас є окремі категорії суб’єктів господарювання, для яких є виняток щодо форм виплати дивідендів.

Так, АТ мають право виплачувати дивіденди виключно грошовими коштами (частина перша ст. 30 Закону № 514).

Платники єдиного податку також не можуть виплачувати дивіденди в негрошовій формі, оскільки їм дозволено здійснювати розрахунки за відвантажені товари (надані послуги) тільки в грошовій формі (п. 291.6 ст. 291 Податкового кодексу).

У разі виплати дивідендів у формі, відмінній від грошової (крім випадків, передбачених пп. 57.11.3 п. 57.11 ст. 57 цього Кодексу), базою для нарахування авансового внеску є вартість такої виплати, визначена у рішенні про виплату дивідендів, або вартість такої виплати, розрахована відповідно до принципу «витягнутої руки» в операціях, визнаних відповідно до ст. 39 Кодексу контрольованими.

Щодо обліку операцій з виплати дивідендів, то слід зазначити, що вони не впливають на витрати (доходи) емітента, тому не змінюють об’єкт оподаткування податком на прибуток.

Винятком є операції з виплати дивідендів в натуральній формі. У заліковому варіанті, який поширений на практиці, операції з продажу товарів, необоротних активів, зобов’я­зання з оплати яких у інвестора зараховуються із зобов’язаннями емітента по виплаті дивідендів, відображаються в звичайному порядку, як і інші операції купівлі-продажу.

Розрахунок авансового внеску

Авансовий внесок розраховується з суми перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об’єкта оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік, за результатами якого виплачуються дивіденди, грошове зобов’язання щодо якого погашено. У разі наявності непогашеного грошового зобов’язання авансовий внесок розраховується з усієї суми дивідендів, що підлягають виплаті. Сума дивідендів, що підлягає виплаті, не зменшується на суму авансового внеску.

Тобто при виплаті дивідендів щокварталу (за підсумками звітного кварталу) емітент сплачує авансовий внесок з податку на прибуток при кожній виплаті (оскільки не сплачено податок на прибуток за результатами звітного року). У податковій декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженій наказом № 897 (далі — Декларація) платник може зарахувати сплачені впродовж року аванси за дивідендами у рахунок сплати податку на прибуток за цей рік.

Авансовий внесок при виплаті дивідендів не сплачується:

  • на користь власників корпоративних прав материнської компанії, які сплачуються в межах сум доходів такої компанії, отриманих у вигляді дивідендів від інших осіб1
  • nплатником податку на прибуток, прибуток якого звільнено від оподаткування відповідно до положень Податкового кодексу, у розмірі прибутку, звільненого від оподаткування в період, за який виплачуються дивіденди2
  • фізичними особами
  • інститутам спільного інвестування

1 Якщо сума виплат дивідендів на користь власників корпоративних прав материнської компанії перевищує суму отриманих такою компанією дивідендів, дивіденди, сплачені в межах такого перевищення, підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими пп. 57.11.2 п. 57.11 ст. 57 Податкового кодексу. З метою оподаткування материнська компанія веде наростаючим підсумком облік дивідендів, отриманих нею від інших осіб, та дивідендів, сплачених на користь власників корпоративних прав такої компанії, і відображає їх у податковій декларації.
2 У п. 44 підрозділу 4 розділу ХХ цього Кодексу (у редакції, чинній з 01.01.2017 р.) передбачено норми щодо застосування нульової ставки податку на прибуток для певного кола осіб. Платники, що застосовують нульову ставку податку на прибуток у разі нарахування та виплати дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховують та вносять до бюджету авансовий внесок із податку в порядку, встановленому п. 57.11 ст. 57 Кодексу, сплачують податок на прибуток за основною ставкою — 18 % за звітний податковий період, у якому здійснювалися нарахування та виплата дивідендів.

Якщо дивіденди виплачуються за неповний календарний рік, то для розрахунку суми зазначеного перевищення використовується значення об’єкта оподаткування, обчислене пропорційно кількості місяців, за які виплачуються дивіденди (пп. 57.11.2 п. 57.11 ст. 57 Податкового кодексу).

Розглянемо, як проводиться залік авансових внесків, сплачених при виплаті дивідендів за підсумками IV кварталу.

У разі якщо Декларацію за такий рік подано до контролюючого органу і нараховані в ній зобов’язання погашено, авансовий внесок нараховують на суму перевищення дивідендів, що підлягають виплаті за IV квартал звітного року, над значенням об’єкта оподаткування податком на прибуток за такий рік, розділеним на 12 і помноженим на 3 (пропорційно кількості місяців, за які виплачуються дивіденди).

При наявності непогашеного грошового зобов’язання авансовий внесок розраховується з усієї суми дивідендів, що підлягають виплаті (пп. 57.11.2 п. 57.11 ст. 57 Податкового кодексу).

Грошовим зобов’язанням є сума податкових зобов’язань з податку на прибуток, самостійно нарахованих платником у Декларації за звітний рік, за підсумками якого виплачуються дивіденди.

Слід враховувати, що при розрахунку суми перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об’єкта оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік потрібно одночасне дотримання двох умов: подання Декларації за такий рік і повне погашення податкових зобов’язань, самостійно нарахованих платником у такій Декларації. В іншому випадку авансовий внесок з податку на прибуток нараховується на усю суму дивідендів.

Сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів підлягає зарахуванню в зменшення податкового зобов’язання з податку на прибуток, задекларованого в Декларації за звітний (податковий) рік.

Водночас зазначена сума сплачених авансових внесків не підлягає поверненню платникові податків або зарахуванню у рахунок погашення грошових зобов’язань з інших податків і зборів (обов’язкових платежів).

Положення про залік авансового внеску при виплаті дивідендів в рахунок сплати податку на прибуток містить пп. 57.11.2 п. 57.11 ст. 57 Податкового кодексу, відповідно до якого сума попередньо сплачених протягом податкового (звітного) періоду авансових внесків з податку на прибуток під час виплати дивідендів підлягає зарахуванню у зменшення нарахованого податкового зобов’я­зання з податку на прибуток, задекларованого у Декларації за такий податковий (звітний) період.

У разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму нарахованого податкового зобов’язання підприємством — емітентом корпоративних прав за такий податковий (звітний) період, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов’язань наступних податкових (звітних) періодів до повного його погашення, а під час отримання від’ємного значення об’єкта оподаткування такого наступного періоду — на зменшення податкових зобо­в’я­зань майбутніх податкових (звітних) періодів до повного його погашення.

Виплата юридичним особам: облік у емітента

Відповідно до пп. 57.11.2 п. 57.11 ст. 57 Податкового кодексу емітент корпоративних прав, що прийняв рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує і вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток (так званий дивідендний аванс).

Винятком є ситуації, передбачені пп. 57.11.3 п. 57.11 ст. 57 Кодексу. Так, згідно із зазначеною нормою авансовий внесок не сплачується у разі виплати дивідендів у випадках, наведених на с. 7.

Платники єдиного податку

Обов’язок з нарахування та сплати авансового внеску з податку на прибуток за ставкою, визначеною п. 136.1 ст. 136 Податкового кодексу, покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи користується такий емітент пільгами зі сплати податку, передбаченими цим Кодексом, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена цим пунктом.

З 01.01.2017 р. обов’язок зі сплати авансових внесків при виплаті дивідендів платниками єдиного податку — юридичними особами передбачено п. 297.4 ст. 297 Податкового кодексу. Згідно з цією нормою дивіденди, що виплачуються платниками єдиного податку третьої (юридичними особами) і четвертої груп (сільгоспвиробниками) власникам корпоративних прав (засновникам), оподатковуються за правилами, встановленими розділами II і IV Податкового кодексу.

Тобто при виплаті платниками єдиного податку дивідендів юридичним особам сплачуються аванси за правилами, передбаченими п. 57.11 ст. 57 Податкового кодексу.

Тож якщо емітент корпоративних прав є платником єдиного податку, то такий платник у разі прийняття рішення про виплату дивідендів своїм засновникам зобов’язаний сплачувати авансові внески з податку на прибуток за ставкою податку, чинною на момент виплати.

Розмір базової ставки податку на прибуток залишається на рівні 18 %.

У разі виплати дивідендів юридичними особами, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, такі платники єдиного податку крім Розрахунку подають Декларацію, у якій в рядку 20 АВ відображають внесені до бюджету авансові внески з податку на прибуток.

Зарахувати суму сплачених при виплаті дивідендів авансових внесків з податку на прибуток платники єдиного податку не можуть як в рахунок сплати єдиного податку, так і в рахунок зменшення податкового зобов’язання з податку на прибуток у разі переходу на загальну систему оподаткування.

Дивіденди нерезидентам

При виплаті дивідендів юридичним особам — нерезидентам авансовий внесок з податку на прибуток нараховується в загальновстановленому порядку. Додатково резидент має утримати податок на доходи нерезидента при виплаті дивідендів згідно з правилами, встановленими п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу.

Так, відповідно до пп. 141.4.2 п. 141.4 цієї статті резидент або постійне представництво нерезидента, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату доходу (у тому числі у вигляді дивідендів (абзац «б» пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу) з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від здійснення господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, які ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів за ставкою у розмірі 15 % їх суми і за їх рахунок.

Зазначений податок сплачується до бюджету під час такої виплати.

Причому податок на доходи нерезидентів сплачується і у разі реінвестиції дивідендів, спрямованих на збільшення статутного капіталу товариства.

У разі якщо з країною нерезидента укладено договір (конвенцію) про уникнення подвійного оподаткування, для звільнення від оподаткування або оподаткування за зниженою ставкою можна скористатись нормами міжнародного договору.

Для того щоб скористатися таким правом, необхідно документально підтвердити статус нерезидента і дотриматися вимог, викладених у ст. 103 Податкового кодексу.

Особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) одержувачем (власником) доходу і резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (п. 103.2 ст. 103 Податкового кодексу).

Водночас п. 103.3 цієї статті передбачено, що бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів нерезидента, отриманих з джерел в Україні, вважається особа, яка має право на отримання таких доходів. Бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична чи фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або тільки посередником щодо такого доходу.

Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів з джерелом їх походження з України є довідка (чи її нотаріально засвідчена копія), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, а також інші документи, якщо це передбачено міжнародним договором України (п. 103.4 ст. 103 Податкового кодексу).

Інформацію про виплачені доходи нерезидентам, суми утриманого з них податку та застосовану для оподаткування ставку платники зазначають у додатку до Декларації.

Додаток заповнюється окремо за кожним нерезидентом, якому виплачуються доходи. До рядка 23 ПН основної частини Декларації переноситься сумарне значення показників рядка 23 усіх додатків ПН.

У рядках 23 — 25 Декларації зазначається сума податків, які утримуються при виплаті доходів (прибутків) нерезидентам за звітний (податковий) період. Розрахунок такої суми податків здійснюється у додатку ПН до рядка 23 ПН Декларації.

Нагадаємо, що додатки до Декларації є її невід’ємною частиною. У разі неподання до контролюючого органу додатка ПН до декларації, вона не визнається податковою (п. 48.7 ст. 48 Податкового кодексу).

Державні дивіденди

Положення пп. 57.11.2 п. 57.11. ст. 57 Податкового кодексу поширюються також на державні некорпоратизовані, казенні або комунальні підприємства, які зараховують суми дивідендів у розмірі, встановленому органом виконавчої влади, до сфери управління якого належать такі підприємства, відповідно до державного або місцевого бюджету.

Пунктом 1 ст. 111 Закону № 185 встановлено обов’язок державних унітарних підприємств та їх об’єднань спрямувати частину чистого прибутку (доходу) до Держбюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Крім того, частину чистого прибутку до держбюджету також сплачують господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, та господарські товариства, у статутних капіталах яких є частка держави (абзац восьмий частини п'ятої ст. 11 Закону № 185).

Спрямування державними унітарними підприємствами і їх об’єднаннями частини чистого прибутку (доходу) до Держбюджету України за своїм економічним змістом відповідає поняттю дивідендів, визначеному пп. 14.1.49 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу, тому державні унітарні підприємства і їх об’єднання нараховують на таку частину доходу і вносять до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток в порядку, визначеному п. 57.11 ст. 57 цього Кодексу.

У бухгалтерському обліку нарахування утримання податку з доходів нерезидентів за ставкою 15 % або ставкою, передбаченою міжнародною конвенцією про усунення подвійного оподаткування, відображається записом:

  • Дт 671 «Розрахунки за нарахованими дивідендами»;
  • Кт 641 «Розрахунки за податками», суб­рахунок «Податок з доходів нерезидентів».

Якщо дивіденди нараховано учаснику — юридичній особі, резиденту, то відповідно до п. 7 ПБО 15 вони визнаються у такої юридичної особи фінансовими доходами, для обліку яких передбачено рахунок 731 «Дивіденди одержані». Незважаючи на те що в назві доходу зазначено «дивіденди одержані», відповідно до Інструкції № 291 на цьому рахунку узагальнюється інформація про належні дивіденди від інших підприємств, що не є асоційованими, дочірніми та спільними. Доходи від інвестицій, які здійснено в асоційовані, дочірні або спільні підприємства та облік яких ведеться за методом участі в капіталі, обліковуються на рахунку 72 «Дохід від участі в капіталі».

Дебіторська заборгованість за нарахованими дивідендами обліковується у одержувача таких дивідендів на рахунку 37 «Розрахунки з різними дебіторами». На його субрахунку 373 «Розрахунки за нарахованими доходами» ведеться облік нарахованих дивідендів, відсотків, роялті тощо, які підлягають отриманню.

Тож юридична особа — резидент, на користь якої нараховано дивіденди, за датою такого нарахування визнає в обліку доходи та дебіторську заборгованість:

  • Дт 373 «Розрахунки за нарахованими доходами»;
  • Кт 731 «Дивіденди одержані» або Кт 72 «Дохід від участі в капіталі».

Слід пам’ятати, що відповідно до пп. 140.4.1 п. 140.4 ст. 140 Податкового кодексу сума нарахованих доходів від участі у капіталі та у вигляді дивідендів є податковою різницею, на яку зменшується фінансовий результат до оподаткування.

Дивіденди для юридичних осіб

Облік операцій з отримання дивідендів у інвестора залежить від того, чи проводить він коригування фінрезультату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до ПБО або МСФО, на різниці, що виникають відповідно до положень Податкового кодексу.

Платники, які не проводять коригування фінрезультату, відображають операції з отримання дивідендів виключно за правилами бухгалтерського обліку.

Суб’єкти господарювання, що коригують фінрезультат на податкові різниці за операціями з отримання дивідендів, зменшують фінрезультат на суму нарахованих доходів у вигляді дивідендів, які підлягають виплаті на їх користь від інших платників, відповідно до положень пп. 140.4.1 п. 140.4 ст. 140 Податкового кодексу.

Отримувач дивідендів — платник податку на прибуток підприємств не має права на зменшення фінрезультату на суму дивідендів, нарахованих на його користь:

  • інститутами спільного інвестування;
  • платниками, прибуток яких звільняється від оподаткування відповідно до положень Податкового кодексу, у розмірі прибутку, звільненого від оподаткування.

Під змінене формулювання потрапляють усі платники податку на прибуток незалежно від того, чи сплачували вони аванси з дивідендів.

Не потрапляють під зменшуючі коригування фінрезультату операції отримання дивідендів від нерезидентів.

Дивіденди фізичним особам

Відповідно до пп. 164.2.8 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу пасивні доходи включаються до загального оподатковуваного доходу фізичної особи. Правила оподаткування доходів фізичних осіб у вигляді дивідендів визначено п. 170.5 ст. 170 цього Кодексу. Оскільки за цими правилами емітент корпоративних прав є податковим агентом при нарахуванні дивідендів, то будь-яке нарахування суми дивідендів фізичній особі повинно супроводжуватися нарахуванням ПДФО за ставками, передбаченими п. 167.5 ст. 167 Кодексу.

Так, якщо дивіденди нараховує товариство з обмеженою відповідальністю (далі — ТОВ) — платник податку на прибуток, то застосовується ставка ПДФО 5 %, якщо емітентом корпоративних прав є неплатник податку на прибуток — застосовується ставка ПДФО 18 % (9 % — з дня набрання чинності законом, який визначає правові основи організації та діяльності центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов’язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об’єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу, та інших осіб, з якими цей орган взаємодіє).

Крім того, дивіденди, нараховані платникові податку за корпоративними правами, що мають статус привілейованих або інший статус, що передбачає виплату фіксованого розміру дивідендів чи суми, яка перевищує суму виплат, розраховану на будь-яке інше корпоративне право, для цілей оподаткування прирівнюються до виплати заробітної плати з відповідним оподаткуванням (пп. 170.5.3 п. 170.5 ст. 170 Податкового кодексу).

Водночас дивіденди, які нараховуються на користь платника податку у вигляді часток, емітованих юридичною особою — резидентом, що нараховує такі дивіденди, за умови, що таке нарахування жодним чином не змінює пропорцій (часток) участі всіх власників у статутному фонді емітента, та в результаті якого збільшується статутний фонд емітента на сукупну номінальну вартість нарахованих дивідендів, відповідно до пп. 165.1.18 п. 165.1 ст. 165 цього Кодексу не підлягають оподатку­ванню.

При виплаті дивідендів у формі, відмінній від грошової, треба враховувати вартість, за якою майно товариства (майнові права) буде передано у власність учаснику як дивіденди. Так, якщо передача відбудеться за ціною, що нижче звичайної, то відповідно до пп. «е» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу сума знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, є додатковим благом, що включається до оподатковуваного доходу.

Порядок сплати ПДФО до бюджету згідно зі ст. 168 Податкового кодексу:

  • податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати дивідендів єдиним платіжним документом 
  • якщо дивіденди надаються у негрошовій формі або виплачуються готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом трьох банківських днів з дня, що настає за днем такої виплати (надання)
  • якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені Податковим кодексом для місячного податкового періоду

Відповідно до пп. 170.10.1 п. 170.10 ст. 170 Податкового кодексу дивіденди, нараховані на користь фізичних осіб — нерезидентів, оподатковуються за правилами та ставками, визначеними для резидентів (з урахуванням особливостей, визначених деякими нормами розділу IV цього Кодексу для нерезидентів).

Також відповідно до п. 161 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень зазначеного Кодексу тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлено військовий збір.

Об’єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 Податкового кодексу, зокрема загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід і для нерезидентів — загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні та доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання). Ставка військового збору становить 1,5 % такого об’єкта оподаткування.

Таким чином, податковий агент при нарахуванні дивідендів учасникам — фізичним особам виконує також нарахування ПДФО та військового збору, які утримуються із суми нарахованого доходу. У бух­обліку це відображається записом:

  • Дт 671 «Розрахунки за нарахованими дивідендами»;
  • Кт 641 «Розрахунки за податками», суб­рахунок «ПДФО»;
  • Кт 641 «Розрахунки за податками», суб­рахунок «Військовий збір».

При утриманні податків з нарахованих сум дивідендів фізичним особам — нерезидентам необхідно враховувати, що п. 3.2 ст. 3 розділу I Податкового кодексу передбачено: якщо міжнародним договором, згоду на обов’язковість якого надано Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, які передбачені Кодексом, то застосовуються правила міжнародного договору.

Слід зауважити, що відповідно до пп. 57.11.3 п. 57.11 ст. 57 цього Кодексу авансовий внесок з податку на прибуток, що сплачується при виплаті дивідендів, не справляється у разі виплати дивідендів фізичним особам. Тож жодних додаткових платежів до бюджету, крім ПДФО та військового збору, при виплаті дивідендів фізичним особам не здійснюється.

Дивіденди для сільгоспвиробників

Відповідно до п. 291.2 ст. 291 Податкового кодексу спрощена система оподаткування, обліку та звітності — це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, визначених п. 297.1 ст. 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, зазначених у главі 1 «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» розділу XIV Податкового кодексу, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Юридичні особи — сільгоспвиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 %, мають право застосовувати четверту групу спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності (п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу).

Для цілей оподаткування зазначені платники зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу).

У законодавстві України суб’єктам господарювання надано право розподіляти прибуток. Рішення про спрямування прибутку на виплату дивідендів мають прийняти загальні збори акціонерів для АТ або учасників для інших господарських товариств (пп. «д» частини п’ятої статей 41 та 59 Закону про госптовариства, п. 12 частини другої ст. 33 Закону № 514).

Дивіденди як у розумінні Податкового кодексу, так і в бухгалтерському обліку, — це частка прибутку, яку повинен отримати акціонер залежно від свого вкладу в статутний капітал підприємства.

Податкові зобов’язання з податку на прибуток при виплаті дивідендів сільгоспвиробниками сплачуються за правилами, встановленими п. 57.11 ст. 57 Податкового кодексу.

Авансовий внесок, передбачений пп. 57.11.2 цього пункту, не справляється лише у разі виплати дивідендів суб’єктам, визначеним пп. 57.11.3 цього пункту.

Винятків щодо несплати авансового внеску з податку на прибуток, передбаченого п. 57.11 ст. 57 Податкового кодексу, для юридичних осіб — сільськогосподарських товаровиробників, які є платниками єдиного податку четвертої групи, цим Кодексом не передбачено.

У разі виплати юридичними особами — сільськогосподарськими товаровиробниками, які застосовують четверту групу спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, дивідендів такі платники єдиного податку крім розрахунку цього податку за підсумками звітного (податкового) періоду (кварталу, півріччя, трьох кварталів, року), в якому здійснюються виплата дивідендів та сплата авансових внесків з податку на прибуток, подають до контро­люючого органу Декларацію і додаток АВ до неї, який є невід’ємною її частиною.

Сума авансового внеску при виплаті дивідендів, сплачена у звітному (податковому) періоді, відображається у рядку 20 Декларації та додатку АВ до цієї Декларації.

Дивіденди учасникам ТОВ

Згідно з п. 2 частини першої ст. 116 Цивільного кодексу учасники ТОВ мають право брати участь у розподілі його прибутку і одержувати частину такого прибутку у вигляді дивідендів. Аналогічні положення встановлено ст. 88 Господарського кодексу та ст. 10 Закону про госптовариства.

Національні стандарти бухгалтерського обліку визначають дивіденди як частину чистого прибутку, розподілену між учасниками (власниками) відповідно до частки їх участі у власному капіталі підприємства (п. 4 ПБО 15).

Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів (ст. 10 Закону про госптовариства). Тобто принцип пропорційності при розподілі прибутку обов’язково повинен дотримуватися. Наприклад, не можна розподілити прибуток так, щоб одним учасникам нарахували дивіденди, а іншім — ні.

Також не можна, щоб прибуток, спрямований на виплату дивідендів, було розподілено між учасниками товариства непропорційно їх часткам у статутному капіталі.

Якщо товариство придбає частку в учасника такого товариства, то розподіл прибутку проводиться без урахування
цієї частки (ст. 53 Закону про госптовариства).

Як передбачено частиною другою ст. 57 Господарського кодексу та ст. 4 цього Закону статут товариства повинен містити порядок розподілу його прибутків та збитків.

Таким чином, конкретні принципи розподілу прибутку товариства, в тому числі щодо виплати дивідендів, є обов’яз­ковим положенням його статуту.

Відповідно до п. 5 частини четвертої ст. 145 Цивільного кодексу затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів, розподіл прибутку та збитків товариства належить до виключної компетенції загальних зборів учасників ТОВ, які є вищим органом товариства. Це питання не може бути передане ними для вирішення виконавчому органу товариства.

Статтею 61 Закону про госптовариства встановлено, що загальні збори учасників ТОВ скликаються не рідше двох разів на рік, якщо інше не передбачено установчими документами. Проте законом не встановлено вимог щодо крайніх строків проведення загальних зборів учасників такого товариства, у статутному фонді якого немає державної частки. Тож товариство в своєму статуті може передбачити іншу, ніж у ст. 61 Закону про госптовариства, регулярність скликання загальних зборів, та визначити терміни та порядок їх проведення.

На відміну від вимог законодавства до АТ для ТОВ не встановлено період, за який товариство може нарахувати дивіденди (для АТ — це рік), та термін їх виплати (для АТ виплата за простими акціями здійснюється у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів; за привілейованими акціями — у строк, що не перевищує шість місяців після закінчення звітного року).

Таким чином, питання періодичності виплати дивідендів (щокварталу, щороку та ін.) і термін їх виплати можуть бути врегульовані статутом ТОВ та його загальними зборами.

На відміну від АТ для ТОВ законом не передбачено обов’яз­ково грошову форму виплати дивідендів. Тож якщо виплата дивідендів у формі, відмінній від грошової, не суперечить вимогам статуту товариства та загальними зборами буде прийняте відповідне рішення, ТОВ може здійснити виплату дивідендів у негрошовій формі.

При цьому залежно від категорії активів, якими буде здійснено виплату дивідендів, у товариства можуть виникнути податкові зобов’язання з податків, що нараховуються при відчуженні певного майна.

Показник чистого прибутку, частина якого (або весь чистий прибуток) підлягає розподіленню між учасниками, зазначається у рядку 2350 Звіту про фінансовий результат (Звіту про сукупний дохід), а також форми № 2-м та форми № 2-мс.

Реінвестиція дивідендів

Як вже зазначалося, авансовий внесок при виплаті дивідендів сплачується також у разі реінвестиції дивідендів.

Реінвестиції — це господарські операції, що передбачають здійснення капітальних або фінансових інвестицій за рахунок прибутку, отриманого від інвестиційних операцій (пп. 14.1.81 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу).

Платіж, що здійснюється юридичною особою — емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв’язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку, є дивідендом (пп. 14.1.49 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу).

Отже, враховуючи визначення наведених термінів реінвести­цією дивідендів, які належать власнику корпоративних прав, є господарська операція, яка передбачає здійснення інвестицій за рахунок прибутку, отриманого від інвестиційних операцій.

Тож у разі здійснення реінвестиції дивідендів шляхом їх внесення до статутного капіталу товариства емітент нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток у порядку, визначеному п. 57.11 ст. 57 Податкового кодексу.

Відображення авансових внесків у декларації

Для розрахунку авансового внеску з податку на прибуток підприємств на суму виплачених дивідендів передбачено додаток АВ (розрахунок авансового внеску з податку на прибуток підприємств на суму виплачених дивідендів (у тому числі частини чистого прибутку)) до рядка 20 АВ Декларації.

Порядок розрахунку суми авансових внесків у Додатку АВ:

  • береться загальна сума виплачених в звітному періоді дивідендів (прирівняних до них платежів) (рядок 1)
  • з неї виділяються дивіденди і прирівняні до них платежі, з яких не стягується авансовий внесок (рядки 1.1 — 1.3)
  • враховуються виплати дивідендів усередині групи (рядки 2, 3), які також не включаються до розрахунку суми авансу
  • в рядку 4 визначається сума перевищення дивідендів над об’єктом оподаткування за відповідні роки, за результатами яких виплачуються дивіденди, адже саме з такого перевищення сплачується авансовий внесок

Якщо дивіденди виплачуються за рік, за який податок на прибуток сплачено в повному обсязі, авансовий внесок з цих дивідендів не сплачується і в графі 4 проставляється прочерк.

І навпаки, якщо податок на прибуток за цей рік не було сплачено, то в графі 4 відображається вся сума дивідендів, що підлягає виплаті.

Якщо дивіденди виплачуються відразу за декілька років, то формула розрахунку перевищення застосовується до кожного року окремо, і суми перевищення підсумовуються.

Сума дивідендів, з яких має бути сплачено аванс, розраховується як загальна сума дивідендів (рядок 1) за вирахуванням усіх зменшуючих рядків (рядки 1.1 — 1.3, 2 та 3), але не більше суми перевищення, розрахованого в рядку 4.

Рядок 21 заповнюють платники, які подають звітність щокварталу, та відображають суму авансового внеску при виплаті дивідендів, що має бути сплачена за результатами попереднього звітного (податкового) періоду поточного року, з урахуванням уточнень (рядок 20 АВ Декларації за попередній звітний (податковий) період поточного року).

У рядку 22 зазначається сума авансового внеску при виплаті дивідендів, нарахована за результатами останнього (звітного) податкового періоду, що дорівнює різниці між рядками 20 АВ та 21 Декларації.

Для платників, у яких базовим звітним (податковим) періодом є календарний рік, рядок 22 дорівнює рядку 20 Декларації.

Розрахунок зменшення нарахованої суми податку на прибуток на суму сплачених авансових внесків здійснюється у додатку ЗП до Декларації, а саме:

у рядку 16.2 додатка ЗП відображаються авансові внески, нараховані та сплачені у звітному (податковому) періоді (значення показника рядка 6 додатка АВ до Декларації);

у рядку 16.3 — авансові внески, нараховані та сплачені у минулих звітних (податкових) періодах, які не враховані у зменшення податку на прибуток (значення показника рядка 16.4.2 додатка ЗП до Декларації попереднього звітного (податкового) року);

у рядку 16.4 — сумарне значення рядка 16.2 (нараховані та сплачені авансові внески у звітному (податковому) періоді (першому кварталі, півріччі, трьох кварталах, році)) та рядка 16.3 (авансові внески, не зараховані у зменшення податку у минулих періодах), у тому числі:

у рядку 16.4.1 — нараховані та сплачені у поточному звітному (податковому) періоді авансові внески, що відносяться на зменшення нарахованої суми податку на прибуток за такий звітний період. Платники податку, які подають Декларацію щокварталу, відображають у рядку 16.4.1 нараховані та сплачені у першому кварталі, півріччі, трьох кварталах, році авансові внески при виплаті дивідендів, що відносяться на зменшення нарахованої суми податку на прибуток за такий перший квартал, півріччя, три квартали, рік;

у рядку 16.4.2 — нараховані та сплачені авансові внески, що відносяться на зменшення нарахованої суми податку на прибуток в наступних звітних (податкових) періодах (рядок 16.4 — рядок 16.4.1 переноситься до рядку 16.3 додатка ЗП до рядку 16 Декларації за наступний звітний (податковий) період).

Бухоблік у ТОВ

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов’язання, в тому числі перед учасниками (акціонерами) товариств та її розкриття у фінансовій звітності, визначаються ПБО 11.

Зобов’язання можуть бути поточними (це зобов’язання, які погашатимуться протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом 12 місяців починаючи з дати балансу) або довгостроковими (якщо вони не є поточними зобов’язаннями). Це загальне правило з ПБО 11 застосовується також до розрахунків з учасниками.

Відповідно до п. 11 ПБО 11 поточна кредиторська заборгованість перед учасниками відноситься до поточних зобов’язань. Для такої заборгованості передбачено додатковий рядок 1640 у розділі ІІІ пасиву Балансу (Звіту про фінансовий стан). Поточні зобов’язання відображаються в балансі за сумою погашення, тож сума нарахованих та не погашених зобов’язань перед учасниками, термін погашення яких не перевищує 12 місяців з дати балансу, відображається в фінансовій звітності в тій сумі, що зазначена у протоколі загальних зборів товариства (з урахуванням вже виплаченої суми).

Не можна виключати ситуацію, що статут товариства дозволяє, а загальними зборами буде прийняте рішення почати здійснювати виплату нарахованих дивідендів з періоду, який перевищує 12 місяців від дати балансу. В такому випадку зобов’язання перед учасниками можна кваліфікувати як довгострокове, на яке не нараховуються відсотки. Сума такої довгострокової кредиторської заборгованості відображається у рядку 1515 розділу ІІ пасиву Балансу (Звіту про фінансовий стан). Якщо на наступну дату балансу термін виплати дивідендів становить менш ніж 12 місяців, сума заборгованості набуде статусу поточної заборгованості за довгостроковими зобов’язаннями з включенням її до рядка 1610 розділу ІІІ пасиву Балансу (Звіту про фінансовий стан).

Виникнення зобов’язання у товариства перед учасниками відбувається після прийняття рішення про розподіл прибутку, в тому числі на виплату дивідендів. Первинним документом, що містить інформацію про таке прийняте рішення, традиційно є протокол загальних зборів товариства.

За датою прийняття рішення (це дата загальних зборів, яка зазначена у протоколі таких зборів) товариство здійснює нарахування дивідендів на рахунок 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)», використовуючи субрахунок 443 «Прибуток, використаний у звітному періоді», на якому, зокрема, відображаються розподіл прибутку між власниками (нарахування дивідендів). Сальдо на цьому субрахунку у кінці року закривається у кореспонденції із субрахунками 441 та/або 442 з виведенням сальдо на одному з цих субрахунків. У бухгалтерському обліку нарахування (оголошення) дивідендів учасникам відображається записом:

  • Дт 443 «Прибуток, використаний у звітному періоді»;
  • Кт 671 «Розрахунки за нарахованими дивідендами».

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

Господарський кодекс— Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-ІV. Кримінальний процесуальний кодекс — Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 р. № 4651-VI. Податковий кодекс — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI. Цивільний кодекс — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-ІV. Закон про госптовариства — Закон України «Про господарські товариства» від 19.09.91 р. № 1576-ХІІ. Закон № 185 — Закон України від 21.09.2006 р. № 185-V «Про управління об’єктами державної власності». Закон № 514 — Закон України від 17.09.2008 р. № 514-VI «Про акціонерні товариства». ПБО 11 —  Положення бухгалтерського обліку 11 «Зобов’язання», затверджене наказом Мінфіну України від 31.01.2000 р. № 20. ПБО 15 — Положення бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затверджене наказом Мінфіну України від 29.11.99 р. № 290. Інструкція № 291 — Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Мінфіну України від 30.11.99 р. № 291. Наказ № 897 — наказ Мінфіну України від 20.10.2015 р. № 897 «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств». Рішення № До/800/52155/13 — Рішення ВАСУ від 24.03.2014 р. № ДО/800/52155/13. Лист № 2815/7/99-99-12-01-03-17 — лист ДФС від 28.01.2016 р. № 2815/7/99-99-12-01-03-17

«Гарячі лінії»

Дата: 14 грудня, Пʼятниця
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42