Статті

Чорна смуга чорної металургії

31.03.2017 / 17:33

Тенденції та перспективи розвитку гірничо-металургійного комплексу (ГМК) України традиційно привертають увагу громадськості, оскільки ця галузь є провідною в українській економіці.

Світові тренди та українські реалії

Незважаючи на бурхливий розвиток ринку альтернативних конструкційних матеріалів, металеві сплави і насамперед сталі дотепер тримають за собою пальму першості.

Водночас, користуючись висловом класика, — «не все так добре в королівстві датському», оскільки існуючих світових сталеливарних потужностей майже на 700 млн т більше, аніж потребує людство, і за таких умов зберегти своє місце під сонцем досить складно.

За підрахунками World Steel Association, для стабілізації ситуації, що склалася, необхідно якнайшвидше вивести з експлуатації потужності в обсязі майже 350 млн т. І тут починає грати свою роль «масштабний фактор». Так, якщо йдеться про найбільшого світового виробника — Китай, який виплавляє майже 800 млн т сталі на рік, то втрата навіть таких 350 млн т буде для нього критичною, але не катастрофічною. А от для України, обсяг виробництва рідкої сталі в якій у 2016 р. становив 24,2 млн т, можливість опинитися у зазначеному «надлишковому обсязі» означатиме повне знищення однієї з провідних галузей, яка забезпечує майже 25 % валютних надходжень і 14 % ВВП країни.

Уразливість української металургії посилюється також її значною залежністю від експортних ринків, оскільки Україна традиційно є металургійним нетто-експортером: майже 85 % метало­продукції реалізується за межами країни, зазначають в Об'єднанні підприємств «Укрметалургпром».

Таким чином, для зниження небезпеки для провідної галузі необхідно максимально розвивати внутрішній ринок, яким для гірничо-металургійного комплексу є наукоємні технологічні галузі, що випускають продукцію з високою доданою вартістю — машинобудування, суднобудування, авіапром тощо. А для цього вкрай необхідно якнайшвидше впровадити систему розрахунку та супроводження міжгалузевого балансу внутрішнього споживання металопрокату.

На чому стоїмо

Так склалося, що головним показником діяльності металургійної галузі є виробництво рідкої сталі, і наразі Україна, як і раніше, перебуває в ТОП-10 металургійних країн, посідаючи почесне 10 місце з обсягом 24,2 млн т у минулому році, про що вже йшлося вище.

У 2016 р. частка експорту готової металопродукції у загальному обсязі поставок української метало­продукції становила 84 % (для порівняння — той самий показник у 2015 р. становив 85 %, тобто нічого кардинально не змінилося). Якщо вдатися до цифр, то минулого року експортовано 17,7 млн т метало­прокату, з якого майже 44 % припадає на напівфаб­рикати (сляби, заготовки тощо), що забезпечило валютні надходження у сумі майже 6 млрд дол. США (або 92 % до 2015 р., що обумовлено зниженням експортних цін у доларовому еквіваленті).

Головні експортні ринки збуту української метало­продукції також залишаються традиційними: ЄС — 28 % (34,5 % загального експорту), Єгипет (16,3 %); Близький Схід (14,3 %), Туреччина (12,4 %), РФ (8,1 %).

За той самий час загальне споживання металопрокату на внутрішньому ринку становило 3,7 млн т, з яких 0,82 млн т, або 22 %, імпортовано.

Кілька слів про виробництво

Одна з найгостріших проблем у розвитку галузі — недостатні темпи технічного й технологічного переозброєння виробництва. Коефіцієнт зносу основних фондів та обладнання на деяких підприємствах сягає 50 — 60 %. Україна залишається од­­ні­єю з двох країн у світі (інша — Росія), в яких використовується мартенівське виробництво, хоча слід зазначити, що за останні 10 років його частка скоротилася з 48 до 17 %. За той самий період дещо зріс внесок електродугового виробництва (з 4 % у 2007 р. до 10 % у 2016 р.). Майже 50 % сталі розливається безперервним способом, який поступово витісняє традиційний сифонний розлив.

Водночас слід зазначити, що за роки незалежності України інвестиції в модернізацію металургійної галузі були найбільшими, ніж будь-якої іншої.

Якість української металопродукції відповідає міжнародним нормам, що дає змогу конкурувати на зовнішніх ринках із провідними японськими, німецькими, американськими та іншими металургійними компаніями.

Фінансово-економічний аспект

Гірничо-металургійний комплекс України — один із провідних платників податків. Так, у 2016 р. металургійними підприємствами було сплачено до бюджету понад 13 млрд грн. Серед основних платників — «Метінвест Холдинг» (майже 9,3 млрд грн), ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» (3 млрд грн), «Індустріальна Спілка Донбасу» (1 млрд грн), «Інтерпайп-Україна» (0,5 млрд грн).

Водночас на сьогодні існує майже 4,5 млрд грн невідшкодованого ПДВ, а це — обігові кошти підприємств, які вкрай потрібні для вирішення як поточних проблем, так і розвитку галузі на перспективу.

Окрім того, галузь постійно відчуває тиск з боку державних монополій (ПАТ «Укрзалізниця», ДП «Адміністрація морських портів України» та ін.), які безпідставно підвищують тарифи, що, у свою чергу, значно збільшує собі­вартість продукції і, як наслідок, негативно впливає на конкурентоспроможність вітчизняної металопродукції як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринках.

Перспективи-2017

На жаль, в умовах, що склалися, досить складно говорити про якусь перспективу розвитку ГМК. Наприклад, очікувалось, що у 2017 р. вироблятиметься близько 28 млн т сталі. Проте внаслідок ескалації бойових дій на Донбасі, а також так званої блокади, за перші два місяці рідкої сталі було виплавлено лише 85 % від намічених обсягів. Якщо подібне продовжуватиметься, можна взагалі ставити питання про існування металургійної галузі як такої, оскільки відсутність можливості виконувати взяті на себе зобов’язання щодо замовлень автоматично призведе до відмови споживачів працювати з українськими металургами, нішу яких залюбки займуть постачальники металопродукції з інших країн, вважають в Об'єднанні підприємств «Укрметалургпром».

Замовте доставку онлайн, заповнивши форму, або за телефоном (044) 223-24-06

«Гарячі лінії»

Дата: 18 липня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42